1. До закінчення терміну тимчасового ввезення товари мають бути:—

вивезені за межі митної території України (дозволяється вивезення товарів кількома партіями);—

заявлені митниці для вільного обігу;—

відмова на користь держави (ст. 246 МКУ);—

передані для зберігання митниці;—

знищені під контролем митниці, якщо такі товари не можуть бути використані як вироби чи матеріали (ст. 243—245 МКУ).

2. До закінчення терміну тимчасового вивезення товари мають бути:—

увезені на митну територію України (дозволяється ввезення товарів кількома партіями);—

заявлені митниці відповідно до митного режиму експорту;—

заявлені митниці як такі, що загинули або були знищені за межами митної території України, якщо факт загибелі або знищення підтверджується у порядку, визначеному чинним законодавством.

Документи (акти, довідки тощо) про факт загибелі або знищення тимчасово вивезених товарів та інших предметів за межі митної території України мають готуватись та засвідчуватись виключно на території країни місцезнаходження цих товарів та інших предметів відповідно до вимог законодавства цієї країни. Згадані документи мають бути легалізовані консульською установою України за кордоном, після чого вони набувають юридичної чинності в Україні, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Україна має договори про правову допомогу з рядом країн, якими передбачена відмова від легалізації документів. Документи, складені або засвідчені компетентними установами цих країн (митними органами, Торгово-промисловою палатою тощо) приймаються до розгляду митними органами без легалізації у консульських установах України.

Консульська легалізація полягає у встановленні та засвідченні справжності підписів на документах. Консул легалізує документи й акти, складені за участі властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей. У разі відсутності у країні походження документів консульської установи України документи можуть бути засвідчені у найближчій консульській установі України, повноваження якої офіційно розповсюджуються на територію країни походження документів.

Коли ж консульська установа України, яка представляє інтереси України в країні походження документів, відсутня, та неможливо легалізувати документи за схемою, вказаною в попередньому абзаці, документи засвідчуються консульською установою країни їх походження в тій країні, де одночасно присутня консульська установа України. Лише після цього документи можуть бути легалізовані консульською установою України, після чого вони набувають юридичної чинності в Україні.

У виключних випадках, у разі неможливості з об'єктивних причин легалізувати документи в одній із консульських установ України за кордоном, документи можуть бути легалізовані в Консульському управлінні МЗС України за умови їх засвідчення в МЗС країни походження документів (або іншому вповноваженому органі) та консульській установі цієї країни в Україні. При цьому присутність такої установи в Україні є обов'язковою.

Відповідно до статті 348 Митного кодексу України не вивезення за кордон предметів, увезених на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, або неповернення на митну територію предметів, вивезених за кордон під зобов'язання про зворотне вивезення в строки, встановлені цими зобов'язаннями, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі до одного офіційно встановленого на день вчинення порушення митних правил мінімального розміру заробітної плати з конфіскацією цих предметів.

У разі неможливості конфіскації предметів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, з осіб, які вчинили таке порушення, стягується вартість зазначених предметів. При цьому витрати митного органу зі зберігання предметів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, відшкодовуються особою, яка вчинила порушення митних правил (ст. 326 МКУ). Якщо порушення митних правил вчинено юридичною особою, то відповідальності підлягають службові особи— керівники цих підприємств (ст. 320 МКУ).

Найбільш поширеним майном тимчасового ввезення (вивезення) є:*

автотранспорт, що переміщується через митний кордон України;*

предмети, що вивозяться (ввозяться) з метою проведення виставок;*

гуманітарна та технічна допомога.

Якщо автотранспорт переміщується через митний кордон як тимчасово ввезене (вивезене) майно, то він підлягає декларуванню під зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) із заповненням окремої вантажної митної декларації.

У випадку тимчасового ввезення транспортного засобу дозволом на право його відчуження є нова вантажна митна декларація.

оформлена на імпорт (ввезення для постійного користування) транспортного засобу, в якій у графі 47 мають бути зазначені відомості про сплату мита та митних зборів. В інших випадках дозволом на право відчуження є відмітки митниці в графі Д вантажної митної декларації, оформленої при ввезенні цього транспортного засобу, про зняття митних обмежень, завірені особистою номерною печаткою інспектора митниці та гербовою печаткою митниці.

Транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України і належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, перебувають під митним контролем. При цьому транспортний засіб, ввезений для тимчасового користування до закінчення строків, зазначених у вантажній митній декларації або в автомобільній декларації, має бути або вивезений за межі цієї території, або заявлятися в іншому митному режимі.

Одним з найбільш поширених прикладів тимчасового ввезення є проведення міжнародних виставок як виду зовнішньоекономічної діяльності. Виставкове майно, за винятком предметів, які не підлягають пропусканню, тобто заборонені до ввезення-вивезення або транзиту, пропускається за межі України або в Україну за умови виконання таких вимог:*

обов'язкове декларування майна згідно з УАД (Уніфікованим адміністративним документом) — вантажною митною декларацією МД-2, МД-3 під зобов'язання про зворотне ввезення або вивезення;*

надання специфікацій, накладних, пакувальних листів, рахунків-фактур;*

надання договору з іншими державними органами в разі, якщо майно підлягає контролю цих органів;*

внесення у встановленому порядку митних платежів.

Виставкове майно має оформлятись на митниці, в зоні обслуговування якої знаходиться суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Митниця, що оподатковує митом майно, веде його облік і здійснює контроль за його зворотним ввезенням в Україну згідно з вказаним у вантажній митній декларації зобов'язанням.

Виставковий вантаж рекомендується заявляти й упаковувати за такими ознаками:*

невитратне майно: виставкові експонати та стендове обладнання;*

витратне майно: рекламні матеріали та представницьке майно (подарунки і т. ін.).

У разі коли виставкове майно, тимчасово вивезене з України, залишається за її межами з метою вільного обігу, крім вантажів, що підлягають ліцензуванню або обмеженням, воно підлягає повторному декларуванню в митниці, що оформила їх вивезення, шляхом подання нової вантажної декларації та інших документів, що тягне за собою необхідність сплати зборів та митних платежів.

При здійсненні операцій з гуманітарною допомогою чітко визначаються предмети першої необхідності, які передаються на безоплатній основі згідно з товаросупровідними документами. До них належать:*

продукти харчування;*

медикаменти та медичне обладнання;*

транспортні засоби медичного призначення (за підтвердженням обласних податкових інспекцій);*

взуття, одяг, спідня білизна, постільні речі;*

предмети санітарії та гігієни;*

друкована продукція, що передається на безоплатній основі держбюджетним бібліотекам і науковим установам, а також громадським організаціям і не призначена для відчуження на платній основі.

Не можуть належати до предметів, що надходять у вигляді гуманітарної допомоги, підакцизні товари. Гуманітарна допомога декларується без заповнення вантажної митної декларації, без сплати митних зборів, податку на додану вартість і мита.

Предмети гуманітарної допомоги, що не ввійшли до зазначеного вище переліку, звільняються від митних зборів за поданням Комісії з питань координації приймання, транспортування, охорони та розподілу гуманітарної допомоги, що надходить із зарубіжних країн, при Кабінеті Міністрів України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Рокоча В. В. Міжнародна економіка. — К.: Таксон, 2000. — Кн. І Міжнародна торгівля: теорія та політика. — 320 с.

2. Рут Френклін Р., Філіленко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. — К.: Основи, 1998. — 743 с.

3. Сальваторе Д. Международная економика. — М.: Ин-т внеш. экон. связей и управления, 1998. — 714 с.

4. Сандровеький К. К. Таможенное право в Украине. — К.: Венту-ри, 2000. —208 с.

5. Сберегаев И. А. Справочник по внешнеэкономической деятельности редприятий. — Калининград: Истра, 1999. — 227 с.

6. Світова економіка: Підручник / А. С, Філіпенко, О. I. Рогач, 0.1. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000. — 582 с.

7. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. — К.: УАЗТ, 2000. —598 с.

8. Сиденко В. Р. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку, — К.: АО "ОКО", 1998. — 305 с.

9. Современные международные отношения / Под ред. А. В. Тор-кунова. — М.: Рос. полит, энциклопедия, 1999. — 584 с.

10. Таможенное дело: Словарь-справочник. — СПб: Логос, 1994. — 319с.

11. Таможенное оформление морских грузов / О. М. Ганжин, В. Г. Деркач, П. В. Пашко. — К.: О-во "Знання", КОО, 2003. — 195 с.

12. Тарифні переговори в рамках Світової організації торгівлі / За заг. ред. В. Т. Пятницького — К.: УАЗТ, 2001. — 92 с.

13. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.