Статистичний облік - це система вивчення й узагальнення масових явищ, які характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства, і контролю за ними. Кількісні параметри масових явищ вивчають у нерозривному зв'язку з їх якісною характеристикою. Дані статистичного обліку допомагають аналізувати результати різних процесів і прогнозувати подальший їх розвиток. При цьому для вивчення досліджуваних об'єктів застосовуються спеціальні способи і прийоми: спостереження, групування, середні та відносні числа, індекси, динамічні ряди і т.ін.

Слід також зупинитися на організаційно-методологічних аспектах обліку.

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Кожний із зазначених видів має свою мету, призначення, коло користувачів облікової інформації і відіграє певну роль в управлінні підприємством, організацією чи установою.

Фінансовий облік містить сукупність правил і процедур щодо підготовки та переказу розголосу інформації про результати діяльності суб'єкта відповідно до вимог чинних законодавчих актів. Іншими словами, фінансовий облік покликаний відобразити всі господарські операції за звітний період, а також забезпечити складання певної бухгалтерської (фінансової) звітності для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов'язковому відображенню, є активи і пасиви підприємства, установи або організації; джерела власних коштів; витрати по їх елементах і всі види доходів; фінансові результати діяльності і їх розподіл; господарські операції і процеси, які здійснюються із зазначеними вище об'єктами.

Фінансовий облік висвітлює результати господарської діяльності звітного періоду (прибуток або збиток) і повинен вестися всіма підприємствами, незалежно від видів їх діяльності та форм власності. За цими даними складається фінансова звітність, яка не є комерційною таємницею, регулюється державою, стандартами різних рівнів і відкрита для користування. Іноді фінансовий облік називають зовнішнім.

Управлінський облік ведуть суб'єкти підприємницької діяльності, щоб забезпечити внутрішні інформаційні потреби керівництва при плануванні, аналізі, контролі і для прийняття відповідних рішень. Важливо своєчасно отримати достовірну інформацію про доходи та витрати на підприємстві і в окремих його структурних підрозділах, а також з'ясувати, які результати вже відображені у фінансовому обліку. Витрати в цьому різновиді обліку перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції (послуг) або регіонами і т.д. Аналогічно класифікують доходи і фінансові результати суб'єкта господарювання. У рамках управлінського обліку виробничих підприємств детально враховуються витрати і калькулюється собівартість їх продукції або наданих послуг.

На відміну від фінансового обліку, який регулює закон і національні або міжнародні стандарти, управлінський облік суб'єкти господарювання ведуть самі, враховуючи особливості діяльності, структуру та розміри підприємства, потреби і вимоги управління. Вони самостійно розробляють позиції і зміст внутрішньої звітності, а також визначають періодичність її складання і надання на різні рівні управління.

Виділення фінансового та управлінського обліку здійснюється в Україні формально. Це стосується передусім обліку доходів і витрат. Діюча система обліку практично не змінилася з часів СРСР. По суті, в Україні зберігся інтегрований принцип обліку витрат, які спочатку групуються за цільовим призначенням (місцем виникнення, структурними підрозділами, замовленнями, видами продукції), а потім узагальнюються по підприємству.

Водночас організація фінансового обліку, застосовувана в більшості країн з розвиненою ринковою економікою, передбачає чітке розмежування сфери обліку витрат. У фінансовому обліку витрати відбиваються за економічними елементами загалом по підприємству. У такому ж порядку здійснюється облік доходів за їх видами: від основної діяльності; від іншої реалізації; від позареалізаційних операцій. У результаті шляхом зіставлення доходів і витрат на окремому рахунку виводяться кінцеві фінансові результати. Таким чином, у системі фінансового обліку можна оперативно, не вдаючись до калькуляції собівартості зробленої і реалізованої продукції, отримати інформацію про фінансові результати загалом по підприємству.

У сфері управлінського обліку шляхом певного перегрупування формується інформація про доходи - витрати за місцем виникнення, структурними підрозділами, замовленнями, видами продукції. До функцій управлінського обліку, крім отримання деталізованої інформації про структуру витрат, можуть входити загальновідомі методи калькулювання собівартості, принципи планування, прогнозування, аналізу і контролю.

Крім того, у діючій інтегрованій системі обліку існує низка проблем, що суперечать ринковій теорії розвитку економіки. Передусім про це свідчить відсутність єдиної методології обліку надходження (вибуття) довгострокових активів у державних і недержавних підприємствах. Як відомо, для державних підприємств збережена методологія обліку руху довгострокових активів з відображенням кожного випадку надходження або вибуття основних засобів, нарахування зносу на них в статутному фонді підприємства, створення спеціальних джерел фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання або нематеріальних активів.

Для недержавних підприємств встановлена інша методологія обліку цих операцій, яка більш наближена до ринкових умов, не вимагає постійних змін статутного капіталу в обліку, створення спеціальних джерел фінансування. Однак останнім часом у неофіційних джерелах з питання методологічних принципів обліку в Україні все настійніше рекомендується створення спеціальних джерел фінансування довгострокових активів і для недержавних підприємств. Для цього пропонується, як і в державних підприємствах, при надходженні довгострокових активів створювати спеціальні джерела фінансування, роздільно вести на окремих рахунках облік амортизації і зносу цих активів.

На підставі даних обліку підприємства складають бухгалтерську, фінансову звітність, яка являє собою систему взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансове становище підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Побудований таким чином облік дійсно стає джерелом достовірної, якісної, своєчасної, доступної для оцінки інформації, яка надає можливість користувачу приймати зважені рішення, спрямовані на поліпшення якісних показників роботи підприємств і, насамперед, активно впливати на їх фінансово-господарську діяльність.

Список літератури

1. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения.- М.: Прогресс-Универс, 1994. - 496 с.

2. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Прогнозування інфляції // Вісник НБУ. - 2000.- К" 12.

3. Петрик О.І. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки //Вісник НБУ. - 2001. - № 9.

4. Петров В., Глебова О. Об оценке инвестиционных качеств акций // Экономика и жизнь. - 1993. - № 17. - С. 14.

5. Покритан А., Звержов М. Сучасна криза і практика реформ // Економіка України. - 1994. - № 7. - С. 14-25.

6. Рапопорт В.Ш. Системная модель управления инфляцией. - К.: Скарбниця, 1994.-80 с.

7. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин:проблеми теорії та методології. - К.: ІАЕ, 2002. - 294 с.

8. Савлук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан // Економіка України. -1994. - № 2. - С. 9-18.

9. Савлук М., Огарін В. Теорія ринкової економіки і практики переходу України до ринку // Економіка України. - 1992. - № 2. - С. 65-74.

10. Сало І.В. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. -К.: Наукова думка, 1995. - 178 с.

11. Сало І.В., Д'мконова 1.1., Соколенко Т.І. Формування і розвиток державності, економіки та науки України. - Суми: Козацький вал, 2003. - 544 с.