Сьогодні існує достатня кількість технологій збирання інформації, яка може бути представлена у найрізноманітнішому вигляді (текстова, спеціалізовані та універсальні структуровані бази даних, графічна інформація, відео-й аудіоінформація і т.д.). Існує також численний перелік технологій зберігання та обробки зібраної інформації. Незалежно від вищеназваних технологій відомо безліч способів передачі та поширення інформації, які, базуючись на сучасних засобах телекомунікацій, здатні оперативно передавати дані будь-яких форматів і обсягів на значні відстані та з високою швидкістю. Ці структурно незалежні, розрізнені технології, хоч і мають вражаючі можливості та високі експлуатаційні показники, здатні вирішувати лише конкретне, іноді досить обмежене коло завдань.

У межах будь-якого підприємства або установи, які поставили перед собою мету максимально використати можливості, що надаються даними технологіями в комплексі, слід говорити про побудову на їх основі спеціалізованих інформаційних систем, які містять у своєму складі як окремі елементи підсистему первинного збору інформації, її зберігання і обробки, передачі та поширення інформації. Кожна із зазначених підсистем, у свою чергу, містить дрібніші підсистеми, які ґрунтуються на застосуванні тих чи інших сучасних інформаційних технологій. Наприклад, для збирання первинних даних можуть бути використані досить різні технології. Текстова інформація може бути введена в комп'ютер за допомогою таких методів і прийомів;

ручне введення текстової інформації;

сканування і розпізнавання відсканованих текстів;

автоматизований переклад текстів;

автоматизована перевірка орфографії.

Введення графічної інформації може бути здійснене кількома способами:

ручне введення графічної інформації;

сканування і подальше ручне або машинне редагування відсканованих зображень;

отримання і редагування графічних зображень (точки, лінії, основні геометричні фігури) програмним шляхом.

Перелік конкретних способів і методів збирання, зберігання, обробки і розподілу інформації може бути продовжений, але він повністю залежить від конкретних потреб і завдань, що стоять перед установою або підприємством. Специфіка їх діяльності і визначає схему побудови конкретної інформаційної системи, яка працює в даному підприємстві або організації. Сьогодні найбільш поширеною є інформаційна система, побудована за вищезазначеною методологією.

Отже, сучасні інформаційні технології доцільно розглядати відповідно до вирішення конкретних завдань, тобто як елементи, що складають деяку інформаційну систему.

Побудова і використання інформаційних систем на базі сучасних інформаційних банківських технологій, технологій у виробничій та соціально-економічній діяльності сприяє підвищенню ефективності праці і забезпечує принципово новий рівень і нову якість управління. В цих умовах докорінно змінюються технології організації інформаційних процесів всередині найрізноманітніших за своєю економічною і організаційною суттю структур виробничо-господарської діяльності. Процес управління в умовах застосування інформаційних систем ґрунтується на нових підходах, на принципово нових економіко-організаційних моделях, що відображають структурно-динамічні властивості керованого об'єкта. Крім цього, застосування методів інформаційно-кібернетичного синтезу для дослідження складних соціально-економічних об'єктів дозволяє побудувати адекватні реальному світу моделі та з точною достовірністю прогнозувати поведінку об'єкта, що моделюється, в реальній ситуації. Це дає можливість здійснювати ефективне управління всіма процесами, що відбуваються всередині об'єкта, і процесами його взаємодії з навколишнім світом.

Щодо застосування інформаційні системи можна умовно поділити на такі класи:

інформаційні системи управління банківськими процесами - здійснюють управління в системі електронних платежів і електронного ведення кореспондентських рахунків, обліку та документообігу;

інформаційні системи управління технологічними процесами - здійснюють управління технологічним обладнанням у взаємозв'язку з конкретними виробничими циклами і процесами;

інформаційні системи управління організаційними процесами - багаторівневі системи, що забезпечують інформаційну підтримку управління виробничо-господарськими і соціально-економічними процесами на всіх рівнях економічного життя суспільства;

інформаційні системи управління науковими дослідженнями - забезпечують інформаційну підтримку розрахунків і наукових експериментів;

інформаційні системи автоматизованого проектування і конструювання - забезпечують інформаційну, технічну і технологічну базу для виконання проектно-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

навчальні інформаційні системи - забезпечують інформаційну і методологічну основу прогресивних способів отримання знань, корисних навичок і підвищення кваліфікації.

Крім цього, необхідно розрізняти автоматизовані й автоматичні інформаційні системи:

а) автоматизовані інформаційні системи - це системи, робота яких характеризується наявністю як ручних операцій (як правило, введення початкової інформації), так і автоматичних, що виконуються за допомогою засобів обчислювальної техніки;

б) автоматичні інформаційні системи - це системи, в яких всі функції

збирання, обробки і розподілу інформації виконуються автоматично.

У сучасних банках, установах і організаціях, як правило, застосовуються автоматизовані інформаційні системи, оскільки частка ручної обробки вхідного потоку інформації ще досить велика. Повна автоматизація застосовується в основному для здійснення управління банківськими операціями, виробничими і технологічними процесами на промислових підприємствах, транспорті, в енергетиці і т.д.

Сучасні вимоги до рівня інформаційного забезпечення управлінської діяльності вимагають принципово нових підходів у розв'язанні організаційних.

технічних і технологічних проблем. У зв'язку з цим необхідно відмітити найбільш значущі чинники, що визначають ефективність створення і використання нових інформаційних систем:*

наявність науково обґрунтованої програми побудови інформаційної інфраструктури економічного об'єкта;

постановка і вирішення конкретних завдань управління інформаційними і технологічними процесами з урахуванням заданих критеріїв ефективності;

створення умов організаційно-функціональної взаємодії окремих структурних ланок економічного об'єкта;

відповідність рівня технічного оснащення інформаційних процесів рівню моделі інформаційної взаємодії всередині економічного об'єкта;

активна участь широкого кола фахівців у системі інформаційного забезпечення щодо прийняття управлінських рішень на різних ієрархічних рівнях управлінської структури.

Сьогодні практично будь-який керівник підприємства або установи все більш виразно усвідомлює нагальну необхідність використання сучасних технологій обробки інформації. Розвиток і виживання підприємств в умовах жорсткої конкуренції неможливий без розширення сфер застосування сучасних інформаційних технологій. Тому керівництво установ і підприємств має приділяти значну увагу розвитку інформаційної інфраструктури, а також безпосередньо брати участь в розробці планів інформаційної стратегії банку чи підприємства.

Не секрет, що досить часто питання узгодження планів господарської діяльності й планування інформаційних систем в межах однієї господарської одиниці вважаються абсолютно самостійними, а їх взаємозв'язок визначається лише безпосередніми витратами на придбання і розвиток засобів автоматизації виробничих процесів. Зазначений підхід, навіть при найвищому рівні фінансового забезпечення інформаційної інфраструктури установи, заздалегідь робить вельми сумнівною очікувану віддачу від вкладених коштів в інформаційне забезпечення такої установи. Тільки тоді, коли обидва процеси планування об'єднуються в єдиний процес, формуючи при цьому стійку й узгоджену позицію керівництва банку чи підприємства і фахівців інформаційних систем щодо стратегії корпоративного розвитку, можна достовірно прогнозувати реальні позитивні результати від застосування засобів обчислювальної і телекомунікаційної техніки.

Саме тому планування інформаційної інфраструктури будь-якого банку, підприємства або організації як складової частини планування загальної господарської діяльності є найважливішим етапом визначення стратегії їх розвитку у різних напрямах і на різну перспективу. В умовах зростаючої складності практично всіх видів економічної діяльності, ускладнення і зростання наукоємності технологічних процесів правильна постановка процесу планування корпоративних інформаційних систем є найважливішою умовою виживання будь-якого суб'єкта господарської діяльності в сучасних умовах.

Правильно налагоджений процес планування інформаційної інфраструктури забезпечує реальні вигоди, спираючись на які можна більш раціонально використати інформаційний потенціал банку, підприємства або установи для досягнення основних цілей його економічної діяльності та розвитку економіки держави в цілому.

Список літератури

1. Крюкова І.В. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування. - Харків: Форд, 2000. - 336 с.

2. Лукінов 1-І. Економічні трансформації. - К.: Ін-т економіки НАН України, 1997.- 268 с.

3. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. - 1994. - № 1. - С. 3-18.

4. Маконнел К.Р., Брю СЛ. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хагард-Демос, 1993. - 785 с.

5. Мексон М.Х., Альберт М., Ходуори Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1992. -702 с.

6. Мерзляков В.Н. Стабилизация экономики - основа стабилизации финансов // Финансы. - 1994. - № 6. - С. 10-16.

7. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособ. / Т.Г. Морозова, А.В. Пикулькин, В.Ф. Тихонов и др.; Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пику-лькина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 218 с.

8. Мтерний С. Власність і особливості її розвитку в розвинутих країнах світу // Економіка України. - 1994. - № 4. - С. 48-56.

9. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы. -М.: НИФИ, 1990. - 59 с.

10. Основи економічної теорії // За ред. проф. СВ. Мочерного. - Тернопіль: Тар-некс-Світ, 1993. - 688 с.

11. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К.: Полі-графкнига, 1998. - 304 с.