Коли імпортовані товари були продані на основі агентської/комісійної угоди, комісійні будуть відраховуватись. Коли імпортовані товари є предметом прямого продажу, то в такому випадку повинні відраховуватись прибуток і загальні витрати. І в тому і в іншому випадку необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, реалізованого у зв'язку з продажем у країні імпорту імпортованих товарів того самого класу або виду.

Товари належать до того самого класу або виду, якщо вони попадають в рамки групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і це включає ідентичні і подібні товари. Продаж у країні імпорту найбільш вузької групи або виду імпортованих товарів, для яких може бути забезпечена необхідна інформація, повинен бути вивченим. Це включає товари, що оцінюються.

Наступною вимогою є те, що країна експорту або продукція не мають значення. Значення має тільки факт імпортування товару. Питання про те, чи є деякі товари того самого класу або виду, також повинно вирішуватись на одноразовій основі з огляду на перераховані обставини.

Частка, що має відрахуватись як комісія або прибуток та загальні витрати, буде такою, що додається імпортером, крім тих випадків, коли сума не сумісна із сумами, які звичайно мають додаватись до товарів того самого класу або виду. Тобто у випадках, коли імпортера частки як комісійні або прибуток і загальні видатки відрізняються від часток, які мають звичайно додаватись торгівлею, ви повинні відраховувати залежно від часток, доданих торгівлею, а не імпортером.

Прибуток і загальні витрати повинні прийматись у цілому. Сума, призначена для відрахування, повинна бути визначеною на основі інформації, яка надається імпортером або від його імені. У випадках, коли такі дані не сумісні з даними, що є характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть бути основані на відповідній інформації, яка може бути іншою ніж та, що надається імпортером. Загальні витрати включають також прямі і непрямі витрати на маркетинг товарів, що розглядаються.

2. Суми ввізного мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні при ввезенні і (або) продажу товарів. Митні податки та збори мають включати у доповнення до звичайних митних податків, що мають бути сплачені після імпорту, антидемпінгове і компенсаційне мито.

Локальні податки, що мають бути сплачені у зв'язку з продажем товарів, повинні відраховуватись на підставі даних про митні збори і податки, або на підставі даних про прибуток і загальні видатки незалежно від того, яким чином імпортер розраховує та фіксує витрати.

3. Звичайні витрати, понесені в Україні, — транспортування, страхування, навантажувальні та розвантажувальні роботи. Тобто весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні буде відраховано з ціни.

Також у відповідних випадках, повинні також відраховуватись витрати і видатки: вартість транспорту до місця імпорту, завантаження, розвантаження і витрати за оформлення, пов'язані з транспортом товарів до місця імпорту, страхування. Ціна, яка виникла в результаті, буде теоретично встановленою вартістю в Україні або вартістю, яка може наближатись до початкової ціни імпорту.

4. Вартість, додану в результаті складання або подальшої переробки, у випадку якщо це необхідно.

Метод віднімання вартості ґрунтується на виборі ціни, за якою ввезені товари продаються в Україні. Проте використання в рамках методу 4 цін продажу в Україні тільки оцінюваних товарів істотно обмежило б його застосування, тому що міжнародні норми і законодавство України передбачають можливість використання у рамках даного методу цін продажу на ринку України ідентичних або однорідних товарів. Для даного методу використовуються ті самі поняття ідентичності й однорідності товарів, що передбачені Законом стосовно методів 2 і 3.

У випадку неможливості визначення митної вартості на основі методів 1, 2, 3, 4 альтернативною базою для її визначення буде вартість товару, отримана розрахунковим шляхом на основі методу додавання вартості (метод 5).

Митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додається сума прибутку, і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні.

Для визначення митної вартості за даним методом необхідну інформацію про витрати виробництва оцінюваних товарів можна одержати тільки за межами країни ввезення. У зв'язку з цим використання методу додавання вартості на практиці обмежено випадками, коли покупець і продавець є взаємозалежними, і виробник (продавець) готовий надати покупцеві (для пред'явлення владі країни ввезення) необхідні дані про витрати виробництва і полегшити наступну їхню перевірку, якщо виникне така необхідність.

Труднощі в отриманні і достовірності необхідної інформації накладають жорсткі обмеження на використання методу додавання вартості. Якщо митному органові надаються недостовірні дані, то вони мають розглядатись як бездоказові, що не віддзеркалюють фактичного стану. Навіть у тому випадку, коли доступ до документації дозволений іноземним виробником і схвалений владою його країни, фактично не всі документи і дані можуть бути надані митним органам країни-імпортера.

У зв'язку з цим митна вартість, визначена за п'ятим методом, мусить бути об'єктом особливо ретельної перевірки. При оцінці на підставі складання вартості за основу приймається ціна товару, що розраховується шляхом складання:

1. Вартості матеріалів та інших витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів. Слід зауважити, що між термінами "ціна/витрати" і "вартість" відповідно до ГАТТ є значна відмінність. Митниці використовують вартість матеріалів і виробів тільки тоді, коли даних про відповідні витрати немає в наявності.

Вартість матеріалів повинна включати вартості таких складових, як: сировина (деревина, сталь, олово, глина, текстиль, і т.д.);

вартість отримання сировини від джерела до місця виробництва; напівфабрикати, такі як, наприклад, інтегральні схеми; інші напівфабрикати, компоненти або частини.

Не повинно включатись до вартості матеріалів: вартість відновлення матеріалів, наприклад з металобрухту або відходів; сума будь-якого внутрішнього податку, накладеного країною виробництва продукції, яка має безпосередньо застосовуватись по відношенню до матеріалів або їх розміщення, якщо податки були переведені або повернені після експортування готових товарів.

Витрати на виготовлення включають: всі безпосередні витрати на робочу силу; всю вартість за монтаж, коли здійснювались монтажні операції замість виробництва; технологічні витрати, які включаються до промислового процесу; непрямі витрати, такі як контроль над виробництвом, утримання виробництва, понаднормова робота і т.д.

Витрати на виробництво включають будь-які витрати, які поніс виробник, щоб виготовити товари, що оцінюються. Таким чином, враховуються не тільки прямі витрати за переробку або виробництво, але також непрямі витрати за робочу силу. Це може також включати витрати за монтажні роботи і витрати на ремонт або утримання обладнання і машин, які використовуються в процесі виробництва.

У відношенні до витрат на матеріали і вироби можна покладатись на заяву виробника щодо витрат, як тільки вони знаходяться у відповідності до загальноприйнятих принципів обліку.

2. Загальних витрат, що характерні для продажу в Україні з країни — експортера товарів того самого виду, у тому числі вартості транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, страхування до місця митного оформлення на території України та ін.

3. Прибутку, що отримує експортер внаслідок поставки в Україну таких товарів. Прибуток і загальні видатки додаються до митної вартості, якщо вони дорівнюють таким, що є звичайними при продажу товарів того самого класу або виду як товари, що оцінюються, які зроблені виробниками в країні, з якої експортується в країну імпорту.

Сума прибутку і загальних видатків повинна прийматися в цілому. Якщо в будь-якому специфічному випадку сума прибутку виробника і його загальні видатки — високі, взяті разом, вони можуть все-таки дорівнювати сумі прибутку і загальних видатків які звичайно відображаються в торгівлі.

Частка прибутку і загальних видатків, які будуть додані, визначається на основі інформації, яку надає виробник, або від імені виробника. Однак використовуються дані виробника про видатки, якщо вони дорівнюють часткам, які є характерними для продажу товарів того самого класу або виду, як і товари, що оцінюються та які зроблені виробниками в країні, з якої експортуються в країну імпорту.

Таким чином, митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва товарів, що оцінюються, яку можна отримати за межами країни імпорту.

При визначенні митної вартості за допомогою даного методу мають враховуватися всі витрати, що включаються до ціни товару. На практиці можливі ситуації, коли жодний із розглянутих вище варіантів оцінки товарів відповідно до установлених вимог не може бути використаний як вихідна база для визначення митної вартості. Такі ситуації можуть скластися, якщо:*

імпорт товарів здійснюється на тимчасовій основі;*

має місце договір оренди або наймання;*

реімпорт товарів здійснюється після ремонту або модифікації;*

проводяться постачання унікальної продукції, творів мистецтва;*

ідентичні або однорідні товари не ввозяться;*

товари не перепродаються в країні-імпортері;*

виробник не відомий або відмовляється надати дані про витрати виробництва, або надані ним відомості не можуть бути прийняті митними органами.

Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання вищезазначених методів або митний орган