Механізм функціонування тарифної системи країни.
Ввізне мито — податок на зовнішню торгівлю
Одним із найбільш поширених інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито. Відповідно до запропонованої класифікації митного тарифу мито на імпорт та ввізне мито за своєю економічною природою є еквівалентними поняттями. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. Основні цілі застосування імпортного мита — це:*
створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;*
регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою встановлення добросовісної конкуренції;*
вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;*
формування раціональної структури споживчого ринку, яка грунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;*
захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників:*
збільшення дохідної частини Державного бюджету;*
структурній перебудові економіки України;*
сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;*
вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.
За економічним змістом і характером дії імпортне мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує Його конкурентоспроможність.
Хоча імпортне мито — найпопулярніший захід системи економічного інструментарію регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але часто його частка в структурі митних платежів не є найбільш суттєвою; так, нарахування з податку на додану вартість значно перевищують надходження з мита при ввезенні товарів. Визначити вплив мита на загальний рівень товарних цін у країні значно важче, ніж розрахувати підвищення цін на імпортні товари. Проте деякі автори, здійснивши такі розрахунки, доводять, що втрати споживачів від загального підвищення внутрішніх цін, яке було результатом застосування імпортного мита в економічно розвинутих країнах, у 4—5 разів перевищували суму стягнутого мита.
Реалізації зазначених цілей певною мірою мас відповідати структура митного тарифу, яку умовно можна поділити на три рівні ставок мита, що існують на даний час. Кожний рівень має відповідати стадії обробки продукції— сировина, напівфабрикати та готові вироби. Даний поділ грунтується на принципі ескалації тарифу, тобто підвищенні ставок мита в міру зростання ступеня обробки продукції, яка представляє ланки одного технологічного ланцюга (наприклад каучук— вулканізована резина — гумотехнічні вироби). Поділ на рівні в цілому відповідає основам побудови Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі — ГС) та товарним номенклатурам зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) багатьох країн світу.
Прикладом застосування імпортного мита на основі тарифної ескалації є використання специфічного мита при ввезенні на територію України кави: якщо кава розчинна, то ставка ввізного мита на каву становить 3 EURO за 1 кг; якщо кава в зернах смажена, то ставка ввізного мита на каву становить 0,1 EURO за 1 кг; якщо ввозиться кава в зернах не смажена, то ставка ввізного мита на каву дорівнює нулю.
Залежність рівня митного оподаткування від рівня обробки товару має на меті насамперед захист національної обробної промисловості. Якщо розглядати структуру за рівнем ставок, то за модель можна взяти структуру, граничний рівень якої на даний час найбільш пристосований до економічних умов та проблем України, зокрема імпорт промислової сировини, як правило, здійснюється безмитно або оподатковується низькими ставками мита, в той час як на напівфабрикати та особливо готові вироби ставки мита суттєво зростають. На практиці дана закономірність така: сировина та матеріали — 0—5 %; напівфабрикати та комплектуючі — 5—15 %; готові вироби — 15—30 %,
Тарифна ескалація особливо відчутна в економічно розвинутих країнах. У такий спосіб вони стимулюють виробництво сировини в країнах, що розвиваються, і консервують їхню технологічну відсталість, тому що тільки з сировинною продукцією, мито на яку мінімальне, країни, що розвиваються, реально можуть пробитися на ринки економічно розвинутих країн, а ринок готової продукції для них практично закритий. Це стосується й України, експортні товари якої є переважно сировинними або з низьким рівнем обробки, а вийти на світовий ринок готової продукції за існуючої тарифної ескалації для неї вельми проблематично.
Разом з тим слід зазначити, що тарифна ескалація дозволяє країн і-імпортеру стимулювати виробництво чи переробку певного товару на її території. Так, у січні 2002 року з метою стимулювання фасування чаю в Україні були підвищені пільгові ставки ввізного мита на фасований чай в упаковках масою до 3 кг— з EURO 0,2 за 1 кг до EURO 0,4 за кг (повна ставка — EURO 0,4 за . кг). Відносно до продукту, який ввозиться в упаковках масою більше 3 кг, діє нульова ставка мита.
Підвищення ступеня захисту окремих галузей економіки може відбуватися не тільки за рахунок підвищення ставки імпортного мита, але й шляхом вибіркового його заниження, у першу чергу на ті товари, які є складовою готової продукції, що виробляється (вузли, агрегати, комплектуючі, які ввозяться з-за кордону). Такий спосіб підвищення митного протекціонізму за сучасних умов використовується досить активно у зв'язку з розширенням міжнародної торгівлі напівфабрикатами, вузлами, комплектуючими.
Нескладні розрахунки показують, як відміна мита на імпортні агрегати, які входять до складу національного виробу, підвищує Ступінь захисту останнього. Наприклад, національна автомобільна промисловість продає автомобілі на внутрішньому ринку, який захищено митом в 20 %, за ціною 10 000 грн. Двигун таких машин імпортується за ціною 4000 грн, а мито складає 20 %, тобто споживачам він обходиться у 4800 грн. Відміна мита на двигун дасть можливість підприємству отримати додатково 800 грн (сума мита, яке раніше сплачувалось). Такий же ефект могло дати підвищення мита на автомобіль ще на 8 %, але у цьому разі ціна на автомобіль складала б не 10 000 грн, а 10 800 грн.
Цей приклад підтверджує висновок, що вибіркове зниження мита не означає, що відповідно буде зменшено ступінь протекціоністського захисту. Важливо й те, що вибіркове зниження мита на окремі комплектуючі, сировину або напівфабрикати не тягне за собою загальне підвищення цін у країні і зростання інфляції.
Слід зазначити, що в Україні такий ефективний засіб практично не використовується, а навпаки, існує проблема застосування досить високої ставки мита на сировину.
Так, на меласу (сировина для сільськогосподарських підприємств) діє комбінована ставка мита 50 % митної вартості, але не менше 0,08 євро за 1 кг, на кукурудзу для промислової переробки на підприємствах харчової-промисловості — 30 % митної вартості, але не менше 20 євро за 1 тонну. Такі високі ставки на ввезення сировини значно підвищують ціну готових виробів з неї.
Аналіз механізму впливу мита на ціни і конкурентоспроможність товару дає змогу зробити ще один висновок: ефективність тарифного протекціонізму визначається не тільки абсолютною величиною ставки мита. Зіставлення структури митного тарифу, структури внутрішнього виробництва і структури імпорту економічно розвинутих країн світу показало, що рівень протекціоністського захисту готового виробу залежить не тільки від рівня обкладання митом самого готового виробу, але й від рівня мита на ті складові і матеріали, які імпортуються для виготовлення даного виробу.
Як уже зазначалось, механізм впливу мита на ціни багатогранний, тому ефективність мита, а отже, й оцінка його ефективного рівня залежать від багатьох факторів. Необхідно врахувати й те, що ставки митних тарифів зростають у період погіршання економічної кон'юнктури і знижуються в період підвищення ділової активності.
Побудова імпортного тарифу, який застосовується в Україні, має ґрунтуватись на таких основних принципах:*
ескалація митного тарифу— це підвищення ставок мита в міру зростання ступеня обробки продукції;*
ефективний митний тариф — це встановлення низьких ставок для товарів, необхідних для розвитку виробництва з високою часткою новоствореної вартості;*
поповнення дохідної частини Державного бюджету за рахунок встановлення високих ставок мита для товарів з малою еластичністю попиту;*
згідно з теоремою симетрії Лернера імпортне мито — це податок і на експорт, оскільки воно підвищує реальний курс національної валюти і знижує користь експорту;*
здійснення структурної перебудови національної економіки та її розвиток мають привести до раціоналізації тарифу і поступового зниження ставок імпортного мита в міру підвищення конкурентоспроможності внутрішнього виробництва, основним показником якої є зростання експорту. Якщо експорт товару збільшується, то необхідно знижувати ставки імпортного мита на сировину та комплектуючі, які використовуються для цього виробництва, а зниження ставок на кінцеву продукцію може бути обумовлено торговельно-політичними міркуваннями.
Як було зазначено вище, імпортне мито формується на основі різниці між світовими і національними цінами. Тому як метод політики протекціонізму ввізне (імпортне) мито використовують практично усі країни світу і досить часто. Тільки в економічно розвинутих країнах, як правило, рівень імпортного мита відносно4 низький, а в менш розвинутих країнах, де високі національні витрати, рівень імпортного мита досить високий.
Як свідчить світовий досвід, для того щоб рівень митно-тарифного захисту був ефективним, він має бути