Нарахування митної вартості на основі методу оцінки товарів, які ввозяться згідно із зовнішньоекономічною угодою

Метод оцінки товарів, які ввозяться згідно із зовнішньоекономічним контрактом, є основним методом визначення митної вартості. Це положення відповідає й суті Угоди, в преамбулі якої наголошується, що "основою оцінки товарів для митних цілей має бути ціна угоди щодо оцінюваних товарів".

На практиці це означає, що при здійсненні оцінки товарів необхідно за можливістю максимально використовувати перший метод. І тільки коли остаточно встановлено, що ціна угоди відсутня або не може бути визначена, або не може використовуватися для визначення митної вартості, слід переходити до інших методів оцінки.

Перший метод ґрунтується на ціні угоди. Під ціною угоди розуміється ціна, фактично сплачена або та, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт до країни імпорту, скоригована з урахуванням установлених додаткових нарахувань до ціни. Слід зауважити, що йдеться про продаж товарів, причому "продаж на експорт до країни імпорту", тобто про зовнішньоторговельну операцію купівлі-продажу. Такого виду угода потребує переміщення товарів через кордони країн експорту й імпорту.

Угода купівлі-продажу потребує також наявності покупця, який згоден придбати визначені товари за відповідну суму, і продавця, що згоден передати право власності на ці товари за визначену суму. При досягненні сторонами згоди відбувається продаж товарів.

Таким чином, якщо укладаються угоди, що не передбачають передачі права власності на товари від продавця до покупця за визначену винагороду, то така операція не буде визначена як продаж. І ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, означає суму всіх платежів покупця продавцеві за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця; платежів у грошовій формі, так само як і розрахунків у формі надання послуг або натурального обміну.

Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, — це загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь. Дана ціна включає всі платежі, фактично здійснені або які мають бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або продавцем третій стороні для виконання зобов'язань продавця.

Термін "сплачений" або "що підлягає оплаті" значить, що якщо товари сплачені перед оцінкою, то сплачена ціна буде використана як основа для оцінки. Якщо товари не були оплачені, тоді буде використана ціна, що підлягає оплаті.

При визначенні митної вартості за ціною угоди до неї включаються витрати (якщо вони не були включені):*

витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України: вартість транспортування; витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів; страхові суми;*

витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за закупівлю товару; вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються; вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;*

відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем (відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що оцінюються;

б) інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних на виробництво товарів, що оцінюються;

в) матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);

г) інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;*

ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;*

відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.

Оскільки митна вартість товарів розраховується на момент перетинання ними митного кордону України, витрати після ввезення товарів не повинні включатися в митну вартість, якщо вони відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, на імпортовані товари.

Вищезгаданими витратами є: витрати на будівництво, монтаж, утримання чи ремонт, які мали місце після ввезення імпортованих товарів, таких як промислові установки, обладнання чи устаткування; транспортні витрати після ввезення; мито та податки країни ввезення.

Відповідно, якщо витрати на вищезазначене не включені до ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, їх не слід додавати до митної вартості. І навпаки, якщо такі витрати включені до ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, їх слід відрахувати.

Стосовно транспортних витрат, які виникають після ввезення, слід зауважити, що сам термін є загальним і включає завантаження, розвантаження, митний огляд та страхування, які мають місце після ввезення.

Оскільки мито та податки країни ввезення за своїм характером відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, вони не є частиною митної вартості, навіть коли вони не виведені окремими пунктами в рахунку-фактурі.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості товарів, якщо:

1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюються, за винятком тих, які:

а) вводяться або вимагаються законом (прикладами тут можуть бути вимоги отримати ліцензію чи дозвіл на здійснення перепродажу чи використання, або певного виду маркування та упаковки, або певного контролю перед випуском у продаж);

б) обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) неістотно впливають на ціну товару (значимість обмежень визначається відповідно до характеру обмеження, виду товару та комерційного впливу на прибутки. Наприклад, якщо продавець вимагає від покупця не виставляти чи не продавати певний товар до обумовленої дати, яка є початком року моделі, то таке обмеження не можна вважати значним, оскільки воно практично не впливає на ціну);

2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати:

3) використані декларантом відомості підтверджені документально та є кількісно вираженими та достовірними:

4) жодна частина прибутку від будь-якого наступного перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця;

5) учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами, за винятком випадків, передбачених пунктом 7. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо:

а) один з учасників угоди — фізична особа чи посадова особа одного з підприємств — учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства — учасника угоди;

6) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

г) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;

д) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;

е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;

є) учасники угоди — фізичні особи чи посадові особи підприємств — учасників угоди є родичами;

б) особи, асоційовані у бізнесі одна з одною, з яких одна є виключним агентом, дистриб'ютором або єдиним концесіонером, вважаються взаємозалежними особами лише у разі, якщо підпадають під дію критеріїв, зазначених у пункті 5;

7) при торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки, якщо митний орган вважає таку ціну прийнятною. Якщо митний орган вважає ціну угоди між взаємозалежними особами неприйнятною для цілей митної оцінки, він має повідомити декларантові причини, через які вважає таку ціну неприйнятною для цілей митної оцінки. Ціна угоди між взаємозалежними особами повинна прийматися митним органом для цілей митної оцінки, якщо декларант доведе, що така ціна досить наближена до однієї з таких вартостей, митної вартості ідентичних чи подібних товарів.

Стосовно операцій сторін, пов'язаних спільною діяльністю, необхідно зазначити таке. Коли існують взаємовідносини між покупцем та продавцем, то виникає можливість впливу цього взаємозв'язку на ціни. Це означає, що на ціноутворення можуть впливати фінансові інтереси, що існують між ними.

Проте будь-яка ситуація, пов'язана з договором, накладає певні обмеження однієї сторони іншою. Ринки можуть змінюватися і можуть бути ринком покупця чи продавця, на якому один має більший ступінь контролю, ніж інший, залежно від попиту на ринку.

Суттю будь-якої системи оцінки є основна передумова, що дії покупця та продавця мотивовані їх бажанням одержати прибуток. Тому там де існує вартість операції між сторонами, пов'язаними спільною діяльністю, має бути встановлено,