Загалом комплексний підхід до аналізу власності як економічної категорії наводить на такі висновки:

1. Між власністю (як економічною категорією) і виробничими відносинами існує відмінність, яка полягає у тому, що економічна власність розкриває системну сутність виробничих відносин, надає їм цілісності, є їх системною характеристикою. Якщо у відносинах економічної власності подані лише внутрішні, необхідні, сталі, визначальні, сутнісні зв'язки і відносини, то у виробничих відносинах, крім них, містяться не тільки внутрішні, а й зовнішні, не тільки необхідні, а й випадкові, не тільки сутнісні, а й такі, що утримуються на рівні зовнішніх форм поверхневих зв'язків та відносин і т. д.

2. Власність в економічному розумінні відрізняється від виробничих відносин речовим змістом, матеріальним носієм. Якщо такими в економічній власності є різні об'єкти привласнення (засоби виробництва, робоча сила, предмети споживання, послуги та ін.), то у виробничих відносинах — продуктивні сили та їхня речова форма, тобто технологічний спосіб виробництва.

3. Між категоріями "економічна власність" та "економічні відносини" простежується різниця. Поняття "економічна власність", яке розглядається з погляду суспільної форми, відображає вужче коло зв'язків і відносин, є менш ємним, охоплює лише одну, хоч і найважливішу підсистему економічних відносин.

4. Аналіз різних суб'єктів привласнення в історичному аспекті дає змогу розкрити еволюцію відносин економічної власності. Так, якщо на ранній стадії капіталізму основним суб'єктом такої власності був індивідуальний капіталіст, то на вищій — колективний у різних видах з неоднаковим ступенем колективності. Крім того, за сучасних відносин економічної власності при капіталізмі до найновіших об'єктів привласнення належать інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій та ін.) і частково інформація. Історичний аспект також відображається при детальнішій конкретизації кожного об'єкта привласнення.

5. Визначення власності як системи соціально-економічних зв'язків надає їй цілісності і завершеності, що характеризує у такій же повноті виробничі відносини, а отже, відповідає вимогам системно-структурного аналізу.

6. Визначення власності як системної сутності виробничих відносин зорі-єнтовує на дослідження важливих теоретико-методологічних та практичних проблем.

7. Такий підхід сприяє змістовнішому з'ясуванню механізму дії двох сторін суспільного способу виробництва.

Відповідно до Закону України "Про власність" основними і рівноправними формами власності є приватна, колективна і державна. У процесі реформування економічної системи необхідно змінити відносини економічної власності, щоб поєднати працю та власність на основі оптимального роздержавлення і приватизації економіки і створити на цій основі дієві стимули до праці.

Другою найважливішою підсистемою власності є юридична власність.

Юридична власність — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Оскільки юридична власність є виразом вольових відносин між людьми, пов'язаних з певним видом матеріальних чи нематеріальних благ або з речами, то вона (як і економічна власність) має два аспекти: вольове ставлення людини до іншої людини або групи людей до іншої групи; ставлення людини до речі. У другому аспекті речі (засоби праці, предмети праці, предмети споживання та ін.) належать певним особам, перетворюючись при цьому на сферу вияву людської волі, і є об'єктом їхнього володіння, їхнім майном, а люди — власниками майна. При цьому встановлюється вольове ставлення людини до речі, вона вкладає свою волю у певну річ. Юридична власність означає ставлення індивіда до речей як до своїх, владу над речами, розпоряджання ними на власний розсуд. Речі при цьому уособлюються, персоніфікуються і протиставляються іншим речам, які або взагалі не перебувають у чиємусь володінні, або перебувають у володінні інших суб'єктів. Вільний доступ до таких речей інших членів суспільства не допускається. Певні речі як об'єкти володіння становлять майно конкретної особи, стають монопольною сферою вияву лише волі їх власника.

Найважливіші категорії юридичної власності — володіння, розпоряджання, користування.

Підхід окремих авторів до власності лише в юридичному аспекті, зведення її до права власності обмежений і неконструктивний. З такої точки зору замість категорій, які теоретично виражають економічну власність (вартість, заробітна плата, прибуток тощо), слід розглядати право на зарплату, право на товар, право на дохід і т. д.

Власність виявляється в соціальному, політичному, психологічному та національному аспектах. Соціальний аспект власності розкриває процес утворення та розвитку класів, соціальних груп і взаємодію між ними залежно від відношення до засобів виробництва, способів отримання певної частки суспільного багатства. Політичний аспект власності характеризує наявність впливу на політику держави залежно від привласнення засобів виробництва, інших об'єктів власності. Психологічний аспект власності відображає наявність або відсутність почуття господаря у працівників, ставлення до власності як до своєї, нічиєї або чужої. Національний аспект власності характеризує наявність або відсутність певних об'єктів власності в руках нації, народу.

Докорінна зміна відносин власності в Україні вимагає реформування кожної підсистеми. Після проголошення незалежності змінилася переважно національна підсистема власності, оскільки 95 % власності, яка належала загальносоюзним міністерствам і відомствам колишнього СРСР, перейшла до Української держави. Дещо змінилася економічна власність, передусім її кількісний аспект. На початок 2004 р. внаслідок роздержавлення і приватизації в Україні частка державної власності на засоби виробництва знизилась до 20 %. Якісний аспект власності певною мірою змінився лише на підприємствах, які перебувають у власності трудових колективів, дещо менше — на орендних підприємствах. Переважна більшість населення України ще більше відчужена від власності та управління нею, від створеного продукту, економічної влади тощо. Механізм надання приватизаційних сертифікатів не вніс реальних змін у відносини економічної власності для більшості громадян.

Література

1. Алле М. Экономика как наука. — м.: Наука для общества, 1995.

2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Слід, 1993. — 328 с

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с франц. — м.: *Международные отношения*. 1994.

4. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. — К.: "Ніка-Центр Ельга", 2000.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М., 1999.

6. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: Дело, 1994. — 720 с.

8. Боди 3., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Изд. дом -Вильяме-. 2000.

9. Большой экономический словарь / Под ред. А. н. Азрилияна. — 3-е изд. — м.: Институт новой экономики, 1998. — 864 с.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.

11. Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. — М.: Мысль. 1991.

12. Булатов М. А. Логические категории и понятия. — К.: Наукова думка, 1982.

13. Бьюкенен Дж. Избранные труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

14. Вводный курс по экономической теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М. 1997.