організована і за топологією із загальною шиною і за зіркоподібною топологією, але по суті це мережа з передачею маркера, що працює зі швидкістю 2,5 Мбіт на секунду. Дана технологія не набула поширення з цілого ряду причин, серед яких основними можна вважати:
низьку швидкість передачі даних;
відсутність стандарту, що регламентує роботу мережі;
зростання популярності і зниження цін на іншу мережну архітектуру, зокрема Ethernet.
Локальна обчислювальна мережа ARCnet використовує так звану естафетну технологію передачі маркера від однієї робочої станції мережі до іншої", обходячи вузли в порядку зростання їх мережних адрес. При отриманні маркера кожний вузол мережі регенерує його подібно до того, як це відбувається в мережах з кільцевою топологією.
Бурхливий розвиток в останні роки новітніх засобів комунікацій і мережних інформаційних технологій обумовив появу різної високошвидкісної архітектури мереж. Наявність великої кількості територіально роз'єднаних локальних обчислювальних мереж, що використовують у своїй роботі різноманітну мережну архітектуру і протоколи передачі даних, потребує ефективного методу їх об'єднання. Таке об'єднання має будуватися не тільки через спеціалізовані програмно-апаратні мости і маршрутизатори, але і за допомогою організації так званої базової мережі що працює з набагато більшою швидкістю і продуктивністю, ніж окремі під мережі.
На сьогодні для організації мереж найвищої продуктивності використовується мережна архітектура:
FDDI (Fiber Optic Distributed Data Interface - оптоволоконний інтерфейс передачі даних) - 100 Мбіт/с;
CDDI (Copper Distributed Data Interface - провідний інтерфейс передачі даних) - 100 Мбіт/с;
Ethernet 100 Мбіт/с;*
ATM (Asynchronous Transfer Method - асинхронний метод передачі) - до 622 Мбіт/с.
Оптоволоконна мережа FDDI та її аналог для неекранованих і екранованих витих пар CDDI близькі за стандартом до мереж з передачею маркера, але з деякими істотними відмінностями. Мережі FDDI/CDDI використовують два кільця передачі даних для підвищення стійкості мережі до відмов. Підвищена стійкість є істотною перевагою таких мереж, але, крім цього, локальні обчислювальні мережі, побудовані на основі стандарту FDDI, можуть мати довжину до 200 км і мати у своєму складі до 1000 вузлів.
Для передачі даних використовується оптоволоконний кабель як фізичне середовище, де носієм даних виступає не електричний струм, а світлові імпульси лінії зв'язку, не схильні до впливу електромагнітних полів, які часто створюють значні перешкоди в каналах зв'язку.
Архітектура мереж А ТМ була розроблена комітетом ССІТТ (Consultative Committee for International Telegraph and Telephone) у 1991 році. Сьогодні ATM - це потужна і гнучка технологія, що забезпечує високошвидкісний зв'язок і призначена для найбільш оптимальної обробки даних і голосових повідомлень.
На відміну від традиційної мережної архітектури, яка передає інформаційні пакети досить великого розміру, ATM використовує при передачі даних маленькі блоки даних - до 10 байт. Завдяки малим розмірам інформаційних блоків стає можливою їх передача по різних носіях. Тому технологію ATM можна використати для створення як локальних обчислювальних мереж, так і глобальних мереж. Сьогодні архітектуру мереж ATM можна розглядати як архітектуру мереж майбутнього.
При розгляді різних технологій побудови локальних обчислювальних мереж неодноразово згадувалися стандарти IEEE. Тому було б доцільно зупинитися на даних стандартах більш детально, оскільки надалі їх доведеться згадувати ще не раз.
Архітектура Ethernet 100 Мбіт/с - це технологія багаторазового підвищення продуктивності мереж Ethernet, заснована на застосуванні двох незалежних архітектур:
100VG-AnyLAN - архітектура Ethernet 100 Мбіт/с, запропонована Hewlett Packard і IBM;
lOOBaseX (Fast Ethernet) - архітектура Ethernet 100 Мбіт/с, представлена Grand Junction Networks.
Архітектура lOOVG-AnyLAN заснована на принципово новому протоколі передачі даних, який був запропонований замість протоколу CSMA/CD і називається Demand Priority. Даний протокол, на відміну від свого попередника, де кожний вузол мережі самостійно визначає, у який саме час йому необхідно посилати дані, основне навантаження по розмежуванню використання середовища передачі даних перекладає на спеціальний з'єднувальний модуль. Крім цього, при використанні архітектури 100VG-AnyLAN значно збільшується пропускна спроможність з'єднувального кабеля за рахунок використання чотирьох пар проводів витої пари для передачі даних.
Архітектура lOOBaseX (Fast Ethernet) дуже схожа на стандартну архітектуру Ethernet з протоколом CSMA/CD. Збільшення пропускної спроможності мережі досягається шляхом розподілу навантаження на лінії передачі даних у мережі за допомогою спеціального обладнання Ethernet-комутаторів.
Порівняльні характеристики різної архітектури комп'ютерних мереж наведені в табл. 1.
Для забезпечення роботи обладнання, що випускається різними фірма-ми-виробниками, життєво необхідні набори спеціальних правил, стандартів, які регламентують способи взаємодії різноманітних компонентів комп'ютерного апаратного та програмного забезпечення.
Розробкою таких стандартів займається цілий ряд авторитетних міжнародних організацій, серед яких найбільш відомими є:
ССІТТ (Consultative Committee for International Telegraph and Telephone) - одна з найбільш відомих міжнародних організацій в галузі зв'язку, якою були розроблені такі стандарти, як ATM, серія стандартів для передачі даних за допомогою модемів (V.24, V.32, V42, Х.25);
IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) - найбільший у світі розробник стандартів для локальних обчислювальних мереж, який займається розробкою стандартів серії IEEE 802;
ISO (International Organization for Standardization) - організація, що займається розробкою стандартів у найрізноманітніших галузях, найбільш відома розробкою моделі мережних комунікацій ISO/OSI.
Абревіатура OSI розшифровується як Open System Interconnection - з'єднання відкритих систем. Модель ISO/OSI пропонує розробникам набір правил, яких вони мають дотримуватись у своїй роботі. Модель ISO/OSI визначає необхідні області сумісності, розбиваючи їх на легко керовані групи. У рамках даної моделі стандартизуються рівні обслуговування і типи взаємодії комп'ютерів, що обмінюються інформацією через комунікаційну мережу. Модель ISO/OSI поділяє комунікації комп'ютер - комп'ютер на сім рівнів, кожний з яких заснований на стандартах, що містяться в рівні, нижчому за даний (див. табл. 2). Найнижчий рівень моделі належить лише до зв'язків апаратних засобів; найвищі рівні мають справу із взаємодіями прикладного програмного забезпечення.
Якщо модель ISO/OSI регламентує набір правил і керівних вказівок розробникам програмного та апаратного забезпечення для систем комунікаційної взаємодії, то для більш суворої регламентації конкретної архітектури комп'ютерних мереж були розроблені спеціальні стандарти мереж. Розробкою таких стандартів займається IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) - Інститут інженерів з електротехніки та радіоелектроніки. У цей час у структурі даного інституту існує цілий ряд комітетів, що формують стандарти для комп'ютерних мереж (див. табл. 3).
Список літератури
1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.
2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.
3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.
4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.
5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.
6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.
7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.
8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.
9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.
10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.
11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.