Апаратна частина будь-якої комп'ютерної мережі поділяється на три основні категорії:

мережні сервери;

мережні робочі станції;

мережна комунікаційна система.

Мережний сервер - це спеціалізований комп'ютер, на якому встановлена і функціонує деяка адміністративна програма, що керує доступом до всієї мережі або до її частини і ресурсів (наприклад, до жорстких магнітних дисків або принтерів); таким чином, мережний сервер формує ресурси для комп'ютерів, підключених до обчислювальної мережі як робочі станції.

Стосовно власне апаратного пристрою будь-який мережний сервер - це виділений комп'ютер підвищеної потужності, на якому функціонує те чи інше спеціалізоване системне програмне забезпечення, що дозволяє виконувати даному комп'ютеру цілком певний перелік завдань і функцій. Залежно від завдань, що вирішуються мережними серверами, вони поділяються на декілька видів: файлові сервери, сервери баз даних, комунікаційні сервери і т.д.

Файловий сервер - це встановлений у локальній обчислювальній мережі спеціалізований комп'ютер, призначений для зберігання файлів і доступний всім користувачам мережі. Файловий сервер не тільки зберігає файли, але й управляє ними, підтримує необхідний порядок при організації взаємодії користувачів з файлами, що зберігаються на ньому.

Сервер баз даних - це спеціалізована станція комп'ютерної мережі, призначена для зберігання баз даних колективного використання та обробки запитів до неї, що надходять від користувачів мережі. Як правило, для виконання таких функцій у складі комп'ютерної мережі виділяється комп'ютер, спеціально настроєний і оптимізований для виконання функцій управління базами даних.

Комунікаційний сервер - це спеціалізована робоча станція комп'ютерної мережі, що виконує трансляцію інформаційних пакетів локальної обчислювальної мережі в асинхронні сигнали, які використовуються в телефонних лініях або в системах послідовного зв'язку і забезпечують для всіх робочих станцій мережі доступ до своїх модемів або до з'єднань RS-232-C.

Підключення персонального комп'ютера до обчислювальної мережі ніяк не впливає на його головне призначення - задоволення інформаційних і обчислювальних потреб конкретного користувача безпосередньо на його робочому місці. Більш того, підключений до мережі персональний комп'ютер стає не просто потужним обчислювальним засобом, він стає своєрідним засобом комунікації між користувачем і обширними інформаційними ресурсами, зосередженими в різноманітних комп'ютерних мережах.

Окремий персональний комп'ютер, що став робочою станцією якої-не-будь мережі, отримує можливість доступу до різноманітного додаткового обладнання, встановленого в мережі (при наявності відповідних прав доступу), що також істотно розширює його потенційні можливості та обчислювальні ресурси. У загальному випадку призначення робочої станції локальної обчислювальної мережі - щодо мережної взаємодії - зводиться до виконання програм, отриманих від мережного сервера. Існує два найбільш типових способи організації взаємодії робочої станції з сервером:

розподілена обробка, при якій робочі станції виконують велику частину обробки інформації, а сервери надають файли для цієї обробки;

обробка за системою "клієнт-сервер", коли сервер і робоча станція ділять між собою завдання обробки даних з метою підвищення загальної продуктивності .

Взаємодія комп'ютерів і обладнання в рамках мережі забезпечується мережною комунікаційною системою. Вона включає в себе набір спеціалізованих апаратних засобів, що забезпечують фізичне з'єднання компонентів комп'ютерної мережі і їх узгоджену роботу на основі якої-небудь мережної технології. При організації узгодженої взаємодії персональних комп'ютерів у складі локальної обчислювальної мережі прийнято говорити про організацію мереж, що розрізняються за такими основними параметрами:

топологія комп'ютерної мережі;

концепція організації мережного програмного забезпечення.

Список літератури

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.

6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.

8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.

9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.

11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.