Товар розглядається як безпосередньо закуплений, у разі якщо імпортер закупив його у фірм, зареєстрованих у країні, що розривається, на яку поширюється тарифний преференційний режим.

Товари, що походять з країн, що розвиваються, на які не поширюється тарифний преференційний режим, підлягають прямому відвантаженню в країну, що надає тарифні преференції. Правилам прямого відвантаження відповідають також товари, що транспортуються через територію однієї або декількох країн внаслідок географічних, транспортних або економічних причин та при тимчасовому складуванні їх на території цих країн за умови, що товари весь час перебувають під митним контролем країн транзиту. Правилам прямого відвантаження відповідають товари, закуплені імпортером на виставках чи ярмарках, за умов, що ці товари не використовувалися з іншими, крім виставкових, цілями після відправлення на виставку чи ярмарок і залишалися під митним контролем під час виставки чи ярмарку.

Податок на додану вартість, акцизний збір та митні збори при ввезенні в Україну товарів, що походять з митної території іншої договірної сторони, справляються на загальних засадах.

Виключення товарів з режиму вільної торгівлі за погодженою номенклатурою товарів оформляється окремим Протоколом або Угодою, що є невід'ємною частиною Угоди про вільну торгівлю.

Таким чином, завдяки міжурядовим угодам розв'язуються проблеми взаємовідносин між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності країн, що співробітничають. Залишаються проблеми загального характеру — більш активна участь України в кодифікації і прогресивному розвитку норм міжнародного митного права, основна з яких — пошук шляхів досягнення оптимального компромісу між необхідністю послідовності концепції прийняття міжнародного права і таким самим правом кожної суверенної держави співвідносити свої рішення з чинним у даній країні законодавством.

Третій рівень інтеграції — це створення митного союзу, що передбачає відміну між країнами-учасницями національних митних тарифів з одночасним створенням загальної єдиної системи тарифного та нетарифного регулювання відносин щодо третіх країн. Митний союз забезпечує безмитну внутрішньо-інтеграційну торгівлю товарами і послугами та повну свободу їх переміщення в рамках регіонального об'єднання.

Як правило, митний союз потребує створення більш розвинутої системи міждержавних органів, які координують проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики. Найчастіше вони приймають форму періодичних зібрань міністрів відповідних відомств. Країни митного союзу не відмовляються від державного суверенітету, але домовленість накладає на держави зобов'язання працювати разом для вироблення спільних рішень щодо обов'язків і квотних обмежень на імпорт з третіх країн. Країни добровільно відмовляються від певної частки політичної свободи дій у сфері зовнішньої торгівлі. Більш детально механізм функціонування митного союзу буде розглянуто в наступному параграфі.

Досить суттєвим є положення міжнародного Законодавства, відповідно до якого створення зони вільної торгівлі чи митного союзу має полегшувати торгівлю між їхніми територіями, а не створювати перешкоди у торгівлі між іншими країнами-учасницями і даними територіями.

За умови досягнення четвертого рівня інтегрування — спільного ринку — країни домовляються про свободу руху не тільки товарів та послуг, але й чинників виробництва (міграція робочої сили і капіталу). Свобода міждержавного переміщення (під захистом єдиного зовнішнього митного тарифу) чинників виробництва потребує вищого рівня міждержавної координації економічної політики. Така координація передбачає регулярні зустрічі керівників держав і урядів, значно частіші зустрічі керівників економічних інституцій держави, в тому числі й керівників митних установ.

Механізм створення спільного ринку країнами-членами передбачає певну поступовість. Наднаціональний характер діяльності також узгоджується поступово, при цьому на кожному етапі інтеграції країни-члени зменшують митні тарифи на певний відсоток. Спільне зовнішнє мито визначається на підставі середньоарифметичної чинних національних тарифів. Водночас поступово відкриваються кордони для внутрішнього переміщення капіталів та робочої сили.

П'ятий рівень інтеграції — повний економічний союз — передбачає, нарівні із загальним митним тарифом, свободою руху товарів і чинників виробництва, обов'язкову координацію макроекономічної політики з уніфікацією законодавства в ключових сферах економічної політики. Насамперед це зближення немитного законодавства (акцизу, податку з обороту і под.) цих країн необхідною мірою для функціонування союзу.

На даному рівні виникає потреба у створенні конкретних органів управління, які мають право не тільки координувати дії і наглядати за економічним розвитком, але й приймати оперативні рішення щодо проблем інтеграційного об'єднання в цілому. Уряди відмовляються від частини своїх функцій, передаючи частину повноважень державного суверенітету наддержавним органам. Дані наддержавні органи приймають рішення щодо економічних проблем без узгодження з країнами-членами. У митних відносинах ці рішення підлягають однаковому виконанню всіма існуючими митними службами країн-учасниць.

Деякі дослідники виокремлюють і шостий рівень інтеграції — політичний союз, який передбачає передачу національними урядами більшої частини своїх функцій стосовно третіх країн наддержавним органам. Це фактично означає створення міжнародної конфедерації і втрату суверенітету окремими державами. Зрозуміло, що даний рівень інтеграційного об'єднання є суто гіпотетичним, оскільки на практиці жодне з інтеграційних об'єднань не ставить таких цілей, а країни не зацікавлені у втраті національного суверенітету.

Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що специфіка митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків залежить від ступеня розвитку інтеграційного процесу в конкретній країні. Залежно від рівня входження країни до світової економічної інтеграції активність держави при застосуванні митних регуляторів послаблюється. Це пов'язано з тим, що кожний наступний крок країни в бік економічної інтеграції призводить до певної свідомої втрати суверенності держави при прийнятті рішень не тільки у сфері митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а й всієї системи державного регулювання економіки в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Рокоча В. В. Міжнародна економіка. — К.: Таксон, 2000. — Кн. І Міжнародна торгівля: теорія та політика. — 320 с.

2. Рут Френклін Р., Філіленко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. — К.: Основи, 1998. — 743 с.

3. Сальваторе Д. Международная економика. — М.: Ин-т внеш. экон. связей и управления, 1998. — 714 с.

4. Сандровеький К. К. Таможенное право в Украине. — К.: Венту-ри, 2000. —208 с.

5. Сберегаев И. А. Справочник по внешнеэкономической деятельности редприятий. — Калининград: Истра, 1999. — 227 с.

6. Світова економіка: Підручник / А. С, Філіпенко, О. I. Рогач, 0.1. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000. — 582 с.

7. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. — К.: УАЗТ, 2000. —598 с.

8. Сиденко В. Р. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку, — К.: АО "ОКО", 1998. — 305 с.

9. Современные международные отношения / Под ред. А. В. Тор-кунова. — М.: Рос. полит, энциклопедия, 1999. — 584 с.

10. Таможенное дело: Словарь-справочник. — СПб: Логос, 1994. — 319с.

11. Таможенное оформление морских грузов / О. М. Ганжин, В. Г. Деркач, П. В. Пашко. — К.: О-во "Знання", КОО, 2003. — 195 с.

12. Тарифні переговори в рамках Світової організації торгівлі / За заг. ред. В. Т. Пятницького — К.: УАЗТ, 2001. — 92 с.

13. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.