акцепт не всіх зазначених у векселі платників. Векселетримач може відхилити такий акцепт, а може і погодитися на Його умови. Тоді решта векселезобов'язаних осіб мають дати на це свою попередню згоду і підтвердити її після отримання повідомлення від векселетримача про цей акцепт упродовж належного періоду часу. Вказане положення не стосується часткового акцепту;*

частковий акцепт, яким акцептант приймає до сплати лише частину вексельної суми. Такий акцепт по суті базується на дії "провізо", коли кредитор виписує тратту на боржника у рахунок тих цінностей, що були йому передані у попередніх операціях.

Водночас боржник може взагалі не акцептувати вексель. Але така відмова має сенс лише тоді, коли вексельне зобов'язання, на його думку, не випливає з його стосунків з кредитором. Щоб уникнути розбіжностей і точніше відобразити зміст угоди, постачальник, відправляючи товар, разом із товарно-транспортними документами може передати до банку і вексель. Тоді покупець не зможе отримати адресовані йому товари і документи без своєї попередньої згоди на акцепт.

Якщо строк погашення векселя встановлений векселедавцем, то акцептант лише підписує його, а коли дата погашення не уточнена, то він, акцентуючи вексель, зазначає і дату платежу. Починаючи з даного моменту тримач акцептованого векселя вважає, шо його боргова вимога гарантується двома солідарно відповідальними дебіторами — векселедавцем і акцептантом.

Платник може не лише обмежитись акцептом частини вексельної суми, а й зовсім не прийняти вексель. Неакце-птованим вексель вважається у таких випадках: якщо за вказаною у векселі адресою платника не виявлено; якщо платник збанкрутів; якщо платник помер; якщо на векселі є штампи "Неакцептований", "Не прийнято" тощо; якщо напис про акцепт закреслений.

Отже, акцептувавши вексель, платник-акцептант стає головним боржником. У разі неплатежу векселетримач може вчинити йому прямий позов. На відміну від векселедавця та індосантів акцептант першочергово відповідає за оплату векселя незалежно від того, своєчасно було пред'явлено Йому вексель до акцепту, чи він взагалі не пред'являвся.

Налагал акцептовані векселі є: більш авторитетними, вони приймаються як платіжний документ у першу чергу і мають вищу цінність та ліквідність.

Акцепт, підтверджуючи зобов'язання боржника, є одним із найважливіших засобів надання і руху кредиту. Банки за допомогою обліку акцептованих векселів отримують гарантовані боргові зобов'язання, а кредит за таких умов стає значно дешевшим і не потребує додаткових операцій. Ці та інші переваги вексельного кредиту — наслідок того, що він має реальну матеріально-товарну основу і точно визначене завершення. Тобто вексельний кредит за допомогою акцепту не лише стає самоліквідним, а й легко піддається ліквідності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вексельное обращение. Киев, 1996.

2. Лысенков Ю. М., Рымарук А, И., Ляшко В. П., Фомичева С. Ю. Переводной и простой вексель: практика применения. Киев, 1998.

3. Львов О. М.Вексель как средство платежа и кредита и его практическое применение. Санкт-Петербург, 1995.

4. Максутов С.Векселем по бартеру // Бизнес. 1997. № 47. Малюк В. М.

5. Вексель в Україні. Київ, 1997, Мовчановский Б. Ф. Вексель. Москва, 1927.

6. Мороз Ю. Н. Вексельное дело. Киев, 1996. Нормы и обычаи вексельного оборота // Финансовая тема. 1999. № 3.

7. Павлова Л. Я.Корпоративные ценные бумаги. Москва, 1998.

8. Передача векселей, вексельная уступка и перевод векселя // Баланс. 1998. № 27. Про складання та форму векселя // Цінні папери. 1999. № 23.

9. Пятое М. Л.Вексель: вопросы учета, анализа и налогообложения. Москва, 1997.

10. Рекомендации по использованию векселей в хозяйственном обращении. Москва, 1991.

11. Симовьян С. В.Вексель и акцептный кредит. Харьков, 1993.

12. Снегирев В. И.Дружеские и бронзовые векселя. Санкт-Петербург, 1904.

13. Спиридонов И.Вексель и его обращение в торговом обороте. Москва, 1927. Федоров Л. Ф.

14. История векселя. Одесса, 1895. Фельдман А. А.

15. Вексельное обращение. Москва, 199$. Шемгер Ю. Е.

16. Вексель и вексельный оборот накануне кредитной реформы. Ленинград, 1930. Цитович П. П.

17. Курс вексельного права. Киев, 1887.