Отже, за умов коливання цін наслідки застосування мита різні: при збільшенні ціни сума, яка сплачується як адвалорне мито, збільшується пропорційно до зростання вартості товару, в той час як специфічне залишається незмінним. І навпаки, при падінні цін сума, яка сплачується як адвалорне мито, зменшується, а як специфічне залишається незмінною, тобто за падіння цін більш ефективним є використання специфічного мита, а за підвищення — адвалорного. Незалежність специфічного мита від ціни товару позбавляє його певної еластичності і знижує ефективність його застосування з торговельно-політичними цілями.

Крім цього, за умов активізації інтеграційних процесів є необхідність порівняння рівня митного оподаткування, а при порівнянні специфічних ставок є певні складнощі, тому що застосовується вартісний показник (ставка специфічного мита виражається у грошових одиницях). Наведені та інші фактори призвели до того, що останнім часом більш поширеним є застосування адвалорного мита.

Проаналізуємо механізм застосування специфічного мита за допомогою графіка прямих імпортного попиту та пропозиції.

Точка перетину W характеризує стан рівноваги. При введенні специфічного мита (у нашому прикладі воно дорівнює Р1 за одиницю товару) крива імпортної пропозиції змінить своє положення з S0 на Ss тобто зміститься вгору паралельно відносно вихідного положення, тому що ставка мита фіксована і не залежить від коливань цін на імпортні товари.

Рис. 3.10. Механізм дії специфічного мита

У результаті зміщення кривої пропозиції ринкова рівновага встановиться в новій точці W1. Тобто споживачі будуть сплачувати більшу ціну за імпортний товар, маючи при цьому меншу кількість імпортних товарів для вибору. Втрати іноземного постачальника товару залежатимуть від зменшення кількості реалізованих товарів на даному ринку і будуть визначатись зміною кількості з Qd до Qd5.

Дохід від введення специфічного мита отримає держава. Однак необхідно зауважити, що цей дохід ніякою мірою не буде залежати від ціни товару. І держава програє, коли збільшується ціна товару, тому що ставка залишається фіксованою і не змінюється сума мита при збільшенні ціни товару, оскільки частину доходу сплатять споживачі, а решту— імпортери-виробники.

Безумовно, як і при застосуванні адвалорного мита, функціональність специфічного залежить від величини митної ставки. Зі збільшенням ставки специфічного мита послаблюється фіскальний ефект і посилюється захисний.

В Україні специфічні митні ставки почали застосовуватись з 1995 р. Це було обумовлено в першу чергу тим фактором, що через застосування адвалорних ставок почало відбуватися масове заниження митної вартості товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою мінімізації митних платежів, особливо в частині сплати імпортного мита. Оскільки специфічні ставки не залежать від методики визначення митної вартості, то застосування даного інструменту тарифного регулювання частково розв'язало проблему. В основному об'єктом оподаткування специфічним митом стала сільськогосподарська продукція, мінеральна сировина, товари широкого вжитку (одяг із натуральної шкіри, хутрові вироби, побутова радіоелектроніка) та транспортні засоби.

З метою усунення недоліків попередніх видів мита з огляду на їх реакцію на коливання цін запроваджуються такі види мита, як комбіноване і змішане.

Комбіноване мито поєднує обидва попередні види митного обкладення, але мито сплачується за більшою сумою нарахування. Тобто воно, скоріше, альтернативне, а не комбіноване внаслідок специфіки механізму його нарахування.

Нарахування величини мита за товарами, що оподатковуються за комбінованими ставками, здійснюється в три етапи. На першому етапі здійснюється розрахунок величини мита за адвалорною схемою. На другому етапі величина мита нараховується за специфічною схемою. Слід зауважити, що послідовність може бути й іншою, тобто спочатку нараховується мито за специфічною схемою, а потім за адвалорною. У даному разі послідовність не має принципового значення. На третьому етапі зіставляються результати нарахування мита, тобто величини Ма і МСі і найбільша з них приймається як мито, що має бути сплачене. Тобто застосовуються не обидва види мита, а альтернативний варіант за більшою сумою нарахування.

Наприклад, якщо ставка митного тарифу на імпортний товар становить 30 %, але не менше 12 євро за штуку, а вартість партії імпортних товарів— 2000 євро за їх загальної кількості 500 штук, то імпортне мито становитиме 1800 євро. Це пов'язано з тим, що задекларована ціна 4 євро за штуку менше, ніж ціна розрахунку митної ставки при імпорті товарів по даній товарній позиції. Отже, ціна товару в країні імпорту складе 7,6 Евро за одиницю ввезеного товару. Таким чином, адвалорний еквівалент комбінованого митного тарифу на імпортний товар становитиме в даному разі 90 %.

Практика застосування даного виду мита свідчить, що метою його використання є як фіскальна, так і захисна функції, але домінуючим є ефект захисту національного виробника від конкуренції іноземних товарів. Застосування специфічного і комбінованого ввізного мита усуває неможливість заниження митної вартості товарів, і відповідно, неможливість ухилення від сплати обов'язкових митних платежів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності шляхом використання такого інструменту, як ціна товару. За оцінками деяких митних служб Європи та країн СНД, дані методи ухилення від сплати податків традиційні практично для всіх країн світу і становлять 80 % усіх порушень митного законодавства і конфліктних ситуацій із перевізниками вантажів при здійсненні митного оформлення товарів.

При цьому чим більша різниця між мінімальною ціною, яку встановлюють митні органи, і фактурною ціною, за якою імпортує товар суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, тим менша зацікавленість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в легальному отриманні митного вантажу. Тобто застосування даного виду мита може практично блокувати потік товару з конкретної товарної позиції, що, на нашу думку, пов'язано не стільки з бажанням чи небажанням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності легально сплачувати митні платежі, скільки з рентабельністю операцій з даного товару. Тобто за легального отримання вантажу суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності практично не витримує цінової конкуренції. Тому товари, що оподатковуються комбінованим митом, посідають друге місце після підакцизних товарів, які, як правило, є завжди об'єктом контрабандних операцій.

Розглянемо механізм дії комбінованого мита за допомогою, графіка попиту та пропозиції (рис. 1.11).

Рис. 3.11. Механізм дії комбінованого мита

Криві S0 та D0 характеризують пропозицію та попит на імпортні товари. Після введення адвалорного мита в розмірі 30 % митної вартості, але не менше від 2 євро вартості крива пропозицій імпортних товарів зміститься вертикально вгору і займе положення Sk. У даному випадку криві S0 і Sk не паралельні, оскільки величина мита залежить від митної вартості товару, тобто чим більша ціна і кількість імпортних товарів, тим більше буде сплачено імпортного мита. Сума комбінованого мита завжди буде більшою, ніж адвалорного, хоча графічно вони розташовані приблизно однаково, але, зваживши на те, що з цього виду мита вибирається більша сума сплати ставки, воно має не тільки фіскальний, але й протекціоністський ефект, тому що перекриває рух імпорту товарів до країни.

Після запровадження комбінованого мита споживачі будуть сплачувати більшу ціну за імпортні товари, тоді як національні виробники за свої товари будуть отримувати більші прибутки. Величина доходу держави залежатиме від митної вартості товару і збільшуватиметься в міру розширення об'єкта оподаткування. Чим більша ціна товару, тим більший дохід отримує держава при певному обсязі імпорту. За своїми джерелами цей дохід складається з двох частин: частина — сплачується споживачами, а решта — закордонними фірмами-виробниками.

Є ще один, з нашої точки зору, суттєвий недолік застосування комбінованого мита. Розповсюдження такого мита на все більшу кількість товарних позицій зумовлює негативну реакцію імпортерів: до країни ввозяться в основному товари дешеві та низькоякісні, тобто такі, які мають низьку митну вартість, що, у свою чергу, дає змогу мінімізувати митні платежі та тримати норму прибутковості за даними товарами на певному рівні. У даній ситуації перш за все втрачає споживач. Тому при застосуванні такого виду мита у державі має бути чітко відпрацьована система регуляторів якісних показників імпортованих товарів. Це можуть бути державні структури, які входять до системи нетарифного регулювання (карантин рослин, ветеринарна інспекція, екологічна інспекція, система стандартизації, санітарно-епідеміологічна служба і под.) і через систему видачі документів-дозволів контролюють даний процес.

Варто зауважити, що застосування мінімальної митної вартості при використанні комбінованого мита не завжди обґрунтоване. Так, відносно цитрусових та інших фруктів, які не вирощуються в Україні, діє в першій частині адвалорна ставка 20 %. А потім спостерігається суттєва різниця за конкретними товарними групами. Так, на банани і цитрусові імпортне мито складає 20 %, але не менше 0,1 євро за кг; на ананаси, фініки, манго— 0,4 євро за кг; на виноград, дині, кавуни, папайя — 0,6 євро за кг; на яблука, груші, айву, абрикоси, вишні, черешні, персики та сливи — 1,0 євро за кг.

Логічно встановлювати досить високий рівень мінімальної митної вартості на фрукти, які вирощуються в Україні, але чи варто встановлювати таку саму мінімальну вартість на екзотичні фрукти, наприклад папайя? На нашу думку, застосовувати в декілька разів вищу митну вартість відносно товарних позицій практично схожих