владна структура: державні чиновники або жреці, які були вповноважені не тільки правити, але й розробляти та регулювати за допомогою елементарних норм і правил суспільні відносини, у тому числі у сфері зовнішніх відносин;*

економічна ознака, тобто вияв державних економічних інтересів у вигляді різних податків, зборів, які збираються як з населення, так і з торговців товарів з інших країн, і управління цими процесами;*

система світсько-релігійних етичних норм і правил поведінки, кодекси честі, біблійні заповіді, вияви державної, політичної моральності.

Становлення митної системи як чинника розвитку держави залежить від взаємодії як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Оскільки організація митної системи — це складова політики держави і частина економічної системи, то її реформування відбувається відповідно до еволюції економіки в цілому. Зі зміною типів і форм державності змінювалась і митна політика, що відповідно, відбивалось на ролі митних органів у системі регулювання державою економічних процесів.

Процес створення митно-тарифної системи України відбувався впродовж великого історичного періоду формування державності. На певних історичних етапах, коли територія країни була підпорядкована іншим державам, даний процес розвивався у рамках державних політик країн васалів. З часу проголошення незалежності Україна самостійно створює власну митну систему та провадить власну митну політику.

В Україні вперше поняття "митна політика" було впроваджено відповідно до ст. 13 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У подальшому дана категорія отримала розвиток у ст. 2 Митного кодексу України № 1970-ХІІ від 12.12.91, де наголошено, що Україна самостійно визначає митну політику.

При визначенні митної політики повинні бути враховані основні підходи до її трактування: владно-правовий, організаційно-інституціональний, економічний і психоетичний. Усі чотири складові митної політики взаємопов'язані і взаємозалежні.

Владно-правовий підхід до трактування митної політики орієнтується на розкриття її основних положень через дії, спрямовані на отримання, утримання і використання державної влади у сфері регулювання міжнародних економічних відносин. За даним підходом митна політика— це система або комплекс заходів, правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передусім адміністративно-владного характеру, що впорядковується і регулюється за допомогою нормативно-законодавчої бази і т. д.

Владно-правове трактування митної політики конкретизується організаційно-інституціональним підходом. У цьому разі митна політика формується через державні організації й інститути, в яких вона розробляється, визначається і реалізовується. Це передусім виконавчі і законодавчі органи влади, різні компетентні організації й відповідні міністерства і відомства, які розробляють заборонно-дозвільні або обмежувальні системи щодо переміщення товарів і фізичних осіб через митний кордон України та організують їх контроль. На Державну митну службу України та її організаційні структури покладаються функції передусім з розробки, реалізації та визначення цієї політики.

Економічний підхід до митної політики пов'язаний в основному з упровадженням у життя зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни, яка грунтується на виборі оптимальної моделі взаємовідносин зі світовою системою господарювання: протекціонізм, вільна торгівля або гармонійне їх поєднання. Залежно від вибору того або іншого напряму і ступеня його впливу (наприклад, протекціонізм може бути селективним, галузевим, колективним, прихованим, монопольним, помірним, жорстким) на практиці застосовуються різні інструменти економічної політики, у тому числі й митно-тарифні регулятори.

За психоетичним підходом митна політика— це своєрідна характеристика психологічних відносин, які складаються протягом її розробки та прийняття. Одне з важливих призначень митної політики розкривається через її ключову мету — поєднання загальнодержавних, колективних та індивідуальних економічних інтересів через митно-тарифні відносини.

Сьогодні митна політика з психоетичних позицій— це площина продуманих конфліктно-консенсусних кроків, маневрів, лавірувань, вимушених компромісів, угод, поступок, натисків і бар'єрів. Моральність і бажання до коригувань або зміни напряму митної політики є найважливішою характеристикою відносин, які виникають у митній діяльності.

Наявність різних підходів до трактування митної політики пояснюється багатогранністю цього виду діяльності, що настійно вимагає проведення серйозних наукових досліджень. Необхідно не тільки зрозуміти і визначити підходи до митної політики в сучасних умовах, але й усвідомити їх взаємозв'язок з іншими категоріями, такими як принципи митної політики, її об'єкт і суб'єкт вивчення.

Згідно зі ст. З Митного кодексу України "порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу".

У даному формулюванні, на наш погляд, не зовсім правильно трактується поняття митної політики, бо, з одного боку, митна політика тлумачиться як складова митної справи, а з другого — всі інші перелічені елементи цієї справи є водночас заходами даної політики.

Митна політика — це система принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Основними цілями цієї політики є:*

забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території України;*

участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту внутрішнього ринку;*

стимулювання розвитку національної економіки;*

сприяння проведенню структурної перебудови та інших завдань економічної політики України.

Нарівні з названими можуть установлюватися й інші цілі митної політики України відповідно до загальної економічної політики держави. Таким чином, саме митна політика визначає основні цілі, завдання і функції митної справи в Україні.

Водночас немає єдиного підходу до тлумачення поняття митної політики, оскільки більшість авторів, з одного боку, трактують її як "систему заходів, правил, процедур", до того ж часто у вузькому значенні слова, тобто з урахуванням, наприклад, тільки двох або трьох чинників, з другого — як "функцію, механізм регулювання" або як "комплекс напрямів, стратегічну лінію" і под. Дані трактування поняття митної політики не охоплюють різноманіття важливих нюансів. На нашу думку, до даної проблеми потрібно підходити із системних позицій.

У митній справі, яка тісно пов'язана економічними, правовими, організаційними та психологічними взаємовідносинами, досить часто дані поняття трактуються залежно від того, яка частина цієї діяльності домінує або набирає чинності.

Предметом дослідження митна політика стала з кінця XIX ст. Дослідники того часу зазначали, що "вся митна політика звертала увагу (спочатку) на суб'єкт торгівлі. Проблема торговельної політики полягала у визначенні ставлення державної влади до осіб, які здійснюють торгівлю з чужоземними країнами". Лише з часом почалося дослідження об'єкта митної і торговельної політики.

Під кутом економічного підходу об'єктом у митній політиці є те, на що спрямований економічний вплив з боку митних органів як суб'єкта митної політики, тобто товар, послуги, транспортний засіб, інтелектуальна власність і фізична особа, які перетинають митні кордони, суб'єктом— система митних органів як сукупність активних органів, які приймають і реалізують рішення у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Об'єкт і суб'єкт економічної політики б митній системі формують систему економічної політики, складовими якої є:*

механізм економічної політики (мета, завдання, принципи і методи);*

формування економ і ко-нормативної бази;*

сукупність економічних заходів і правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності;*

процеси прийняття і реалізації економіко-політичних рішень.

За владно-правовим підходом об'єктом у митній політиці є відносини, що формуються при реалізації цієї політики, які підлягають з погляду регулюючого органу (ДМСУ) держави правовому регулюванню, інформуванню й охороні. Визначаючи в нормативно-правових актах належну і можливу поведінку учасників зовнішньоекономічної діяльності або осіб, які перетинають митні кордони, права і обов'язки митних органів і под., держава спонукає сторони, що вступають у відносини, обирати той варіант суспільної поведінки, який відповідає інтересам держави. Суб'єкт за владно-правовим підходом — це особи (фізичні та юридичні), тобто індивідуальні і колективні суб'єкти, які згідно із законом здатні здійснювати права і юридичні обов'язки (тобто є правосуб'єктними).

За психоетичним підходом об'єктом у митній системі є реальний інтерес різних людей, на який спрямована активність взаємопов'язаного з ним суб'єкта. Інтерес— це об'єктивне явище (причина), що викликає в людей певні прагнення і стимули (свого роду відбиття у свідомості людей їхніх інтересів).

Усвідомлені тією або іншою мірою інтереси породжують у людей певні спонукання до дії або зумовлюють поведінку, а інакше — стимул. Потреби-стимули зумовлюються біологічною, психологічною і суспільною природою людини, а отже, потреби мають більш містке визначення, ніж інтереси. На нашу думку, зовнішньоекономічні інтереси — це сукупність етичних думок і поведінки людини, спрямованих на який-небудь товар, послугу або інтелектуальну власність, що переміщуються через митні кордони і задовольняють або здатні задовольнити його потреби.

Суб'єктом за даним підходом є окремий співробітник або колектив митних органів, який здійснює зміни відносно об'єктів.

За організаційно-інституціональним підходом об'єкт— це різне організаційно-просторове наповнення митних територій і кордонів держави, на яку впливає суб'єкт митної політики. Останній, у свою чергу, є системою інститутів митної справи, які організаційно впливають на об'єкти митної політики.

Отже, доцільно охарактеризувати митно-тарифну політику під кутом зору її спрямованості, насамперед цільової та функціональної.

Під кутом зору цільової спрямованості митно-тарифна політика— це система політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів у сфері митно-тарифних відносин, спрямованих на реалізацію і