25. Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів та транспортних засобів.

26. Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

27. Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину — тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств — від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що найбільш поширеними порушеннями, пов'язаними з переміщенням товару через митний кордон, є:*

порушення, викликані свідомо неправильним визначенням кількості, якості або митної вартості товару (чимало фірм занижують кількісні, якісні та вартісні показники товару з метою зменшення розміру митних сплат);*

порушення, пов'язані з несумлінним оформленням сертифікатів товару для отримання митних преференцій, які застосовуються до товарів з певних країн;*

фіктивний транзит (порушення, пов'язані з нормою українського законодавства, згідно з якою при транзитному перевезенні товарів через територію України товари звільняються від ввізного мита; на практиці велика кількість товарів, задекларованих як транзит і звільнених від мита, залишаються на території України для реалізації).

Можна навести десятки прикладів, що стають кримінальними джерелами доходу окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через низку причин: суперечності законодавства, не відпрацьованість самого механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забюрократизованість митного апарату, низька кваліфікація працівників митниці і под.

Відповідальність за контрабанду та порушення митних правил наступає з досягненням особою 16-річного віку. Тому всі громадяни (в т.ч. іноземні та особи без громадянства) несуть відповідальність. Винятком є тільки іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом (ступінь їх відповідальності вирішується дипломатичним шляхом). Не може порушуватися справа про порушення митних правил відносно до народних депутатів, суддів, прокурорів, а також, якщо вчинено дії, передбачені відповідними статтями митного кодексу, за умов:*

крайньої необхідності для усунення небезпеки, що загрожує встановленому порядку, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншим шляхом;*

у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено меж самооборони;*

скоєння у стані неосудності, внаслідок тимчасового розладу психіки, душевної хвороби, внаслідок іншого хворобливого стану;*

якщо особа не досягла 16-річного віку.

При малозначності вчиненого порушення службова особа митного органу, що розглядає справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності.

Система адміністративних стягнень включає в себе різні по характеру і правовим наслідкам санкції, що дозволяє використати їх диференційно, з урахуванням характеру вчиненого порушення митних правил, особистості правопорушника. Залежно від наростання суворості за порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів.

Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Попередження є одним з основних адміністративних стягнень, і як один з видів адміністративного стягнення воно застосовується переважно до осіб, винних в здійсненні незначних, таких що не становлять великої суспільної небезпеки, проступків. Зміст попередження полягає в офіційному, від імені держави, засудженні й осуді протиправного діяння правопорушника органом адміністративної юрисдикції і в попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. Оскільки попередження — найбільш м'яке адміністративне стягнення, воно не торкається майнових і інших прав порушника. Застосовується попередження лише в тому випадку, коли воно передбачене в санкції статті.

При наявності альтернативи в санкції статті воно застосовується тільки в тих випадках, коли особа, що характеризується позитивно, вперше вчинила порушення митних правил, за яке недоцільно застосовувати більш суворе стягнення. Причому перелічені умови лише в комплексі можуть дати підставу застосувати попередження, а не штраф або інше адміністративне стягнення, передбачене санкцією.

Застосування попередження, рівно як і іншого адміністративного стягнення, спричиняє для правопорушника відповідні правові наслідки. Крім того, належним образом оформлене попередження набуває значення преюдиціальною факту, що важливо для притягнення до відповідальності і визначення стягнення відносно осіб, що здійснили повторно однорідне порушення митних правил.

Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення. Попередження оформляється письмово шляхом винесення постанови органом (посадовою особою), що розглядає справу. Постанова оголошується правопорушникові.

Штраф — це захід впливу на свідомість правопорушника шляхом ущемлення його майнових інтересів. Тому під штрафом розуміють, стягнення майнового характеру, яке виражається в отриманні з порушника і направленні в прибуток держави певної суми грошових коштів. В адміністративно-юрисдикційній практиці штраф є домінуючою формою адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних проступків.

Як адміністративне стягнення за вчинення порушення митних правил штраф може застосовуватись як основне покарання.

Встановлений мінімальний та максимальний розмір штрафів, що застосовуються, фіксується з визначенням верхнього і нижнього рівнів. Це дає можливість диференціювати стягнення, що накладаються, виходячи з характеру вчиненого порушення, обставин, що характеризують особу правопорушника, форми і міру його провини і т.п. Крім того, розмір штрафу встановлюється залежно від суб'єкта адміністративної відповідальності (громадяни, посадові особи). Штраф обчислюється у величині, кратній розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день скоєння правопорушення.

Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.

Конфіскація як адміністративне стягнення складається в примусовому вилученні і безвідплатному оберненні у власність держави предметів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Конфіскація товарів, транспортних засобів застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

При цьому треба розуміти, що під транспортними засобами, що використовувались правопорушником для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, слід розуміти будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту (в тому числі гужовий транспорт, велосипед), за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України по чітко встановлених маршрутах та рейсах, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення.

Конфіскація може бути призначена і як додаткове, і основне стягнення, і може бути призначена тільки судом. Відповідно до чинного законодавства постанови про конфіскацію приводяться у виконання державними виконавцями.

Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, яке триває, — два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.

За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 328 Митного кодексу України.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кругман П. Р., Обстфельд М. Международная экономика. Теория и политика. — М.: ЮНИТИ, 1997. — 799 с.

2. А.Линдерт П. X. Экономика мирохозяйственных связей. — М.: Прогресс, 1992. — 520 с.

3. Международные экономические отношения / Под ред. В. Е. Рыбал-кина. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 503 с.

4. Менеджмент внешнеэкономической деятельности / Под ред. А. А. Кириченко. — К.: Центр коммерческой дипломатии Ин-та экономики, управления и хоз. права, 1998. — 464 с.

5. Мэнкью И. Г Принципы экономике. — СПб: Питер Ком, 1999. — 784 с.

6. Основы таможенного дела: Учебник / Под общ. ред. В. Г. Драга-нова; Рос. тамож. акад. ГТК РФ. — М.: Экономика, 1998. — 687 с.

7. Основы таможенного дела в Украине // Под ред. Н. Н. Кален-ского, П. В. Пашко. — К.: О-во "Знание", КОО, 2003. —493 с.

8. Поляков В. В. Прогнозирование мирового товарного рынка: