Механізм функціонування тарифної системи країни.
Специфіка використання експортного мита при регулюванні національного ринку

Серед інструментів, які використовуються державою при регулюванні зовнішньоекономічних відносин, одним з найпоширеніших є застосування митного тарифу. Митний тариф, як правило, вводиться для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Але інколи виникає необхідність в обмеженні експорту.

Одним із методів обмеження експорту є використання вивізного (експортного) мита на національні товари. Експортне мито нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб'єктам господарської діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування. При цьому експортне мито може виконувати декілька функцій: протекціоністську, фіскальну, регулятивну, політичну.

Оскільки експортне мито — вартісна категорія, то при аналізі його застосування можна використати методику, запропоновану при дослідженні мита загалом, тобто критерієм домінування певної функції є співвідношення між національними та світовими цінами на конкретний товар. Товари експортуються, коли співвідношення між цінами сприятливі на користь ціни національного виробника. Якщо ставка експортного мита більша за різницю між цінами, то мито виконує протекціоністську функцію. Якщо рівень експортного мита базується на різниці між національними цінами та світовими, то домінантою є фіскальний ефект. У разі ж, коли ставка вивізного мита є незначною порівняно з наявною різницею між цінами, то використовується даний захід як регулятор експортних операцій.

Існує декілька причин застосування експортного мита з метою захисту національного ринку. Введення митного тарифу на експорт вважають доцільним у тому разі, коли ціна на певний товар перебуває під адміністративним контролем держави й утримується на рівні нижче світової шляхом виплати субсидій виробникам. У даному разі обмеження експорту розглядається державою як необхідний захід для підтримання достатньої пропозиції на внутрішньому ринку і запобігання надлишковому експорту товарів, які субсидуються.

У деяких країнах експортне мито встановлюється на певний строк, як правило, при дефіциті сировини в країні. У такий спосіб створюється перешкода для вивезення сировини на зовнішній ринок, оскільки при експорті висока ціна сировини впливає на її конкурентоспроможність. Таким чином, внутрішній переробник отримує додатковий виграш не тільки за рахунок збільшення можливостей отримання сировини, але й за рахунок певної стабілізації цін на внутрішньому ринку через неможливість здійснення експортних операцій.

Безперечно, держава може бути зацікавлена в установленні експортного тарифу з огляду на необхідність збільшення дохідної частини державного бюджету, тобто у виконанні експортним митом фіскальної функції. Так, якщо надходження від експортного мита в Україні у 2001 році становило 7396 тис. грн, у 2003 році вони становили 364,2 млн грн, то на 2004 рік заплановано у розмірі млн грн.

Значно частіше експортне мито застосовується в тих країнах, де значна частина валового внутрішнього продукту реалізується на світовому ринку. Так, у Росії в структурі митного тарифу надходження від запровадження експортного мита складають 3/4, тоді як доходи від застосування імпортного мита — 1/4.

Якщо країна, що експортує товар, має на світовому ринку монопольне право на встановлення цін на даний товар, то вона може використовувати вивізне мито у своїх інтересах. При цьому розмір оптимального експортного мита буде прямо пропорційний до кількості країн-імпортері в, які залежні від імпортних поставок даного товару на національний ринок. Оподаткування експорту часто залежить від монопольного становища країни з певного товару, що змушує інші країни переплачувати за імпортні товари.

Ступінь ефективності застосування такої моделі зовнішньоторговельної політики залежить від обгрунтування оптимального рівня експортного мита. Дохід від зростання світових цін на експортні товари в даному разі має перекривати чисті внутрішні втрати, які виникають унаслідок введення експортного мита.

Прикладом даної ситуації може бути введення вивізного мита на експорт нафти та нафтопродуктів з Росії. Оскільки Росія може змусити імпортерів переплачувати за імпорт нафти з огляду на залежність країн Східної Європи від енергоносіїв з Росії, то вводиться податок, що поповнює державну казну, хоча б за рахунок національного товаровиробника. Так, у серпні 2000 р. Росія збільшила експортне мито на нафту з 20 євро до 27 євро, на мастила з 12 євро до 20 евро, на високо- та низькооктанові бензини відповідно з 20 євро та 15 євро до 25 євро.

Для виконання вивізним митом функції регулятивності можливо запроваджувати мито на експорт з метою поліпшення умов торгівлі країни. Це відбувається за умови, коли ціни на імпортні товари залишаються без змін, а експортні ціни зростають через використання вивізного мита.

Впровадження експортного податку може бути і фактором боротьби з інфляцією. Збільшення валютних надходжень до країни позитивно впливає на платіжний баланс, а це, у свою чергу, на стабільність курсу національної грошової одиниці.

Одним із аргументів впровадження експортного мита є ефект перерозподілу прибутків у межах країни. Це може бути пов'язано із застосуванням мита щодо експорту монопольних для країни товарів. Прикладом цього є експортне мито на каву в Бразилії, какао в Гані. Різке підвищення ставок експортного мита на нафту в Росії на кінець 1999 р. за сприятливої кон'юнктури зовнішнього ринку, загальної світової тенденції зростання цін на нафту також обґрунтовують його застосування.

Торговельно-політична роль експортного мита виявляється в тому, що за його допомогою країна може впливати не тільки на економічні відносини, але й на політичну ситуацію.

Характерним прикладом є взаємовідносини Росії з Україною з огляду на енергетичну залежність останньої. Доки Україна не буде мати альтернативної можливості отримання енергоносіїв, вплив тарифної політики Росії у даному напрямі регулювання товаропотоку буде досить значним.

Водночас слід зауважити, що експортний тариф використовують в основному країни, які розвиваються, і країни з перехідною економікою. Промислово розвинуті країни використовують його дуже рідко, а в деяких державах світу оподаткування експорту навіть заборонено Конституцією як основним законодавчим актом (Аргентина, США). Тому акцент у даних випадках зміщується в бік використання нетарифних методів регулювання (ліцензії, квоти, контингенти).

Чим вищий митний бар'єр на шляху експортного товару, тим складніше виробникам забезпечити відповідний рівень прибутків від експортної операції. Ставка мита, яка перевищує розмір прибутку від майбутньої операції, може взагалі гальмувати експорт товарів. Тому при оцінці рівня експортного мита його ставка обов'язково має порівнюватися з оцінкою прибутків, які можна отримати від зовнішньоторговельних операцій. Таке зіставлення є об'єктивним критерієм для відповіді на запитання: високою чи низькою є ставка експортного мита.

В економічно розвинутих країнах світу загальним показником середнього рівня прибутку є облікова ставка центральних банків. У 1980-ті роки в більшості розвинутих країн облікові ставки центральних банків дорівнювали 5—7%, а в окремих випадках— 9%. У 90-ті роки вони підвищились до 10—12 %. Зіставляючи середній рівень мита в розвинутих країнах з обліковою ставкою центральних банків, доходимо висновку, що ставка мита, яка перевищує 10%, може вважатись високою, а ставка в 6—10 % є середньою.

При застосуванні вивізного митного тарифу можуть використовуватись як адвалорні, так і специфічні ставки мита. Інколи можуть застосовуватись специфічні ставки з адвалорною фіксацією митного оподаткування. Прикладом цього може служити застосування конструкції використання експортного мита на сиру нафту в Росії. Прогресія будується таким чином, щоб за середніх довгострокових цін на нафту ставки експортного митного тарифу становили 6,5 % ціни. Скачок цін на нафту у 2004 році зумовив досягнення рекордного рівня експорту мита в Росії по даній позиції 95—100 $ США на 1.12 2004 р.

Таблиця 3.3

ШКАЛА СТАВОК ЕКСПОРТНОГО МИТА ЗАЛЕЖНО ВІД СВІТОВИХ ЦІН НА НАФТУ

Ціна нафти $ за барель | Експортне мито ЄВРО/ тонна

від$0до$ 12,5 | 0

від$ 12,5 до $ 15,0 | 2

від$ 15 до $17,5 | 5

від$ 17,5 до $20 | 9

від $ 20 до $ 22,5 | 14

від $ 22,5 до $ 25,0 | 20

від $ 25 до $ 27,5 | 27

від $ 27,5 до $ 30 | 34

від $ 30,0 до 32,5 | 41

більше $ 32,5 | 48

Дана професія змінює рівень вилучення коштів з додаткових прибутків нафтових компаній від підвищення рівня світових цін на нафту. При цьому щомісяця проводиться моніторинг цін відповідно до цін на світовому ринку, а ставки експортного мита змінюються не частіше від одного разу на два місяці для забезпечення стійкості системи ціноутворення.

Розглянемо механізм застосування експортного мита з погляду економічної теорії на конкретному прикладі (виробництво і споживання телевізорів) за допомогою графіка. Припустимо, що точкою рівноваги виробництва і споживання країни телевізорів є точка W, лінія S0 — крива внутрішньої пропозиції, а лінія D0 — крива попиту (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Механізм функціонування експортного тарифу

Вихід країни на світовий ринок свідчить, що світова ціна на даний телевізор Рс вища, ніж внутрішня ціна Рv. Оскільки світовий ринок може спожити необмежену кількість телевізорів за ціною Рс, то крива пропозиції подана горизонтальною лінією S0 + с, і визначає обсяги товару, що виробляється в даній країні та експортується на світовий ринок.

Рівновага попиту і пропозиції в умовах