Не викликає сумнівів те, що розвиток процесів глобалізації світового суспільства — найглибша соціальна, економічна та технологічна революція. Це насамперед — революція у свідомості людей: від прагнення людини здобувати матеріальні блага — до самовираження, від панування над природою — до гармонійних відносин з нею, від ставлення до праці не як до способу заробляти гроші, а як засобу реалізації своїх здібностей. Проте нерозвинутість усіх форм економічного і суспільного існування в Україні обумовлює прямо протилежний напрям. Йому притаманний загальний занепад моралі, адже масове розкрадання верхівкою державної власності відбувалося за мовчазного традиційного конформізму основної частини українського народу, а інколи навіть виправдувалося нею. Наявна нині масштабна деградація соціальної структури українського суспільства суперечить загальносвітовим тенденціям, коли за "ринковим ренесансом" світової економіки настало піднесення неринкової сфери економіки: підвищився особистий та загальносуспільний добробут, колосально нагромадився людський капітал, котрий, за оцінками експертів США, у 3—4 рази перевершує нагромадження капіталу в його матеріально-речовій формі.

Натомість в Україні з ірраціональним підприємництвом, розвитком не стільки фермерства, скільки парцелярних господарств у якісно нових формах відбувається руйнація досягнень попередньої системи у сфері соціального захисту населення на тлі його економічного зубожіння, коли не забезпечується навіть біологічно необхідний рівень існування 90 % населення. Унаслідок такої недалекоглядної політики приниження людського фактора в країні виникла складна демографічна ситуація. Населення стрімко зменшується через вкрай погані умови існування: смертність збільшується, народжуваність знижується, легальна і нелегальна міграція за кордон посилюється. Україна зазнає втрат І через відплив інтелекту, оскільки працю вчених держава оцінює дуже низько. Важко передбачити наслідки такої міграції з погляду інтелектуального виснаження нації. Таке нераціональне використання людського потенціалу у своїй країні суперечить соціально-економічній моделі глобалізації людства, тому що постіндустріальні суспільства перебувають на етапі вдосконалення своїх відносин, що дозволяє особливо плідно використовувати людський капітал.

Непродумане реформування українського економічного середовища ще на початковій стадії невиправдано різко обмежило саме сферу соціального захисту населення. Було введено платну медицину, запроваджено мінімальний рівень пенсій для всіх категорій працівників без урахування трудового внеску, пільгове пенсійне забезпечення державних службовців, недостатнім виявився захист населення у зв'язку з безробіттям. Економічно безпідставним є запровадження в Україні нагромаджу вального пенсійного забезпечення, дальше поширення платної медицини, скасування соціальних пільг постраждалим унаслідок виробничого травматизму, аварії на Чорнобильській АЕС тощо.

Між тим у постіндустріальному суспільстві Заходу активно формується сектор "виробництва людини", де нагромаджується людський капітал, і саме він все більше визначає розвиток і структуру ринку, динамізм і конкурентоспроможність економіки країн у світі.

З огляду на те що економічна ситуація в Україні залишається складною, деяке економічне пожвавлення останніх років не варто розцінювати як надзвичайний успіх, тому зовнішньоекономічна діяльність держави має враховувати сучасні реалії щодо конкретизації напрямів розширення співробітництва України у сфері зовнішньоекономічних відносин з західними партнерами. Таке співробітництво має віддавати перевагу пріоритетним напрямам високо/технологічного виробництва та досліджень, до яких належать: аерокосмічне виробництво та аерокосмічні технології, виробництво лазерної техніки та оптико волоконних носіїв інформації, розвиток інших засобів зв'язку разом з модернізацією наявних комунікацій зв'язку, розроблення біотехнологій, опрацювання і запровадження принципово нових технологій зварювання та порошкової металургії тощо.

Отже, на порозі третього тисячоліття Україна має долучитися до загальносвітового процесу глобалізації. Для цього вкрай потрібні такі передумови: створення конкурентної економіки за рахунок удосконалення виробництва та споживання енергоносіїв; розвиток транспортної інфраструктури; забезпечення високого рівня інформашиних технологій; підвищення рівня життя народу; формування людського капіталу і на цьому підґрунті — якісно нової робочої сили; створення системи ефективного використання ресурсів.

Література

1. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов / Т. Г. Морозова, Ю. М. Дурдыев, В. Ф. Тихонов и др.; Под ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Юнити-Дана, 2001.

2. Губський Б. В.у Лук'яненкоД. Л, Сіделко В. Р. Концептуальні засади розвитку зовнішньоекономічної діяльності України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

3. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / СМ.Чистов, А. С. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. — К.: КНЕУ, 2000.

4. Диба М. Проблеми регіональної політики // Маркетинг в Україні.— 2001. — № 4.

5. Економічна політика: Навч. посібник /1. В. Буян, П. Д. Гуменюк, Р. М. Березюк та ін. — Тернопіль: ТАНГ, 1997.

6. Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тара-севича. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2002.

7. Экономическая теория: Учебник. — М.: Инфра-М, 2002.

8. Козловски П. Этика капитализма (с комментарием Дж. Бьюке-нена); Эволюция и общество: Критика социобиологии. — СПб.: Экон. шк., 1996.

9. Конституція України. — К., 1996.

10. Концепція економічної безпеки України.— К.: 1ЕП НАНУ, 1998.

11. Ладюк О.Д. Зовнішньоторговельна політика України у контексті економічної безпеки // Стратегія економічного розвитку України: Наук, зб. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

12. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. — К.: КВ1Ц, 1999.

13. НортД. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопросы экономики. — 1997. — № 3.