Теорія і практика свідчать, що економіка розвивається успішно лише тоді, коли держава, здійснюючи економічну політику, створює для цього необхідні умови завдяки реалізації широкого спектра різнорівневих економічних функцій. Ретроспективний аналіз дає змогу побачити, що ці функції виникають уже на стадії зародження (становлення) держави як суспільного інституту. Ще в традиційних суспільствах держава за допомогою законів регламентувала господарське життя — установлювала норми майнових відносин, види і рівні податків тощо. Надалі, з ускладненням господарської діяльності, втручання держави в неї ставало все активнішим. При цьому з'являлися різні загальні економічні проблеми, розв'язати які окремий суб'єкт був не в змозі без участі держави. Як приклад тогочасних універсальних проблем можна навести такі:*

сприяння розвитку продуктивних сил та національної економіки в цілому;*

забезпечення неподільності території країни як середовища для господарської діяльності;*

формування фінансових ресурсів державної скарбниці, за рахунок яких утримувались би державні інституції;*

участь у перерозподілі суспільного продукту та розвиток духовної сфери.

Розв'язувати ці та інші загальні проблеми міг лише такий інститут, який був би відносно незалежним від окремого суб'єкта господарювання і міг би виражати інтереси всього суспільства загалом. Ось чому цілком логічно, що згодом держава стала апаратом організації, об'єднання господарського життя, його управління на макрорівні, а відповідно, і реалізації економічних інтересів.

Отже, виникнення і розвиток економічних функцій держави — результат прогресу продуктивних сил та піднесення об'єктивних її потреб.

Відомий американський економіст П. Самуельсон убачає економічну роль сучасної держави у виконанні нею трьох засадних функцій —забезпечення: 1) економічної ефективності; 2) соціальної справедливості, 3) соціальної стабільності. Ці функції, не виключаючи безлічі інших підходів до їхньої класифікації, можна назвати функціями першого порядку, оскільки всі інші дії держави (регулювальні, перерозподільні, стимулюючі, нормо утворювальні тощо) підпорядковані реалізації цих перших.

Держава завжди виконувала і виконує не лише функції інструменту реалізації економічних інтересів суспільства, а й функції захисту панівних соціальних верств. Проте поняття "панівні соціальні верстви" є історичним. Так, за умов постіндустріального суспільства поряд з капіталістами-власниками, підприємцями та менеджерами з'являється і значна верства населення — так званий середній клас. Це значить, що тепер держава узгоджує компромісні позиції різних верств для забезпечення соціальної рівноваги та стабільності в суспільстві.

Словом, економічну роль держави правомірно розглядати в двох основних аспектах: забезпечення нею умов для реалізації загальносуспільних інтересів та координація, погодження інтересів панівних верств населення.

Держава, як уже зазначалося, має істотні можливості впливати на економіку, оскільки вона може або стимулювати, або затримувати, гальмувати розвиток тих чи тих форм, сфер економічних відносин, а отже, виконувати або прогресивну, або регресивну роль. Воднораз, незважаючи на свою значущість та відносну самостійність, держава не може примусити суспільство жити за такими відносинами (зв'язками), що суперечать об'єктивним економічним законам або для яких ще не створено реальних умов. Волюнтаризм у діяльності держави, тобто нехтування законами розвитку економіки, призводить до її дезорганізації, що відкидає суспільство в його еволюції назад.

Література

1. Алгеброва И. М. и др. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку / Под общ. ред. проф. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и Сервис, 1998.

2. Андреев Л. Г., Бебело А. С. та ін. Економічна політика: Лекції. — К.: КНЕУ, 1997.

3. Аткшсон Э. Б., Стиглий Дж. Э. Лекции по экономической теории государственного сектора / Пер. с англ. —М., 1995.

4. Бабин Э. П. Основы внешнеэкономической политики: Учеб. пособие. — М: Экономика: МИКО: Коммерческий вестник, 1997.

5. Барановський О. І. Фінансова безпека. — К.: Фенікс, 1999.

6. Беляев О. О. у Бебело А. С. Політична економія: Навч. пос.ібник. -К.: КНЕУ, 2001.

7. Борецька Н. Регіональні аспекти соціального захисту населення // Регіональна економіка. — 2000. — № 3.

8. Бриттан С. Капитализм с человеческим лицом. — СПб.: Экон. шк., 1998.

9. Бункина М. К., Семенов А. М. Экономическая политика: Учеб. пособие. — М: ЗАО"Бизнес-школа:"Интел-Синтез"", 1995,

10. Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. — К., 1999.

11. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. — 2000. — № 1,2.

12. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001.

13. Государственное регулирование рыночной экономики / Под ред. И. И. Столярова. — М.: Дело, 2001.

14. Государственное регулирование рыночной экономики: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2001.