Вплив митного тарифу на становище національного споживача і виробника та на доходи держави
Ефективне функціонування ринкової моделі господарювання можливе тільки за умови існування жорсткої конкуренції між виробниками товарів за потенційного покупця. Для споживачів немає суттєвої різниці, ким вироблено товар — національним товаровиробником чи іноземним, головне — це якість і ціна товару. Але коли імпорт у країну надходить, то він користується попитом. Отже, введення тарифу вплине на споживача імпорту. Безумовно, завжди буде існувати певна частина патріотично налаштованих громадян, які за будь-яких обставин будуть купувати тільки національну продукцію, але не вони визначають характер взаємовідносин на ринку споживання товарів. Факт існування імпортних товарів свідчить про наявність певної конкуренції, тобто є право вибору товару на даному ринку.
Наслідки введення імпортного мита для потенційного покупця проаналізовано автором розд. 1, і з'ясовано, що введення мита збільшує ціну імпортного товару, і споживач, сплачуватиме більше грошей за імпортний товар або споживатиме цього товару менше, або ж буде мати місце і те й інше. Тобто обмеження імпорту за рахунок застосування ввізного мита призводить до погіршання споживчих можливостей.
Розглянемо даний висновок на конкретному прикладі. Побудуємо модель рівноваги при функціонуванні національного ринку (див. рис. 4.7). За відсутності будь-яких торговельних обмежень, тобто за моделлю "вільної торгівлі" конкуренція між національним та іноземним виробником створює ситуацію, коли ціна на національні та імпортні телевізори збігається — 80 дол. США. Споживачі купували б за цією ціною у національних виробників Qs, а імпорт складав би Qd - Qs телевізорів, або М0 на рік. При цьому загальний обсяг споживання становив Qd =Qs + М0.
Рис. 4.7. Вплив митного тарифу на поведінку споживачів
Як видно з графіка, до введення митного тарифу споживачі імпортного товару мали можливість споживати його в кількості 0Л про що свідчить крива попиту, за якою ми маємо можливість визначити, скільки споживачів були готові придбати товар за даною ціною і максимальну ціну товару, за якою певна кількість споживачів готова його придбати. Тобто т. G свідчить, що деякі споживачі купували телевізори за 80 дол., т. С — бажаючі купити його за $ 90.
Аналогічно, якщо з якихось причин у країні існує певний дефіцит телевізорів, то, очевидно, знайдеться покупець, готовий заплатити найвищу ціну за телевізор, скажімо, 1000 дол. (т. V).
Коли ж вводиться світова ціна (Рс), скажімо, 80 дол., то покупець, що готовий був заплатити 1000 дол. (т. V) за телевізор, зекономить 920 дол. на рік. Якщо розглядати криву попиту від т. V до т. G рис. 4.8, переконуємося, що інші споживачі також виграють від можливості купити телевізор за ціною нижчою, ніж та, на яку вони розраховували.
Отже, проаналізувавши криву попиту, з'ясовуємо, що виграш споживачів від можливості закупівлі телевізорів за відсутності мита на імпорт окреслюється площею трикутника ZVG, з наявним негативним впливом імпортного мита в бік зниження цього виграшу.
Таким чином, уся площа трикутника, обмеженого кривою попиту і лінією світової ціни, характеризує виграш від купівлі телевізорів за даною ціною. Цей виграш є різницею між тим, що споживач був готовий витратити на покупку, і реальними витратами.
Рис. 4.8. Геометрична інтерпретація виграшу споживачів
Трикутник ZVG що відповідає виграшу споживача, графічно віддзеркалює його витрати на купівлю телевізора. При введенні імпортного мита у 10 дол. збільшується вартість телевізора на 10%, і як видно з графіка, одночасно зменшується виграш споживача від купівлі телевізора.
Піднімаючи ціну до 90 дол., тариф змушує одних споживачів платити на 10 дол. більше за кожен телевізор, щоб купити ту саму кількість телевізорів яку вони б купили за ціною 80 дол., інших — взагалі відмовитись від купівлі телевізорів іноземного виробництва. Розмір втрати споживачів від введення імпортного мита досить значний. Тариф призводить не тільки до збільшення цін на імпортні вироби, але й збільшує ціни на вітчизняні вироби. Безперечно, деякі споживачі, щоб не переплачувати 10 дол. за телевізор, будуть купувати вітчизняні телевізори, але внутрішня пропозиція не може зростати без паралельного збільшення витрат виробництва понад 90 дол. (і вітчизняним виробникам не потрібен був тарифний захист). У результаті продаж вітчизняних телевізорів досягне величини Е (рис. 4.7), за якої їхні граничні витрати і, відповідно, ціна дорівнюватиме 90 дол., і споживач переплачуватиме за всі телевізори, а не тільки за імпортні. Для того щоб вирахувати втрати споживачів (площа заштрихованої зони),— необхідно знати вартість телевізорів з урахуванням і без урахування тарифу, а також кількість телевізорів, яку було б куплено до і після введення тарифу (Qd і Qd")> Знаючи ці величини, можна вирахувати площу а + b + с і трикутника сі. Навіть якщо кут нахилу кривої попиту невідомий, можна отримати приблизну оцінку величини втрат споживачів: вона більша за добуток розміру тарифу ($10) і кількості куплених при цьому телевізорів, але менша, ніж добуток розміру тарифу і кількості телевізорів, що споживались до його введення.
Серед великого спектра аргументів, які використовуються при обгрунтуванні доцільності застосування імпортного мита, найбільш вагомими, з точки зору прихильників протекціонізму, є захист національного товаровиробника. З моменту появи митних тарифів цей аргумент застосовується найчастіше. Він може інтерпретуватись у різних формах: захист нових галузей, створення додаткових робочих місць, почуття національної гідності, питання національної безпеки тощо, але суть його одна: потрібно захищатись від іноземної конкуренції. І тут виникає декілька запитань, на яких доцільно акцентувати увагу:*
кого захищати?*
з якою метою?
Спробуємо відповісти на ці запитання.
Попередній аналіз показав, що якщо національний споживач майже завжди втрачає від введення митного тарифу на імпорт, то національний виробник, що випускає продукцію, конкуруючу з імпортом, практично завжди зацікавлений у застосуванні митного тарифу стосовно імпортних товарів. Це пов'язано не тільки з тим, що обмежуються обсяги імпорту, і, відповідно, споживач починає задовольняти власні потреби за рахунок товарів національного виробництва, а й з підвищенням цін на дані товари через введення митного тарифу.
Рис. 4.9. Виграш виробника від введення імпортного мита
Виграш виробника від введення імпортного мита можна проаналізувати за допомогою графіка (рис. 4.9), що дасть змогу відстежити ринок телевізорів у країні з точки зору національного виробника. При введенні митного тарифу ціна на ринку телевізорів збільшиться з $ 80 до 90. Збільшення величини тарифу вплине на скорочення обсягів пропозиції даного товару на ринку країни. При цьому значно скоротиться імпорт телевізорів, тому що ввізним митом обкладаються тільки телевізори іноземного виробництва. Якщо при вільній торгівлі імпорт становив Мо (Qd' - Qs'), то при введенні мита він становитиме М1 (Qd – Qs) тобто на ринку телевізорів утвориться вільна ніша за рахунок різниці між попитом і пропозицією. Реакція національного виробника: збільшиться випуск і продаж телевізорів з ()5 до 01. При збільшенні випуску до 01 витрати виробництва кожного наступного телевізора, як свідчить крива пропозиції, досягне ринкової ціни з урахуванням митного тарифу $ 90. За даної ситуації це буде цінова межа, що лімітує національне виробництво, оскільки збільшення випуску недоцільне через перевищення максимальних витрат виробництва, що зумовлює підвищення ціни і відповідно зниження конкурентоспроможності національних товарів порівняно з іноземними.
Прибуток національних виробників — різниця між сукупною виручкою і витратами виробництва. На рис. 4.10 прибуток (інколи його називають рентою), що отримують національні виробники телевізорів, які, у свою чергу, є споживачами інших благ і послуг, має форму трикутника, контури якого визначаються лінією ціни Рc+t кривою максимальних витрат S і вертикальною віссю ціни.
4.10. Геометрична інтерпретація виграшу національного виробника
Даний прибуток еквівалентний сумі добутку ціни товару на обсяги продажу в умовах вільної торгівлі (Рс х Qs) та добутку ціни товару на кількість проданого товару після введення митного тарифу (Рc+t х Qs'). Як бачимо, застосування імпортного мита збільшило доходи від сукупного продажу національних виробників. Водночас слід зауважити, що не весь дохід є прибутком. Частка сукупного доходу, яка на графіку розташована нижче від кривої пропозиції або кривої граничних витрат, — це змінні витрати виробництва телевізорів. Тому тільки частина, яка знаходиться вище від кривої пропозиції, але в межах сукупного доходу, є прибутком національних виробників, тобто різниця між доходами і витратами.
Отже, імпортне мито збільшує прибуток вітчизняних виробників телевізорів тільки на величину а.
Але виграш національного виробника від введення митного тарифу не перекриває втрат споживачів. Бо, якщо перші отримують переваги від зростання цін тільки на вітчизняні товари, то споживачі сплачують більш високу ціну як за національні, так і за імпортні товари. Якщо введення митного тарифу дало виграш національному виробникові телевізорів у розмірі величини то споживачі повинні за свій рахунок покривати не тільки ділянку а, а ще й b + с + d.
Тобто доходимо висновку, що застосування імпортного мита в цілому для країни призвело до значних втрат.
