Грошова емісія — це випуск у обіг додаткової суми грошей. Емісія збільшує грошову масу і може пожвавити економічну активність. Але надмірний випуск грошей здатний спричинити інфляцію. Підкреслимо, що грошова емісія — дуже сильний інструмент економічного впливу, і поводитися з нею слід вельми обережно.

Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж державних цінних паперів (облігацій і скарбничих векселів). У цій операції держава, діючи через центральний банк, має своїми контрагентами комерційні банки і населення. Якщо виникає потреба збільшити грошову масу, то центральний банк купує цінні папери, внаслідок чого збільшується обсяг грошей у банків і населення, а значить, зростає пропонування грошей. За потреби скоротити грошову масу центральний банк діє у зворотному напрямку.

Зміна резервної норми є засобом скорочення або збільшення грошової маси. Резервна норма— це частина банківських депозитів, яка зберігається у центральному банку, або, інакше кажучи, своєрідний непорушний запас грошей, який комерційні банки не мають права використовувати для проведення своїх операцій. Збільшення (зменшення) резервної норми через грошовий мультиплікатор збільшує (зменшує) приріст грошового пропонування.

Індикативне планування — це рекомендаційна система планових заходів, яка передбачає створення заохочувальних умов діяльності ринкових суб'єктів, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави. Індикативні плани відрізняються від директивних: по-перше, вони мають рекомендаційний, а не обов'язковий характер, по-друге, показники плану суто інформаційні, по-третє, реалізація завдань, передбачених у плані, вигідна для суб'єктів ринку. Індикативне планування застосовується у зрілій ринковій економіці, яка чутливо реагує на зміни в умовах діяльності, і його завжди забезпечує низка правових актів.

Директивне планування — це обов'язкові для виконання адресні завдання, які видаються суб'єктам господарювання вищими інстанціями (главками, трестами, міністерствами, державним комітетом з планування). Директивне планування характерне для адміністративно-командної економіки, воно широко застосовувалось у СРСР, у тому числі в Україні. Треба визнати, що на певних історичних етапах економічного розвитку воно показало високу ефективність.

Державна програма економічного і соціального розвитку України— форма макроекономічного регулювання економіки. Вона являє собою комплексну систему цілей, а також стратегічних і тактичних засобів та інструментів їх досягнення. Державні програми економічного і соціального розвитку мають довгі (10— 15 років), середні (3—5 років) та короткі (1 рік) терміни. Вони охоплюють національні, галузеві та регіональні програми, але щодо України, то ще не всі правові та економічні питання такої програми в державі вирішені.

Прогнозування соціально-економічного розвитку — це науково обґрунтоване твердження про можливий соціально-економічний стан розвитку об'єкта (країни, галузі, регіону тощо) в майбутньому та альтернативні способи і строки досягнення такого стану. Завдяки прогнозуванню економічна теорія поєднується з практикою господарювання. Прогнозування соціально-економічного розвитку створює передумови для науково обґрунтованого планування, у т. ч. для складання державних програм економічного і соціального розвитку в Україні.

Пропагандистські (морально-етичні) засоби економічної політики полягають у впливі держави на формування та функціонування соціальних цінностей, морально-етичних норм та правил поведінки громадян. Вони поєднують засоби виховання, роз'яснення та сприйняття цілей і змісту економічної політики, морального схвалення і спрямовані на формування і підтримку в громадян певних переконань, ринкового світогляду, психологічного настрою на позитивне сприйняття соціально-економічної політики держави.

Особливого значення пропагандистські заходи набувають у перехідній економіці, коли нівелюються одні життєві цінності й орієнтири і запроваджуються інші, нерідко протилежні. Значення морально-етичного впливу на громадян за сучасних умов зростає найбільше. Розхитування релігійних засад, яке нині спостерігається в ринкових країнах, потребує заповнення вакууму у формуванні норм соціальної поведінки. У перехідній економіці ця загальна тенденція доповнюється фактичним руйнуванням, знеціненням колишніх життєвих орієнтирів, а також глибиною кризових явищ, які надзвичайно загострили соціальні суперечності. Моральний занепад, як зазначають дослідники, гальмує ринкові реформи і може навіть спотворити їх. Тому відродження морально-етичних цінностей, їх укорінення є першорядною метою економічної політики держави з перехідною економікою.

Література

1. Государственное регулирование экономики: Учеб. пособие для вузов / Т. Г. Морозова, Ю. М. Дурдыев, В. Ф. Тихонов и др.; Под ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Юнити-Дана, 2001.

2. Губський Б. В.у Лук'яненкоД. Л, Сіделко В. Р. Концептуальні засади розвитку зовнішньоекономічної діяльності України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

3. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / СМ.Чистов, А. С. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. — К.: КНЕУ, 2000.

4. Диба М. Проблеми регіональної політики // Маркетинг в Україні.— 2001. — № 4.

5. Економічна політика: Навч. посібник /1. В. Буян, П. Д. Гуменюк, Р. М. Березюк та ін. — Тернопіль: ТАНГ, 1997.

6. Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тара-севича. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2002.

7. Экономическая теория: Учебник. — М.: Инфра-М, 2002.

8. Козловски П. Этика капитализма (с комментарием Дж. Бьюке-нена); Эволюция и общество: Критика социобиологии. — СПб.: Экон. шк., 1996.

9. Конституція України. — К., 1996.

10. Концепція економічної безпеки України.— К.: 1ЕП НАНУ, 1998.

11. Ладюк О.Д. Зовнішньоторговельна політика України у контексті економічної безпеки // Стратегія економічного розвитку України: Наук, зб. — Вип. 7. — К.: КНЕУ, 2001.

12. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. — К.: КВ1Ц, 1999.

13. НортД. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопросы экономики. — 1997. — № 3.