З огляду на те що підґрунтям світової практики є насамперед Угода ГАТТ/СОТ з митної оцінки, а також бажання України приєднатися до ГАТТ/СОТ, існує необхідність використання норм і правил, що відповідають вимогам цієї організації. У цьому випадку "врахування світової практики" відносно методу 6 варто розглядати з позицій даної Угоди. Стаття VII Угоди проголошує, що митна вартість у рамках цього методу має визначатися з використанням способів, що відповідають принципам і загальним умовам цієї Угоди і статті VII ГАТТ, і на базі даних країни-імпортера. Тобто шостий метод — це спеціальний спосіб оцінки товарів. Оцінка за допомогою резервного методу має відповідати встановленим законодавством методам з певною гнучкістю в їх застосуванні, що не має суперечити загальній меті й умовам прийнятої системи оцінки товару з митними цілями. У рамках резервного методу необхідно дотримуватись установленої послідовності (ієрархії) застосування методів визначення митної вартості.

Використання методу 6 передбачає велику порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;

б) використання статистичних даних про звичаї, комісійні, знижки, прибуток, тарифи на транспорт і под. При цьому відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін, є обов'язковим.

При здійсненні гнучкої інтерпретації умов застосування методів оцінки необхідно дотримуватись встановленої ієрархії (послідовності) застосування методів від 1 до 5-го.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди або наймання, то митна вартість може бути визначена виходячи із .сум орендної плати, переліченої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування ввозиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін експлуатації складає 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата має бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо до суми поточних орендних платежів включено витрати, що не входять до митної вартості (наприклад витрати на ремонт і підтримку устаткування в належному стані), які виділені окремим рядком і за необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, вони можуть не включатися до митної вартості.

Наведемо приклади гнучкого підходу до використання методів 1—5 у рамках резервного методу.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). За відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 товари можуть бути оціненими на підставі інформації, якою володіє покупець (декларант) і (або) митний орган, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, за відсутності документального підтвердження, за яким з додаткових нарахувань, які підлягають врахуванню в митній вартості, їхній розмір у рамках методу 6 може бути визначений розрахунковим шляхом; на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичним рівнем витрат на аналогічні компоненти і т. ін.

2. За ціною угоди з ідентичними або однорідними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість допускається відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів. Підставою для митної оцінки може бути митна вартість ідентичних або однорідних товарів, вироблених іншим виробником як у країні експорту, так і в якійсь іншій країні, а також митна вартість ідентичних або однорідних товарів, раніше визначена за методами віднімання та додавання вартості.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто допускається певна переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, за відсутності ідентичних або однорідних товарів допускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Допускається використання продажу товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного, із відповідними поправками до ціни продажу.

Загальною вимогою при використанні в рамках методу 6 даних інших угод щодо дозволеної цінової інформації є необхідність урахування базових, вихідних умов конкретних угод (кількість, наявність знижок із ціни, умови постачання і платежів за контрактом та ін.)

На перший погляд здається, що даний метод застосовується не часто, проте на практиці може скластися ситуація, що він буде використовуватися частіше, ніж методи 2—5. Пояснити це можна тим, що в більшості випадків митні органи на місцях не будуть мати достатньої цінової інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а тим більше калькуляції цін зарубіжних постачальників та структури внутрішньої ціни реалізації імпортних товарів.

У такому випадку для визначення митної вартості митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. Але при цьому законодавством визначено елементи (підходи), що не можуть бути використані для оцінки товарів з митними цілями за методом 6, а саме:*

ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;*

ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;*

ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;*

довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;*

витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;*

мінімальна митна вартість;*

більша з двох альтернативних вартостей.

Застосовуючи резервний метод, покупець (декларант) може запитати в митному органі цінову інформацію з відповідних товарів і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості. У тих випадках, коли при розрахунку вартості імпортного товару, послідовно використовуючи зазначені методи, не можна визначити митну вартість, або митні органи аргументовано вважають, що дані методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість товарів визначається і обґрунтовується з урахуванням світового митного досвіду, тобто можуть бути використані інші методи, що відповідають принципам Угоди і статті VII ГАТТ.

Загальні принципи Угоди і ст. VІІ ГАТТ/СОТ, яких необхідно дотримуватись при використанні методу 6, можуть бути зведені до такого:*

оцінка в максимально можливому ступені має ґрунтуватись на вартості угоди завезених товарів з використанням вартості, що базується на фактичних оцінках, тобто цінах, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному перебігу торгівлі за умов конкуренції;*

уніфікація оцінки, забезпечення однаковості в здійсненні оцінки товару з митними цілями;*

чесність і нейтральність оцінок, тобто прагнення знайти реальну вартість ввезеного товару;*

проведені коригування мають забезпечувати одержання максимально реальної оцінки;*

простота і неупередженість критеріїв оцінки;*

сумісність із комерційною практикою, неприпустимість створення ситуацій або використання методів оцінки, які ніколи не траплялись в комерційній практиці;*

використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливе;*

неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

Більшість країн-учасниць даної Угоди для митної оцінки використовують в основному контрактну ціну і обстоюють обмеження кількості компонентів вартості, які можуть бути додані до контрактної ціни, хоча за цим здебільшого може маскуватись небажання ускладнювати внутрішньо-фірмові операції транснаціональних корпорацій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дернберг Ричард Л. Международное налогообложение: Пер. с англ. —М.: ЮНИТИ. 1997. —375 с.

2. Дениэлс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ.— 6-е изд. — М.: Дело ЛТД 1994. —784 с.

3. Дудчак В. I., Мартинюк О. В. Митна справа: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2002. —310 с.

4. Ершов А. Д. Основы управления и организации в таможенном деле. — СПб, 1999. — 213 с.

5. Ершов А. Д. Международные таможенные отношения. — СПб, 2000. —207с.

6. Єгоров А. Б., Шейко А. П. Энциклопедия таможенного дела: В 2 т.—Львов: МЕТА, 1996.

7. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посіб. — К.: КНЕУ. 2001. — 248 с.

8. Зельниченко О. І., Михайлов В. І., Тихонова Н. П. Митна справа. — К.: Київ. держ. торг.- екон. ун-т, 2000. — С. 8.

9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів /1. В. Баїрова, Н. І. Редіна, В. Є. Власюк, О. О. Гетьман. — Дніпропетровськ, ДФЕІ, 2002 — 580 с.

10. Киреев А. П. Международная экономика: В 2 ч. — Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие ля вузов. — М.: Междунар. отношения, 1998. — 416 с.

11. Козырин А. Таможенные режимы. — М.: Статут, 2000. — 247 с.

12. Козырин А. Н. Таможенное право России. Общая часть. — М.: Наука, 1995. —234с.