Митні пости створюються у міру необхідності з урахуванням адміністративно-територіального поділу, географічного положення району, а також на залізничних станціях, автомагістралях, в аеропортах, морських і річкових портах. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюється Державною митною службою України за поданням регіональної митниці.

Залежно від територіального розміщення митниці і митні пости поділяються на прикордонні (зовнішні) і внутрішні. Це пов'язано як з маршрутами переміщення товарів, рухом пасажиропотоків, так і з місцями концентрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. До прикордонних належать митниці або їх підрозділи, які розміщені:

а) на митному кордоні, що збігається з державним кордоном, у пунктах пропуску на державному кордоні, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення, а також в інших районах митної території України;

б) у пунктах, розміщених на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон, а також на території спеціальних митних зон.

Вони переважно фіксують проходження товарів через кордон та інформують про це внутрішню митницю, а також здійснюють митний контроль пасажиропотоку.

До внутрішніх належать митниці та їхні підрозділи, які розміщені в місцях концентрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на митній території країни. Вони здійснюють митне оформлення товарів і контроль за їх доставкою, збори митних платежів та інші митні процедури безпосередньо на місцях.

Зазначена диференціація в організації і функціонуванні митниць та їхніх підрозділів має свої переваги, але разом з тим існує ціла низка проблем організаційного й управлінського характеру. Функціонування системи зовнішніх і внутрішніх митниць дало змогу зняти напругу з митних постів, які знаходяться на кордоні, і значно прискорити процес переміщення через митний кордон, але виникли проблеми доставки товарів на внутрішні митниці, застосування митного режиму "транзит".

У комплексі напрямів і засобів розв'язання цих проблем головним є вдосконалення організаційних і управлінських механізмів взаємодії митних органів на всьому маршруті руху товарів. На першому етапі формування митної системи в Україні основними органами в ній були зовнішні митниці, на другому — підвищується значення внутрішніх митниць. На нашу думку, нинішній етап розвитку митної системи України потребує створення ще однієї ланки в цьому ланцюгу— мобільних митних груп. Основна мета їх створення — це митний контроль на етапі проходження вантажу між зовнішньою та внутрішньою митницею. Це дасть можливість не тільки розв'язувати проблеми порушення митних правил, а й забезпечити ефективну роботу митних органів у боротьбі з контрабандою.

Особливу роль у системі митного регулювання повинні виконувати митні лабораторії. З огляду на те, що збільшується кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а відповідно, й обсяги зовнішньоторговельних операцій, виникають суперечливі ситуації між митними органами та суб'єктами господарювання, особливо щодо митного оподаткування. Розв'язання даних проблем, серед яких особливе місце посідають питання визначення митної вартості чи класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, можливе тільки за кваліфікованої експертизи переміщуваних товарів, яка матиме місце тільки при створенні розгалуженої системи митних лабораторій.

З 1994 року в Україні створено розгалужену систему митних лабораторій, основу якої становлять Центральна митна лабораторія та сім регіональних митних лабораторій. При цьому регіональні митні лабораторії є структурними підрозділами регіональних митниць і мають статус відділу митних досліджень регіональних митниць.

Різновиди лабораторного контролю, що проводяться митними лабораторіями, можна систематизувати на такі групи: хімічні, класифікаційні, матеріалознавчі, товарознавчі, гемологічні, технічної експертизи документів, експертизи на віднесення до контрольованих списків, інші — за потребою.

До хімічної групи досліджень (експертиз) відноситься визначення якісного та кількісного хімічного складу речовин, товарів, субстанцій та їхніх фізико-хімічних властивостей.

Класифікаційні експертизи спрямовані на визначення технічних параметрів та властивостей, різноманітних характеристик товарів, які є критеріями класифікації згідно з УК ТЗЕД, або такими, що впливають на код товару.

Матеріалознавчі експертизи проводяться з метою уточнення митного найменування товарів згідно з УК ТЗЕД та дозволяють визначити вид матеріалу, з якого виготовлені різні товари.

Товарознавчі експертизи проводяться з метою визначення вартості товарів шляхом визначення якісних та кількісних характеристик, що впливають на вартість об'єктів дослідження (товарів та предметів, що переміщуються через кордон України).

Гемологічні експертизи спрямовані на визначення виду та класу дорогоцінних, напівдорогоцінних поділочних каменів, визначення їх природи, ваги, геометричних характеристик, якості та інших показників.

Технічна експертиза документів проводиться з метою визначення тотожності документів, печаток, штампів, банкнот, акцизних марок, голографічних етикеток. Ці дослідження дозволяють виявити сліди травлення, витравлені тексти, рельєфні відтиски, траси продавлювання рукописного тексту на наступну сторінку та інші спроби фальсифікації документів.

Експертизи на віднесення до контрольних списків. Даний вид досліджень необхідний для визначення наркотичних речовин та психотропних речовин, сильнодіючих препаратів та прекурсорів.

Другий вид контрольованих списків— це перелік товарів, що підпадають під дію Державної служби експортного контролю України. В цій частині діяльності в митних лабораторіях визначаються технічні характеристики, різноманітні фізико-хімічні параметри і властивості товарів відповідно до яких продукція може бути віднесена до виробів подвійного призначення, що потребують спеціальних видів контролю.

Інші види експертиз необхідні для митного оформлення продукції: це експертиза об'єктів невідомої природи, визначення культурної, історичної та художньої цінності та ін.

Експертний висновок митної лабораторії відноситься тільки до конкретного виду товару, конкретної партії товару визначеної поставки, від якої відбиралася проба на дослідження. На наступні поставки цього ж товару висновки митної лабораторії не розповсюджуються.

З метою забезпечення ефективної діяльності митних органів при Державній митній службі України можуть створюватися спеціалізовані управління та організації для декларування, зберігання та реалізації митних вантажів, забезпечення технічними засобами контролю, а також будівельні та господарські служби, інформаційно-аналітичні центри, кінологічні служби, заклади освіти з підготовки та перепідготовки кадрів, консультаційно-інформаційні пункти.

Спеціалізовані митні установи та організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, гербову печатку, штампи, бланки, рахунки в банку, мають право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов'язані з господарською діяльністю, і т. п.

ЛІТЕРАТУРА

1. Митний кодекс України // Урядовий кур'єр. — 2002. — № 148. — С.5—23. У

2. Про митний тариф України: Закон України № 2371 від 05.04.01

3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.92 // Укр. митниця: Довідник. — К.: Лібра, 1993. — 58 с.

4. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №44. — 575 с.

5. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 // Укр. митниця: Довідник. — К.: Лібра, 1993. — 67 с.

6. Авдокушин Є. Ф. Международные экономические отношения. — М.: Юристь. — 1999. — 368 с.

7. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / С. Г. Осика, В. В. Коновалов, О. О. Покрещук, А. С. Осика. — К.:УАЗТ, 2001.—378с.

8. Артемов Н. М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. — М: ООО МЦУПЛ, 1999. — 479 с.

9. Бабин Э. П. Основы внешнеэкономической политики. — М.: Экономика, 1997. — 86 с.

10. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 512с.

11. Бахрамов Ю. М, Глухое В. В. Организация внешнеэкономической деятельности. — СПб: Лань, 2000. — 448 с.

12. Беляшов В. А. Таможенный энциклопедический справочник.— М.: Летописец, 1999. — 832 с.

13. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. — 305 с.