Вилучені від головних розпорядників кошти розпорядники кредитів використовують у межах кошторису, який увійшов у зведений кошторис, на утримання своєї установи і для передачі підвідомчим установам, якщо вони є, та на інші заходи, передбачені кошторисом, і несуть повну відповідальність перед головними розпорядниками кредитів за їх використання.

У процесі складання і затвердження бюджетів враховується економічний стан розвитку тієї чи іншої області, району і дефіцит бюджету, що є в наявності. Однак кожний бюджет повинен мати кошти, необхідні для фінансування запланованих заходів у межах доходів і витрат, доведених у контрольних показниках вищестоящим бюджетом (Державний бюджет відносно бюджету Автономної Республіки Крим і областей, а вони - до міських і районних бюджетів). Це сприяє виникненню взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і взаємними розрахунками, які ґрунтуються на отриманні дотацій або субвенцій. Дотації або субвенції визначаються в Державному бюджеті для місцевих бюджетів у твердих сумах.

Розрахунки між бюджетами відображаються на рахунках обліку доходів і витрат бюджету. Якщо Державний бюджет передав до обласного бюджету дотацію, то останній заносить її на рахунок доходів, а Державний бюджет - у витрати.

При виникненні взаємних розрахунків у процесі виконання бюджету, наприклад, при передачі фінансування витрат на утримання окремих вищих навчальних закладів з державного до обласного бюджету, вищестоящий орган, у даному випадку Мінфін, визначає суми коштів на утримання і терміни платежів. Терміни платежів встановлюються поквартально з урахуванням того, що всі розрахунки по бюджетах повинні бути закінчені до кінця року і бути рівномірними. Як правило, передача фінансування установ або заходів з одного бюджету до іншого - досить рідкісне явище.

Взаємні розрахунки між бюджетами можуть виникати при зміні законодавства про оподаткування і введення окремих податків протягом бюджетного року, що змінює доходи тих або інших бюджетів, а це змінює й взаємовідносини між ними і потребує проведення взаємних розрахунків. Цю функцію виконує бюджет вищого рівня, який обчислює збільшення доходів відносно затверджених в бюджеті і різницю забирає до свого бюджету або змінює норматив відрахувань від податку, зменшуючи його і збільшуючи відрахування до свого бюджету.

Стан взаємних розрахунків між бюджетами відображають у звіті про виконання бюджету, де вилучені кошти показують в доходах, а передані - у витратах.

Інформаційні процеси в економіці потребують заходів щодо забезпечення виконання витрат бюджету при надходженні доходів у менших розмірах відносно затверджених, так звані випадаючі доходи. Різниця між витратами і доходами поповнюється за рахунок дотацій, субвенцій, а при тимчасових касових розривах - позик.

Позики, які у всіх випадках отримують у вищестоящих фінансових органах, називаються бюджетними.

Бюджетні позики надаються бюджетам нижчого рівня за рішенням або розпорядженням відповідних органів державного управління, які надають права фінансовим органам на виділення позики. У разі відсутності коштів у вищому фінансовому органі останній звертається за видачею позики до ще вищого органу. Наприклад, районний фінансовий орган звертається за отриманням позики в обласне фінансове управління, яке також не має вільних бюджетних коштів. Тоді фінансове управління з обласною держадміністрацією виходить на Кабінет Міністрів і Міністерство фінансів з проханням надати бюджетну позику області. Як правило, звернення до державних органів управління здійснюється тоді, коли до фінансового управління звертаються декілька фінорганів за отриманням позик. При цьому перевіряються всі розрахунки відносно дотримання необхідних умов та обґрунтованість розмірів позики.

Бюджетні позики надаються в межах бюджетного року і повинні бути погашені до кінця бюджетного року. Таким чином, бюджетна позика видається на короткий термін і підлягає обов'язковому поверненню.

Кошти бюджету використовуються в основному на утримання і проведення заходів щодо бюджетних установ, тому ці кошти потребують чіткого обліку, який виявляється в повноті обрахування всіх коштів, їх своєчасному обліку і достовірності інформації по використанню коштів на ті чи інші заходи.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах є дієвим важелем управління процесом виконання кошторисів витрат; за його допомогою контролюється цільове призначення та ефективність використання коштів. Аналіз показників використання коштів надає можливість забезпечити впровадження жорсткого режиму їх використання і досягнути економії по витратах.

Облік використовується для відкриття кредитів, контролю за використанням грошових коштів, витрат, отриманих і переданих коштів, матеріальних цінностей. У всіх бюджетних установах, як і у фінансових органах, бухгалтерський облік здійснюється за єдиною системою, єдиною методологією. Як правило, він здійснюється централізованими бухгалтеріями лікувальних, освітніх, культурно-просвітницьких установ. Винятком є те, що бюджетні установи, які не належать централізованій бухгалтерії, ведуть облік самостійно.

Бухгалтерський облік установ освіти, охорони здоров'я, культури провадиться бухгалтеріями цих установ, а сільських і селищних установ - бухгалтеріями сільських, селищних рад народних депутатів.

Держава надала бухгалтерам необхідні повноваження для забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку, звітності і контролю за економним використанням бюджетних коштів та їх збереження.

Централізовані бухгалтерії ведуть облік і складають звіти про виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються ними. Вони ж складають кошториси витрат по цих установах і зведений кошторис витрат у встановлені терміни і подають їх до фінансових органів за підпорядкуванням.

Централізовані бухгалтерії забезпечують облік, нарахування і виплату заробітної плати по установах, здійснюють усі витрати, передбачені в кошторисах, контролюють економне їх використання.

Централізація обліку бюджетних установ надає можливість в умовах інфляційних процесів чітко орієнтуватися у виявленні першочергових заходів для фінансування як за окремими статтями витрат, так і окремих установ, вести облік на комп'ютерах.

У кінці місяця бюджетною установою складається звіт (балансу прибутків і витрат) по активу і пасиву.

У активі відображаються кошти за видами, розміщенням і використанням.

У пасиві відображаються кошти за джерелами їх надходжень.

Структура балансу бюджетної установи відрізняється від балансу підприємства, тому що установи отримують кошти з бюджету, а підприємства - як результат господарської діяльності.

Поточний бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за планом рахунків, який затверджується Міністерством фінансів України. Він є єдиним для всіх бюджетних установ, тобто кожна установа здійснює облік за єдиними рахунками, який надає можливість складати зведений баланс за групами однорідних установ, наприклад, школи, лікарні, ветеринарні установи та інші установи і організації.

Список літератури

1. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения.- М.: Прогресс-Универс, 1994. - 496 с.

2. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Прогнозування інфляції // Вісник НБУ. - 2000.- К" 12.

3. Петрик О.І. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки //Вісник НБУ. - 2001. - № 9.

4. Петров В., Глебова О. Об оценке инвестиционных качеств акций // Экономика и жизнь. - 1993. - № 17. - С. 14.

5. Покритан А., Звержов М. Сучасна криза і практика реформ // Економіка України. - 1994. - № 7. - С. 14-25.

6. Рапопорт В.Ш. Системная модель управления инфляцией. - К.: Скарбниця, 1994.-80 с.

7. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин:проблеми теорії та методології. - К.: ІАЕ, 2002. - 294 с.

8. Савлук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан // Економіка України. -1994. - № 2. - С. 9-18.

9. Савлук М., Огарін В. Теорія ринкової економіки і практики переходу України до ринку // Економіка України. - 1992. - № 2. - С. 65-74.

10. Сало І.В. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. -К.: Наукова думка, 1995. - 178 с.

11. Сало І.В., Д'мконова 1.1., Соколенко Т.І. Формування і розвиток державності, економіки та науки України. - Суми: Козацький вал, 2003. - 544 с.