Декларування вантажів як структурний елемент системи митного оформлення

Обов'язковою умовою митного оформлення вантажів є їх декларування. Декларування — це заява за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

Декларування здійснюється в таких основних випадках: при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України; при зміні митного режиму (наприклад, у випадку, коли товар, що зберігався на митному складі, продається покупцю, режим митного складу міняється на режим випуску для вільного використання); в інших випадках, обумовлених актами чинного митного законодавства (наприклад, товари, розміщені відповідно до митного режиму "митний склад", підлягають повторному митному оформленню, що передбачає подачу нової митної декларації, при анулюванні ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу та ліквідації митного ліцензійного складу).

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Результати декларування товарів і транспортних засобів можуть бути використані посадовими особами митного органу в різних цілях, а саме: правоохоронних (для боротьби з контрабандою й іншими порушеннями митних правил), податкових (як податкову декларацію), для адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (з метою здійснення квотування, ліцензування і т.д.), організації інших видів державного контролю на митному кордоні (ветеринарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного і т.д.), ведення зовнішньоторговельної (митної") статистики та ін.

Принцип митного декларування означає, що всі основні дані, необхідні для розрахунку розмірів податків та зборів і виконання митних формальностей, повинні бути представлені безпосередньо особою, що переміщує товар через митний кордон України (власником товару, його володільцем і т.д.), чи митним брокером. Очевидно, що такий порядок одержання інформації для митних цілей не виключає можливості свідомого надання декларантом митному органу недостовірних чи неточних відомостей.

Основними формами декларування є письмова й усна. Законодавство передбачає можливість застосування інших форм декларування, наприклад, шляхом здійснення конклюдентних дій. У сучасній митній практиці декларування через здійснення конклюдентних дій практикується в міжнародних аеропортах, де організована система "зелених коридорів". Пасажир, не складаючи письмової декларації, самим фактом вибору "зеленого коридору" заявляє митниці про відсутність товарів, що підлягають оподаткуванню або заборонених до ввезення (вивезення) товарів.

У митному законодавстві місце декларування визначається окремо для товарів і транспортних засобів. Місце декларування товарів визначається за місцем проведення митного оформлення.

Порядок визначення місця декларування транспортних засобів різниться залежно від виду транспортного засобу та характеру перевезення — пасажирського чи вантажного (зовнішньоторговельного).

Товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів і транспортних засобів. При цьому транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами.

Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України.

Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу.

Терміни подачі митної декларації встановлюються Державною митною службою України. При цьому вони не можуть перевищувати 10 днів з дати представлення товарів і транспортних засобів митному органу.

Особливі терміни декларування встановлюються для транспортних засобів, що перевозять пасажирів, і порожніх транспортних засобів: не пізніше трьох годин після перетину митного кордону в разі в'їзду транспортних засобів і не пізніше чим за три години до перетинання митного кордону для транспортних засобів, що виїжджають. Такі скорочені терміни подачі митної декларації ставлять за мету, крім іншого, звести до мінімуму незручності, що виникають при пасажирських перевезеннях через необхідність проведення митного оформлення і здійснення митного контролю,]^також прагнуть скоротити час перебування транспортних засобів на транспортних вузлах (в аеропортах, морських і річкових портах, залізничних станціях, пунктах пропуску автомобільного транспорту).

При переміщенні через митний кордон фізичними особами товарів, які не призначені для виробничої чи іншої комерційної діяльності і знаходяться в ручній поклажі і супроводжуваному багажі, митна декларація подається одночасно з представленням товарів.

Товари, що переміщуються через митний кордон України фізичними особами, декларуються цими громадянами або уповноваженими ними особами на підставі нотаріально засвідченого доручення. Декларування товарів та транспортних засобів, які належать підприємствам, здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.

Поняття декларанта як суб'єкта митно-тарифних відносин є одним із найважливіших в системі митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до визначення термінів, які вживаються в митному законодавстві України, декларант — це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

У відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином.

Митним брокером може бути виключно резидент України, тоді як коли декларантом товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, можуть бути громадяни, наділені відповідним чином оформленими повноваженнями, незалежно від того, резидентами якої країни вони є.

Законодавство України визначає, що декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, можуть бути як посередники (митні брокери), так і громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями.

Декларантом може бути тільки особа, яка має чітко визначені повноваження, щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон та підлягають декларуванню, а також відповідно до зазначених повноважень реалізовує право на декларування, виконує встановлені законодавством обов'язки та несе передбачену законодавством відповідальність, пов'язану з декларуванням.

Безумовне право декларування шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення інших дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення мають підприємства або громадяни, які відповідно до чинного законодавства є власниками товарів та транспортних засобів, що декларуються. Слід мати на увазі, що декларування товарів і транспортних засобів, власником яких є підприємство, можливе працівником даного підприємства, який має відповідні повноваження.

Таким працівником може бути особа, яка відповідно до установчих документів є розпорядником фінансових та матеріальних цінностей або особа, зарахована до штату даного підприємства, якій розпорядником коштів у встановленому законодавством порядку надані повноваження щодо декларування товарів і транспортних засобів, що належать вказаному підприємству (шляхом видання відповідного наказу та видачі доручення). При декларуванні за встановленою письмовою формою і відповідно до порядку ведення в митних органах обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності відомості про таким чином уповноважену особу, в тому числі зразок її особистого підпису та зразок відтиску печатки підприємства, якими засвідчуються відомості, заявлені даною особою в митній декларації, повинні бути внесені до облікової картки суб'єкта ЗЕД. форма якої визначена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Особливо слід зазначити, що при декларуванні товарів і транспортних засобів безпосередньо підприємством — власником таких товарів і транспортних засобів адміністрація даного підприємства самостійно визначає особу, що здійснює декларування. Однак митний орган має право рекомендувати адміністрації підприємства заміну зазначеної особи, якщо у процесі її роботи буде встановлений недостатній рівень знань з питань декларування або невиконання (неналежного виконання) нею обов'язків декларанта.

Посередницька діяльність митного брокера віднесена законодавством України до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Таким чином, зазначений вид господарської діяльності може здійснюватись виключно на підставі ліцензії, тобто документа державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження посередницької діяльності митного брокера протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Законодавство України передбачає можливість здійснення зазначеної діяльності як юридичною, так і фізичною особою за умови її реєстрації в установленому порядку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом воно має бути зареєстровано як юридична особа на території України і мати у своєму штаті осіб, уповноважених на декларування, які отримали відповідні кваліфікаційні свідоцтва. За видачу свідоцтв про визнання підприємства декларантом стягується збір у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів, при цьому Державна митна служба України веде реєстр підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору^Видане свідоцтво діятиме безстроково за умов відсутності порушень підприємства та його щорічної перереєстрації;; Свідоцтво про визнання підприємства декларантом не може бути передане іншій особі.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, повинно зберігати