Як приклад роботи інформаційної системи за такою схемою можна розглянути операцію укладення з новим клієнтом договору на розрахунково-касове обслуговування. Клієнт приходить у віддалений офіс і подає всі необхідні документи для укладення вказаного договору. Ці документи вводяться в систему і передаються в головний офіс. Там документи проходять необхідний контроль, клієнту присвоюється ідентифікаційний номер. Потім естафета знову передається віддаленому офісу, який і завершує виконання операції.

У цьому випадку інформаційна система повинна забезпечувати:

формальне розділення кожної операції на технологічні фази (фактично, це не що інше, як побудова системи на принципах документообігу);

можливість обміну даними між територіально розподіленими виконавцями в рамках однієї технологічної операції.

Стає очевидним, що застосування тієї чи іншої технології взаємодії визначається доцільністю - економічною, технологічною, адміністративною - і ставить перед нами третю вимогу: інформаційна система повинна мати можливість організації розподіленого документообігу і дозволяти застосовувати і поєднувати всі можливі технології віддаленої взаємодії.

Аналогічно до усвідомлення необхідності руху від автоматизації бухобліку до автоматизації документообігу в унітарній фінансовій установі відбувається розуміння того, що автоматизацію міжфілійних розрахунків потрібно поширити і на міжфілійний документообіг, а це передбачає обмін не тільки платіжними документами, але й заявками на конвертацію, видачу кредиту та інше. Філія також може відправляти в головний офіс первинні дані та/або агреговані показники для отримання зведеної звітності, а з головного офісу отримувати значення лімітів на проведення тих чи інших операцій, віз на видачу кредитів і т.ін.

Таким чином, розширюючи межі завдання, пов'язаного з побудовою системи документообігу, можна сформулювати четверту вимогу: інформаційна система має забезпечувати документообіг, що охоплює всі підрозділи корпорації: відділення, філії, віддалені офіси і представництва.

Спочатку системи орієнтувалися на передачу платіжних доручень в установу і відправку виписок по рахунку з банку в офіс клієнта. Але з розвитком цієї технології стрімко розширювалася і номенклатура повідомлень - заявки на конвертацію валюти, на зняття готівки, інформаційні листи та інше. У результаті система обміну фінансовими повідомленнями трансформувалася в комплексну систему.

Крім того, саме поняття "офіс клієнта" стає все більш віртуальним. Все більше клієнтів активно переміщається не тільки по країні, але й по всьому світу, і в якості офісу у них часом виступає переносний комп'ютер. Більш того, комп'ютер може бути не особистим, а вся взаємодія здійснюватися через глобальну мережу. Можна сказати, що в цьому випадку "офіс* - це людина, здатна тим чи іншим способом ідентифікувати себе при вході в інформаційну систему банку.

У результаті отримуємо п'яту вимогу: інформаційна система повинна забезпечити інтеграцію в єдиний інформаційний простір (єдиний документообіг з розподіленою обробкою даних) не тільки всіх підрозділів підприємства, але і всіх клієнтів за повним переліком послуг, що надаються.

Підводячи короткий підсумок вищевикладеному і, зрозуміло, не претендуючи на істину в останній інстанції, насмілюємося стверджувати, що магістральна тенденція розвитку програмних засобів автоматизації фінансових операцій полягає в універсалізації цих засобів. Розробка інформаційних систем все рідше буде орієнтуватися на вузькоспеціалізовану сферу діяльності. Програмне забезпечення майбутнього являтиме собою не банківські або бухгалтерські програми, а корпоративні офісні системи. А якщо до цього додати виражену тенденцію до децентралізації зберігання даних і бізнес-серверів, то правильніше сказати, що системи майбутнього - це корпоративні мережі. І побудовані вони будуть, по-перше, як системи автоматизації документообігу; по-друге, як системи, реалізовані у трирівневій архітектурі "клієнт-сервер", що стирає межі між локальною і глобальною мережею; і, по-третє, як системи, що забезпечують документообіг у глобальному інформаційному просторі з можливістю офлайнової роботи різних ланок цього документообігу.

Список літератури

1. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения.- М.: Прогресс-Универс, 1994. - 496 с.

2. Петрик О.І., Половньов Ю.О. Прогнозування інфляції // Вісник НБУ. - 2000.- К" 12.

3. Петрик О.І. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки //Вісник НБУ. - 2001. - № 9.

4. Петров В., Глебова О. Об оценке инвестиционных качеств акций // Экономика и жизнь. - 1993. - № 17. - С. 14.

5. Покритан А., Звержов М. Сучасна криза і практика реформ // Економіка України. - 1994. - № 7. - С. 14-25.

6. Рапопорт В.Ш. Системная модель управления инфляцией. - К.: Скарбниця, 1994.-80 с.

7. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л. Формування міжгалузевих відносин:проблеми теорії та методології. - К.: ІАЕ, 2002. - 294 с.

8. Савлук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан // Економіка України. -1994. - № 2. - С. 9-18.

9. Савлук М., Огарін В. Теорія ринкової економіки і практики переходу України до ринку // Економіка України. - 1992. - № 2. - С. 65-74.

10. Сало І.В. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. -К.: Наукова думка, 1995. - 178 с.

11. Сало І.В., Д'мконова 1.1., Соколенко Т.І. Формування і розвиток державності, економіки та науки України. - Суми: Козацький вал, 2003. - 544 с.