Використання методів непрямої оцінки товарів при визначенні митної вартості

Як уже зазначалось, у тих випадках, коли ціна товару в контракті між взаємопов'язаними партнерами не відповідає його реальній вартості, у строгій послідовності мають використовуватись інші методи непрямої оцінки: за ціною угоди з ідентичними товарами; за ціною угоди з подібними товарами; віднімання вартості; додавання вартості; резервний метод.

Слід зауважити, що у тих випадках, коли митна вартість не може бути визначена на підставі положень угоди щодо ввезення товарів, то нормальною процедурою при цьому має бути проведення консультацій між митницею і імпортером, метою яких має бути досягнення порозуміння щодо принципу проведення оцінки.

Процес консультації між двома сторонами надасть можливість здійснити обмін інформацією, що підлягає дотриманню вимог комерційної конфіденційності, з метою визначити належну основу для встановлення вартості для здійснення митних цілей. Результатом проведення консультацій може бути застосування другого методу.

За основу визначення митної вартості з використанням другого методу приймається ціна угоди з ідентичними товарами. Під ідентичними розуміються товари, однакові з товарами, що підлягають оцінці, у тому числі й за такими параметрами:*

фізичні характеристики;*

якість та репутація на ринку;*

країна походження;*

виробник

.

Незначні відмінності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам даних параметрів. Незначними розходженнями вважаються: розмір, ярлик, колір (якщо він не є істотним фактором, який формує ціну).

Товари, вироблені різними суб'єктами, можуть вважатися ідентичними тільки у тому разі, якщо у декларанта та митних органів немає відомостей про ідентичні оцінювані товари. Ціна Угоди з ідентичними товарами приймається за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари:—

продані (відчужені) для ввезення на територію України;—

ввезені одночасно або не раніше ніж за 90 діб до ввезення оцінюваних товарів;—

ввезені на тих самих комерційних умовах і приблизно в тій самій кількості, що й оцінювані товари.

У разі коли ідентичні товари ввозились в іншій кількості чи на інших комерційних умовах, декларант повинен зробити відповідне коригування їхніх цін з урахуванням цих відмінностей та документально підтвердити митному органові обґрунтування ціни. Якщо при використанні цього методу виявляється більше однієї ціни Угоди з ідентичних товарів, то для визначення митної вартості товарів, що імпортуються, використовується найменша з них.

Якщо вартість товару не можна визначити за другим методом, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки — ціни угоди з подібними товарами, тобто використовувати метод оцінки за ціною угоди з подібними товарами.

Згідно з даним методом за основу для визначення митної вартості приймається ціна Угоди з товарів, однорідних з товарами, що імпортуються. Під подібними розуміються товари, які мають подібні характеристики і складаються із подібних компонентів, що дає змогу їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари, та бути комерційно взаємозамінними.

Визначаючи подібність товарів, обов'язково необхідно враховувати такі параметри, як:*

якість, наявність товарного знака та репутація на ринку;*

виробник;*

країна походження.

Товари не вважаються подібними, якщо їхнє проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення виконані після ввезення в Україну.

На підставі цих вимог при вирішенні питання про можливість розглядати товари як подібні аналізуються такі їхні параметри:

а) фізичні характеристики, тобто: розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; спосіб виготовлення;

б) матеріали, з яких виготовлені товари, наприклад: скляне вікно чи вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали; тканина або папір і т. д.;

в) функції і сфера застосування (спроможність порівнюваних товарів виконувати ті самі функції);

г) комерційна взаємозамінність, тобто чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як за функціональним призначенням, так і за комерційними характеристиками).

Усі методи грунтуються на одних і тих самих принципах: підставою визначення митної вартості ввезених (оцінюваних) товарів є ціна ідентичних або подібних товарів за іншою угодою. При цьому обов'язковою вимогою є умова, що митна вартість порівнюваних товарів була визначена за першим методом. Крім того, ціна угоди з ідентичними або однорідними товарами приймається за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари:

а) продані для ввезення на територію України;

б) завезені одночасно або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів;

в) завезені на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари; за відсутності таких угод необхідно переходити до пошуку угод з ідентичними або подібними товарами, що мають розходження в даних параметрах.

У тих випадках, коли виявлені розходження в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними або подібними товарами за однакових комерційних умов (тобто на одному комерційному рівні), однієї і тієї самої кількості товару, що й з оцінюваних (ввезених) товарів, з урахуванням виявлених розходжень у цих характеристиках, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами має бути відповідно відкоригована для компенсації (нівелювання) цих розходжень і приведення умов до порівняльного вигляду.

За наявності варіанта продажу, що відрізняється за якоюсь із зазначених трьох умов, варто зробити відповідне коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами за одним або декількома чинниками:

а) лише за кількісними ознаками;

б) лише за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу (тобто комерційний рівень продажу);

в) як за чинниками, що стосуються комерційних умов, так і за кількісними чинниками.

Ціна угоди з урахуванням коригувань за зазначеними вище чинниками з ідентичними або подібними ввезеними товарами має використовуватись як підстава визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Проте необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість необхідне лише в тому разі, коли однозначно встановлено, що ціна товару насправді залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною незалежно від класу покупців або кількості проданого товару (тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників), коригування ціни угоди не проводиться.

У зв'язку з цим усі дані з таких коригувань мусять бути достовірні, тобто підтверджені документально, кількісно визначені, і митні органи мають можливість їх перевірити.

При оцінці за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне урахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Якщо виявлено розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, то необхідно провести відповідне коригування, наприклад, на витрати з транспортування товару, навантаження і розвантаження, страхування і т. д.

Навіть у тих випадках, коли існують значні розходження у витратах, що підлягають оцінці, з ідентичних або подібних товарів, допускається проведення коригування для компенсації розходжень, спричинених засобом транспортування або придбання товару. Проведення подібних коригувань дасть змогу використовувати ціну угоди за ідентичними або однорідними товарами як основу для визначення митної вартості.

Коригування може привести або до збільшення, або до зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги помірності, точності і можливості доведення (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.

Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним у таких випадках:—

якщо вони не були вироблені в тій самій країні, що і товари, які оцінюються;—

товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою — виробником товарів, які оцінюються;—

якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

Якщо існують розходження в ціні товару, зумовлені комерційним рівнем або умовами транспортування і закупівлі товару, обсягом продажу, і коригування доцільне, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, то у цьому випадку визначення митної вартості за 2-3 методами не допускається.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дернберг Ричард Л. Международное налогообложение: Пер. с англ. —М.: ЮНИТИ. 1997. —375 с.

2. Дениэлс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ.— 6-е изд. — М.: Дело ЛТД 1994. —784 с.

3. Дудчак В. I., Мартинюк О. В. Митна справа: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2002. —310 с.

4. Ершов А. Д. Основы управления и организации в таможенном деле. — СПб, 1999. — 213 с.

5. Ершов А. Д. Международные таможенные отношения. — СПб, 2000. —207с.

6. Єгоров А. Б., Шейко А. П. Энциклопедия таможенного дела: В 2 т.—Львов: МЕТА, 1996.

7. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посіб. — К.: КНЕУ. 2001. — 248 с.

8. Зельниченко О. І., Михайлов В. І., Тихонова Н. П. Митна справа. — К.: Київ. держ. торг.- екон. ун-т, 2000. — С. 8.

9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів /1. В. Баїрова, Н. І. Редіна, В. Є. Власюк, О. О. Гетьман. — Дніпропетровськ, ДФЕІ, 2002 — 580 с.

10. Киреев А. П. Международная экономика: В 2 ч. — Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие ля вузов. — М.: Междунар.