Механізм функціонування тарифної системи країни.
Особливості нарахування митного тарифу залежно від виду мита

Оскільки завжди країна стоїть перед спокусою отримання додаткових надходжень від участі у міжнародних економічних відносинах, відбуваються зміни не тільки самого митного тарифу, а й удосконалюється механізм митного оподаткування. Слід зауважити, що збільшення митних платежів можливе не тільки за рахунок підвищення ставки мита, але й за рахунок удосконалення способів нарахування мита. Це і вибір джерела та об'єкта оподаткування, і розширення кола операцій, які підпадають під митне оподаткування, і зміна методів нарахування та ін.

Одним із напрямів удосконалення системи митного оподаткування є застосування митного тарифу залежно від способу нарахування. Відповідно до даного критерію розрізняють такі види мита: адвалорне, специфічне, комбіноване, змішане. Це дає змогу охопити всі аспекти методів нарахування даного податку.

Відповідно до того, яке функціональне навантаження несе застосування митного тарифу, залежить і спосіб нарахування мита. За орієнтації на жорстку протекціоністську модель взаємовідносин застосовується змішане мито, якщо вибирається помірний протекціонізм, то використовується комбіноване мито. Якщо ж домінує фіскальна функція митного тарифу, то використовується специфічне мито, яке дозволяє мати країні фіксований рівень оподаткування, чи адвалорне, яке також несе в собі досить сильний ефект фіску.

В окремих випадках з метою диференціації товаропотоку з певних країн відносно тієї самої товарної групи можуть застосовуватись митні ставки різних видів. Так, відносно штучного хутра і виробів з нього, які ввозяться на митну територію України за пільговою ставкою, діє адвалорне мито у розмірі 25 %, а за повною — комбіноване 25 %, але не менш як 0,4 євро за м . Дана диференціація діє відносно й інших товарних груп, в основному це товари легкої промисловості, вироби з пряжі (57.01—57.03), ворсового полотна (60.01) та бавовни (61.10).

На етапі формування митної системи України домінувало застосування адвалорних ставок; з метою фіксації певних податкових надходжень почали застосовуватись специфічні ставки, а в подальшому, за умови посилення протекціоністських тенденцій, значно збільшувалась частка комбінованих ставок мита. З інтегруванням митної системи України до світової системи господарювання знову почали домінувати фіскальні механізми нарахування (Рис. 3.8).

Рис. 3.8.

Адвалорне мито нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом. Воно аналогічне пропорційному податку і використовується, як правило, при оподаткуванні товарів, які мають різні якісні характеристики в межах однієї товарної групи, тобто адвалорним митом, як правило, оподатковуються диференційовані промислові товари. Його величина прямо пропорційна ціні.

Наприклад, якщо ставка митного тарифу на імпортний товар становить 10 %, а вартість партії імпортних товарів — 2000 дол. США, то мито буде дорівнювати 200 дол. США. Або, якщо вартість імпортного товару становить 600 дол. США за одну тонну, то митний тариф у такому випадку буде дорівнювати 60 дол. США за тонну імпортованого товару. Отже, ціна товару в країні імпорту складе 660 дол. США за одну тонну.

Якщо товар оподатковується за адвалорними ставками, то підставою для нарахування величини мита завжди є митна вартість товару. Окремі автори, визначаючи адвалорне мито, не зовсім коректно трактують його поняття, замінюючи об'єкт оподаткування даним видом мита. Ціна товару і митна вартість товару — це не еквівалентні економічні категорії, тому що крім ціни товару до митної вартості можуть включатись інші складові (витрати на транспортування, страхування вантажу та ін.).

Водночас слід зауважити, що застосування лише адвалорних ставок мита не завжди дає очікуваний результат, тобто не завжди є захистом національного ринку. Результати проведених нами досліджень показали, що масове застосування адвалорних ставок мита в Україні (з 1993 до 1995 рр. використовувались виключно адвалорні ставки мита) зумовило заниження митної вартості імпортованих товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україну.

Величина адвалорного мита визначається за формулою:

Перевагою адвалорного мита є те, що завдяки йому підтримується фіксований рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються лише доходи бюджету. Так, наприклад, якщо мито складатиме 10 % ціни товару, то при ціні товару $ 100 доходи бюджету становитимуть $ 10. При збільшенні ціни товару до $ 200 доходи бюджету зростуть до $ 20. При падінні ціни товару до $ 50 — скоротяться до $ 5. Але незалежно від ціни рівень оподаткування адвалорним митом залишається незмінним — 10 %.

Тому за умов довгострокової тенденції до зростання цін, як правило, спостерігається намагання збільшити в митних тарифах частку адвалорного мита. Ця тенденція характерна для сучасної митної політики більшості економічно розвинутих країн. Так, у США частка специфічних ставок становить 25 %, в Англії — 10%, у Швеції— 13%.

Одним із факторів поширення адвалорного мита стало те, що його можна використовувати як засіб захисту надходжень до Державного бюджету за умов інфляції, тобто незалежно від темпів інфляції рівень митних надходжень до державної скарбниці залишається незмінним.

Іншим фактором, який стимулював застосування адвалорного мита, стало підвищення ролі зовнішньої торгівлі. Збільшення обсягів товаропотоку, розширення товарної номенклатури торгівлі зумовило необхідність вироблення простого і разом з тим ефективного способу нарахування митних платежів.

Крім того, застосування адвалорного мита спрощує систему тарифної класифікації товарів, робить її не такою громіздкою і подрібненою.

За допомогою адвалорного способу нарахування мита досягається як фіскальний ефект, так і ефект захисту. При цьому простежується певна закономірність: чим вища ставка мита, тим більша ймовірність застосування мита як засобу захисту національного ринку.

Розглянемо механізм дії адвалорного мита за допомогою графіка попиту та пропозиції, наведеного при розкритті базисної теорії митних тарифів (рис. 3.9).

Прямі 5Ь та Д) характеризують пропозиції та попит на імпортні товари. Після введення адвалорного мита у розмірі 25 % митної вартості крива пропозиції імпортних товарів зміститься вертикально вгору і займе положення 50. У даному разі криві 5 і 5а не паралельні, оскільки величина мита залежить від митної вартості товару, тобто чим більша ціна і кількість імпортних товарів, тим більше буде сплачено імпортного мита.

Після запровадження адвалорного мита споживачі купуватимуть імпортні товари за новою ціною Р2, тоді як виробники за свої товари отримають Р. Величина доходу держави буде залежати від митної вартості товару і збільшуватиметься в міру розширення об'єкта оподаткування. Чим більша ціна товару, тим більший дохід отримує держава при певному обсязі імпорту. За своїми джерелами цей дохід складається з двох частин: частина — сплачується споживачами, а частина — закордонними фірмами-виробниками.

Рис. 3.9. Механізм функціонування адвалорного мита

Недолік адвалорного мита полягає в тому, що йому передує митна оцінка вартості товару. Оскільки ціна товару може коливатися під дією багатьох економічних (обмінний курс, процентна ставка та ін.) і адміністративних (митне регулювання, індикативні ціни, поняття мінімальних цін і под.) факторів, то використання адвалорного мита є суб'єктивним і може стати джерелом зловживань. При цьому зловживання можуть бути як з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і з боку адміністративних органів. Імпортер завжди зацікавлений у заниженні вартості товару, оскільки зменшення об'єкта оподаткування мінімізує витрати на митниці, а митні органи завжди мають спокусу завищити вартість імпорту, оскільки в цьому випадку збільшуються доходи держави.

Дана суперечність має об'єктивний характер, оскільки її підґрунтям є реалізація економічних інтересів різних суб'єктів митних відносин. Розв'язання даної проблеми полягає в обгрунтуванні та конкретизації такої економічної категорії, як митна вартість. ".

Специфічне мито нараховується в установленому грошовому розмірі на кількісну одиницю товару та інших предметів, що обкладаються митом, — обсяг, маса, метр, штука або інше.

Наприклад, ставка митного тарифу на товар — 50 євро за одну тону. Якщо митна вартість товару дорівнює 1000 євро за одну тонну, то ціна цього товару в країні імпорту становитиме 1050 євро за одну тонну. Можна легко встановити, що адвалорний еквівалент специфічного тарифу на цей товар складе в даному випадку 5 %.

Якщо товар оподатковується за специфічними ставками, то, на відміну від адвалорного мита, підставою для його нарахування є не митна вартість товару, а кількість товару. Ставка фіксується у стабільній валюті. Відносно специфічної ставки, яка діє в Україні, то спочатку це було ECU, а з 2000 р. євро, тобто фіксується в єдиній європейській валюті.

Специфічне мито нараховується за формулою:

Специфічне мито, як правило, застосовується на стандартизовані товари і має перевагу перед адвалорним з точки зору адміністрування, оскільки усуває можливість зловживань. Водночас суто технічні відмінності при застосуванні адвалорного і специфічного мита не є основними, тому що за організаційно-технічними відмінностями стоять торговельно-політичні й економічні цілі. Так, рівень митного захисту за допомогою специфічного мита дуже залежить від коливань цін на товари. Так, специфічне мито в 100 дол. за один імпортний музикальний центр значно сильніше обмежує імпорт музикальних центрів ціною 800 дол., (тому що адвалорний еквівалент специфічного мита складає 12,5% його ціни), ніж музичного центру ціною