Створення ринкової інфраструктури території передбачає перехід від централізованого матеріально-технічного постачання до оптової торгівлі засобами виробництва, включаючи прямі комерційні зв'язки між підприємствами території і широкі економічні зв'язки з іншими територіями з обов'язковим домінуванням інтересів держави. Причому оптова торгівля - економічно складніша форма забезпечення, постачання по фондах і лімітах, і без неї неможлива перебудова матеріально-технічного забезпечення галузей економіки територій та посилання споживача на якість продукції. Тому аналіз функціонування територіального ринку потребує, щоб в інфраструктурних показниках розвитку території були відображені дані про динаміку оптової торгівлі засобами виробництва.

Основним в аналізі територіальних проблем розвитку ринкових відносин є дослідження процесів формування фінансового ринку. Зазначимо, що фінансовий аспект раніше ніколи не був центральним у проблемах територіального розвитку. Тоді фінансово-кредитний механізм слабо впливав на комплексний розвиток районів, міст, областей і територій взагалі. Ринкова економіка на відміну від інших потребує, щоб фінансовий чинник став домінуючим, оскільки балансування попиту і пропозиції визначається за фінансовими можливостями територій і ринковими цінами рівноваги.

Розвиток фінансового ринку, усієї сфери обігу або ринку капіталу має бути спрямований на те, що форми і методи розвитку фінансової системи повинні забезпечувати перехід від бюджетного принципу фінансування до госпрозрахункового. Це передбачає зміну обсягу і складу прибуткових джерел всієї фінансової системи. Фінансова база території в такому випадку ґрунтується на платежах у бюджет підприємств і організацій різних форм власності, податках, частині прибутку підприємств держави, відрахувань від платежів за ресурси (трудові, природні, інфраструктури!) і з прибутку, від ПДВ і державних податків з населення тощо.

Створення фінансового ринку визначається передусім функціонуванням ринкової фінансової інфраструктури. Тому необхідний аналіз діяльності всієї сфери обігу капіталів, що включає в себе акціонерні товариства, фондові біржі, банки, кредитну систему, а також оцінку необхідного інвестиційного або грошового забезпечення цільових програм, що включають конкретні заходи. Оцінка інвестиційного забезпечення з позиції аналізу збалансованості і еквівалентності процесів товарного обміну дозволить визначити ефективність використання ресурсного потенціалу області по забезпеченню комплексного соціально-економічного розвитку.

Оскільки ціноутворення в нових умовах має реалізувати принцип балансування попиту і пропозиції при відсутності монополії (як виробника, так і споживача), то необхідно в моделях функціонування ринкової економіки передбачити вплив змін цін рівноваги або ринкових цін. Це дозволить врахувати чинник насиченості ринку товарами і послугами, вплив керуючих цін, що приймаються на плановий період, і тарифів на обсяг і структуру попиту по групах товарів, що дозволяє, зрештою, оптимізувати реальну ситуацію, яка складається на ринку. Усе це, на нашу думку, сприятиме отриманню науково обґрунтованих прогнозів оцінки перспектив розвитку кон'юнктури ринку.

У цінах мають бути відображені всі витрати і чистий дохід, особливо витрати живої праці. Якщо в основу ціноутворення закласти принцип відшкодування собівартості продукції, то сформовані на цій основі ціни стануть витратними. Для підвищення стимулюючого значення цін система ціноутворення має ґрунтуватися не лише на суспільно необхідних витратах, а й враховувати ефективність продукції, яка виробляється. Щоб досягнути цього, господарювання має бути спрямованим на зниження витрат виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій з метою економії сировинних і матеріальних ресурсів у процесі виробництва продукції.

Перехід територіальних систем до ринкових відносин вимагає, крім поглибленого аналізу забезпеченості її господарства матеріальними і фінансовими ресурсами, аналізу її економічних зв'язків як з іншими внутрішніми, так і з зовнішнім ринком. Виробничі і господарські зв'язки обумовлені виробничою спеціалізацією територій, що склалася. Але не всі вони досить раціональні. Виробничі зв'язки підприємств формувалися головним чином за ознакою їх відомчого підпорядкування, недостатнього врахування завдань комплексного розвитку територій і регулювання економічними, а не адміністративно-командними методами.

Особливості ринкових відносин обумовлені саме тим, що в них беруть участь товаровиробники з конкретними договірними зобов'язаннями. У зв'язку з цим посилюється необхідність реальних показників національного доходу, ввозу і продукції. Нині цих показників нема, їх замінили розрахунками різного роду в цінах. Проте без цих даних у фактичних цінах неможлива розробка механізму міжрегіонального обміну та раціоналізації господарських зв'язків. Розрахунки в умовних цінах необхідні тільки для зіставлення: конкретні взаємовідносини, на наш погляд, мають обчислюватися в реальних фактичних цінах, які відображають сукупність витрат на виробництво. Нині існує єдиний показник обміну, за підсумками якого судять про стан ринку і готовність території до повного переходу на ринкові відносини; це, на нашу думку, методично неправильно. Тому необхідно вдосконалювати показники, які характеризують міжтериторіальний і зовнішньоторговельний обмін. Наприклад, було б доцільно для активізації ринкових відносин ввести торгівлю по каталогах, поширену за кордоном. Такий вид торговельних відносин дозволить посилити адресність покупців.

Отже, міжтериторіальні економічні зв'язки в умовах ринкових відносин визначаються характером виробничих і невиробничих потреб області. У результаті економічні зв'язки активізують свій вплив на ринок, що обумовлює масштаби його розширення і характер ринкових зв'язків, які формуються.

Можна дійти висновку, що перехід до ринкових відносин формує нові вимоги до аналізу проблем, передбачає перегляд методичних підходів, що склалися. На наш погляд, основне значення ринку в даному випадку полягає в тому, що за його допомогою створюється система зворотних зв'язків в економіці держави в цілому і територій. Механізм таких зв'язків є неодмінною умовою стійкості і ефективності будь-якої територіальної системи, що розвивається.

Таким чином, вдосконалення методів економічного аналізу ринкових відносин на рівні територій відкриває принципово нові можливості для відтворювальних процесів (виробництва і споживання), визначення пріоритетів у перспективній політиці та диспропорцій в територіальній організації продуктивних сил.

Список літератури

1. Крюкова І.В. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування. - Харків: Форд, 2000. - 336 с.

2. Лукінов 1-І. Економічні трансформації. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997.- 268 с.

3. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. - 1994. - № 1. - С. 3-18.

4. Маконнел К.Р., Брю СЛ. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагард-Демос, 1993. - 785 с.

5. Мексон М.Х., Альберт М., Ходуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. -702 с.

6. Мерзляков В.Н. Стабилизация экономики - основа стабилизации финансов // Финансы. - 1994. - № 6. - С. 10-16.

7. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособ. / Т.Г. Морозова, А.В. Пикулькин, В.Ф. Тихонов и др.; Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пику-лькина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 218 с.

8. Мтерний С. Власність і особливості її розвитку в розвинутих країнах світу // Економіка України. - 1994. - № 4. - С. 48-56.

9. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. -М.: НИФИ, 1990. - 59 с.

10. Основи економічної теорії // За ред. проф. СВ. Мочерного. - Тернопіль: Тар-некс-Світ, 1993. - 688 с.

11. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К.: Полі-графкнига, 1998. - 304 с.