Особливості застосування митного режиму при переміщенні майна через кордон
Крім прямих експортних і імпортних операцій, які здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності зі зміною права власності з моменту розмитнення, зовнішньоекономічна діяльність передбачає операції з тимчасового ввезення та вивезення за межі митної території України предметів, майна. Тобто операції мають зворотний характер і відбуваються без зміни права власності з обов'язковим наступним вивезенням чи ввезенням вантажів.
Під тимчасовим ввезенням (вивезенням) розуміють митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.
Під природним зношенням розуміють фізичне старіння, зношення основних засобів — об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням. Фізичне зношення характеризується зношенням матеріалів, з яких створені основні засоби — об'єкти тимчасового ввезення (вивезення), втратою їх первісних якостей, поступовим зруйнуванням конструкцій. Відповідно, під природною втратою розуміють повну фізичну втрату первісних якостей основних засобів — об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.
Застосування митного режиму "Тимчасове ввезення (вивезення)" має цілий ряд переваг порівняно з іншими митними режимами, особливо це стосується операцій не з товаром, а майном. При цьому під майном вважаються будь-які переміщувані предмети, які належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності і не призначені для купівлі-продажу або обміну (платної передачі).
Так, застосування даного митного режиму може значно мінімізувати витрати з отримання підприємствами необхідного обладнання. Це не тільки економія коштів за рахунок мінімізації митних платежів (імпортне мито на обладнання складає, як правило, не менше 10 % митної вартості товару), але й ефективне використання фінансових ресурсів за рахунок відстрочки платежів з отриманого і, головно, функціонуючого обладнання.
Використання митного режиму "тимчасове ввезення (вивезення)" має переваги не тільки для конкретних суб'єктів господарювання, але й для держави в цілому. Досвід багатьох країн свідчить, що оптимальна організація та регулювання режиму тимчасового ввезення товарів та предметів може стати досить суттєвим каналом поповнення дохідної частини Державного бюджету.
Прикладом цього може слугувати використання системи митного оподаткування тимчасового ввезення предметів на митну територію Росії. Так, відповідно до ст.72 Митного кодексу Російської Федерації встановлено, що випадки повного звільнення від сплати мита та податків стосовно товарів, що тимчасово ввозяться, визначається Урядом Російської Федерації. В інших випадках, а також при недотриманні особою, яка переміщує товари через митний кордон Росії, умов, які передбачають повне звільнення від здійснення відповідних платежів, може застосовуватись часткове звільнення, яке визначається Державним митним комітетом за погодженням з Міністерством фінансів Росії.
При частковому звільненні від сплати мит, податків за кожний повний та неповний місяць сплачується три відсотки від суми, яка б підлягала сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу. Загальна сума мита, податків, стягнених при тимчасовому ввезенні з частковим звільненням від сплати мита, податків, не повинна перевищувати суми мита, податків, які підлягали б сплаті на момент ввезення, якби товари були випущені для вільного обігу. Але, якщо вказані суми дорівнюватимуть одна одній, то товар вважається випущеним у вільний обіг.
Відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення товарів та інших предметів, що тимчасово ввозяться (Стамбул, 1990 р.), звільнення від сплати ввізних податків та зборів передбачено:*
для предметів, призначених для демонстрації або використання на ярмарках, виставках, конференціях або подібних заходах, за умов, що кількість ввезених виробів кожного типу не повинна перевищувати потреби в них з урахуванням їх призначення;*
для професійного обладнання, запасних частин і допоміжних пристроїв до нього за умов, що такі предмети належать і ввозяться особою, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, а також використовується тільки особою, яка направляється на територію тимчасового ввезення або під її безпосереднім контролем;*
для упаковок за умови, що упаковки повинні зворотно вивозитися тільки користувачем права тимчасового ввезення (їх заборонено навіть тимчасово використовувати для внутрішніх перевезень);*
для контейнерів за умови їх належного маркування (причому перед вивезенням контейнери можна використовувати у внутрішніх перевезеннях тільки один раз при доставці їх за прямим маршрутом до того місця або, можливо, ближче, де вони повинні завантажуватись експортним товаром, або звідки вони повинні бути вивезені порожніми);*
для піддонів;*
для зразків та рекламних фільмів за умови, що вони повинні належати особі, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитися тільки з метою їх демонстрації на територію тимчасового ввезення у пошуках замовлень на товари, які будуть ввозитися на ту саму територію. Зразки і рекламні фільми під час перебування на території тимчасового ввезення не підлягають продажу і не повинні, крім показу, застосовуватися за їх звичайним призначенням або використовуватися шляхом передачі в оренду або за винагороду;*
для предметів, що ввозяться і використовуються під час досліджень, перевірок, проведення дослідів або показів, за умови, що використання таких предметів не спрямоване на одержання доходів, і ввезення їх само собою не є комерційною операцією;*
для відзнятих і проявлених кінематографічних плівок, позитивних та інших записаних носіїв зображення, призначених для показу перед їх комерційним використанням, ввезення яких само собою не є комерційною операцією;*
для плівок, магнітних стрічок та інших носіїв звуку чи зображення, призначених для озвучення, дублювання чи відтворення, ввезення яких само собою не є комерційною операцією;*
для записаних носіїв інформації, відправлених безкоштовно і призначених для автоматичної обробки даних за умови, що ввезення таких носіїв само собою не є комерційною операцією;*
для виробів (включаючи транспортні засоби), які за своїм характером можуть бути використані тільки для реклами окремих виробів або їх пропагування з відповідною метою, за умови, що ввезення таких предметів само собою не є комерційною операцією;*
для предметів, що ввозяться для наукових або освітніх цілей за умови, що такі предмети повинні належати особі, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозяться уповноваженими підприємствами в помірній кількості з урахуванням їх призначення. Вони не повинні використовуватися в комерційних цілях.
У правових нормах Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція 1973 р., додаток Е.5) вказано, що митний режим, за якого передбачається умовне (тобто при виконанні певних умов) звільнення від сплати мита та податків на імпорт стосовно товарів, що ввозяться з певною метою і призначені для повторного вивезення в ту саму країну, є режимом тимчасового користування. Стосовно товарів, призначених для тимчасового користування з такою метою, як виробництво, робочі проекти або внутрішній транспорт, Конвенцією рекомендується встановлювати режим тимчасового користування з частковим умовним звільненням від сплати мита та податків на імпорт. Причому національне законодавство може передбачити положення, за яким розмір мита та податків, що стягуються за ці товари, визначається залежно від тривалості їх перебування на митній території, амортизації таких товарів у результаті використання або суми, сплаченої за їх прокат.
Отже, аналіз міжнародного законодавства дає підстави зробити висновок, що міжнародними нормами передбачається стягнення ввізних податків стосовно предметів, що тимчасово ввозяться на митну територію відповідної країни для комерційного використання (тобто отримання доходу) та змінюють при цьому свій стан на даній території. На нашу думку, в Україні доцільно було б використовувати систему митного оподаткування при тимчасовому ввезенні з обов'язковим урахуванням критеріїв тривалості перебування предметів в Україні, їх амортизації в результаті використання або суми, сплаченої за їх прокат.
Порядок пропуску предметів в Україну з метою тимчасового ввезення або тимчасового вивезення регламентується ст. 204— 211 Митного кодексу України. Під пропуском розуміється дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митницею. Механізм дії митного режиму тимчасового ввезення або тимчасового вивезення подано на рис. 10.3.
Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає: подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України); надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, установлених законодавством; подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством.
Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:*
товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах,*
професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;*
контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких
