При проведенні переговорів дуже важливо знати, які товари становлять найбільший експортний інтерес для країн-членів СОТ. Цілком імовірно, що країни, які ведуть переговори, звернуться з пропозицією щодо значного зниження тарифів по широкій номенклатурі товарів. Країна, що вступає, повинна зуміти визначити так звані "чутливі" товари і спробувати досягти взаємоприйнятної угоди в процесі переговорів.

У проведенні такого роду переговорів беруть участь, як правило, дві країни. Наприклад, країна А зацікавлена в експорті товару М до країни Б, а країна Б, у свою чергу, зацікавлена в експорті товару Н до країни А. У даному випадку країна А просить країну Б скоротити тариф на товар М, так само як країна Б попросить країну А скоротити тариф на товар Н. Після цього країни шляхом переговорів спробують досягти остаточного взаємоприйнятного результату.

Проводячи двосторонні переговори, кожна країна подає свій власний запит (список товарів, по яких вона хотіла б одержати поступки) іншій країні, а також пропонує свою відповідну пропозицію на аналогічний запит.

Приймаючи рішення щодо включення того або іншого товару до свого запиту, країна А повинна брати до уваги таке: існуючі та потенційні перспективи виробництва цього товару в країні А повинні бути хорошими; повинен бути високий попит або потенційний попит на цей товар у країні Б; тарифна ставка на цей товар у країні Б повинна бути високою, що несприятливо впливає на його експорт із країни А в даний час.

Аналогічно, при виборі того або іншого товару для включення у пропозицію-відповідь, яку країна А надасть країні Б, необхідно враховувати такі чинники: чи відчуває країна А потребу в цьому товарі; чи являє цей товар експортний інтерес для країни Б; зниження тарифу на цей товар не повинно завдавати шкоди перспективам виробників у країні А.

Для захисту інтересів країни, що вступає, необхідно повною мірою розуміти і використовувати відповідні статті Угод СОТ. Так, у статті XXXVІ/8 ГАТТ 1994 року говориться, що "розвинені сторони, що домовляються, не очікують взаємності у зобов'язаннях, взятих на себе у ході торговельних переговорів щодо зниження чи скасування тарифів та інших бар'єрів для торгівлі менш розвинених країн". При цьому відповідно до Приміток і додаткових положень даної статті "фраза "не очікують взаємності" означає <...>, що від менш розвинених договірних сторін у ході торговельних переговорів не повинні очікуватися пропозиції, які не відповідають їх власним розвитковим, фінансовим і торговельним потребам, з урахуванням розвитку торгівлі у минулому". Це положення було внесено у ході Уругвайського раунду, тому тарифні поступки країн, що розвиваються, менш жорсткі, ніж поступки розвинених країн щодо ставок тарифу, сфери застосування зв'язувань і періоду імплементації. Проте необхідно відзначити, що в ході переговорів щодо вступу можуть виникнути дуже жорсткі, а часом і необгрунтовані вимоги з боку країн-членів СОТ. Тому країна, що вступає, повинна мати добре зважену позицію для обґрунтування рівня захисту з метою протидії таким запитам/вимогам.

Перед початком тарифних переговорів необхідно чітко визначити національні інтереси країни, що вступає. Є декілька елементів, що могли б бути розглянуті при підготовці тарифних пропозицій: скорочення урядових (бюджетних) доходів; необхідність захисту національного ринку; вплив на національну економіку; зовнішній тиск (двосторонній/багатосторонній); маневр для майбутніх багатосторонніх торгових переговорів.

Скорочення урядових (бюджетних) доходів. Прямим результатом зниження тарифів може стати скорочення урядових (бюджетних) доходів. Якщо зв'язані тарифні ставки були встановлені на більш низькому рівні, ніж діючі тарифні ставки, то скорочення бюджетних доходів може бути значним. Це питання має уважно розглядатися в тих країнах, які вступають до СОТ, де надходження від імпортних мит забезпечують значну частку доходів бюджету. Очікуване скорочення доходів повинно компенсуватися збільшенням доходів з інших джерел, тобто збільшенням прибуткового податку, податку на споживання тощо або скороченням бюджетних витрат.

Необхідність захисту національного ринку. Важливо вивчити питання щодо необхідності захисту деяких секторів економіки та розвитку нових галузей або стратегічних секторів промисловості. Варто мати на увазі, що відповідно до ГАТТ 1994 року тарифи є цілком законним інструментом захисту національних виробників.

Вплив на національну економіку. Необхідно брати до уваги можливий вплив зниження тарифів на внутрішні макроекономіч-ні показники, такі як валовий внутрішній продукт, платіжний баланс, рівень зайнятості.

Зовнішній тиск (двосторонній/багатосторонній). Варто мати на увазі, що країни-члени СОТ, які експортують значні обсяги певного товару на ринок країни, що вступає, обов'язково подадуть цій країні досить жорсткий запит. Країна, що вступає, повинна захищати свої національні інтереси. У цьому контексті, перша тарифна пропозиція може бути вищою, ніж реально необхідний рівень захисту. Іншими словами, у тарифній пропозиції рекомендується лишати певний "запас міцності" для подальших знижень.

Маневр для майбутніх багатосторонніх торгових переговорів. Дуже важливо мати на увазі, що узгоджені тарифні поступки можуть стати основою для майбутніх торгових переговорів. Якщо тарифна ставка на певний товар пов'язана на "нульовому" рівні, то у такому випадку немає запасу для наступного зниження тарифу в майбутньому.

Останнім часом виразно проглядається тенденція посилення тиску з боку країн-членів СОТ на країни, що вступають, з тим щоб схилити їх до участі у "нульових" секторальних ініціативах, таких як Угода про торгівлю товарами для інформаційних технологій, Угода про торгівлю фармацевтичною продукцією тощо. У цьому контексті країнам, що вступають, необхідно старанно вивчити переваги і недоліки участі в секторальних ініціативах з точки зору конкретних національних інтересів. Наприклад, Монголія взяла на себе зобов'язання щодо участі в ініціативі по гармонізації хімічної продукції, Киргизька Республіка, Латвія й Естонія — у більшості "нульових" ініціатив. Це може бути прийнятним для окремих країн, що вступають, з точки зору їх національних інтересів, для того щоб зберегти досить високий рівень захисту в інших секторах, наприклад у сільському господарстві.

У подальшому до Угоди було внесено ряд доповнень, зумовлених змінами ситуації у світі. Так, відповідно до статей XXXVI та XXXVII визначається право країн, що розвиваються, підвищувати митні збори для захисту своєї економіки, а також фіксується зобов'язання розвинутих країн знижувати мито на товари з країн, що розвиваються. Разом з тим слід зазначити, що у випадку порушення своїх зобов'язань, підвищивши митний тариф понад "зв'язаний" рівень, країна повинна провести переговори з найбільш зацікавленими партнерами і в кінцевому підсумку відшкодувати їм завдані збитки.

Як доводить практика, неможливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не будучи повноправним членом ГАТТ/СОТ. Це стосується й України. З одного боку, розбіжності нашого законодавства зі стандартами ГАТТ/СОТ призводять до того, що світові товаропотоки минають нашу країну або лише просочуються до її торговельно-економічної системи на невигідних для нас умовах. З іншого — українські товари не можуть здолати бар'єри законодавчих і тарифних розбіжностей на зовнішніх ринках.

Під кутом зору митно-тарифних відносин членство для України у даній міжнародній організації матиме такі переваги:*

зменшаться нетарифні і тарифні обмеження для українських товарів практично на всьому світовому ринку. Доступ до нових ринків збуту дасть змогу збільшити частку українського експорту і валютних надходжень;*

відкриється можливість не тільки кількісно збільшити обсяги експорту, але й змінити його структуру. Відомо, що багато підприємств України випускають наукоємну високотехнологічну продукцію. Але через аутсайдерський статус України відносно ГАТТ ця продукція не виходить за межі України. І причина тут не стільки в рівні конкурентоспроможності такої продукції, скільки в різних політико-правових тарифних і нетарифних обмеженнях. З членством в ГАТТ/СОТ експортери України отримають доступ до уніфікованого правового простору країн-учасниць, а також можливість міжнародного правового захисту в інших країнах. З'явиться також можливість вирішувати і запобігати виникненню торговельних конфліктів і суперечок за допомогою спеціального механізму в рамках СОТ;

¦ українська зовнішня торгівля може кількісно і якісно поліпшитись одночасно майже з 150 країнами світу, які визначають 93 % світової торгівлі. Впродовж останніх років Україна уклала торговельні угоди за режимом найбільшого сприяння з 50 країнами, але, приєднавшись до ГАТТ, Україна автоматично отримає такий режим з усіма країнами-членами даної організації (понад 148 країн);

¦ збільшаться можливості імпорту сучасних технологій виробництва, участі українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в міжнародних ринках капіталів і залучення до країни іноземних інвестицій, а також участі у міжнародних виробничих операціях і т. д;

¦ кардинально розв'язується проблема застосування дискримінаційних антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходів стосовно українських товарів.

Слід зауважити, що приєднання до ГАТТ пов'язано передусім із системою трансформації, модернізації і реконструкції українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів даної організації. Тобто це означає, що норми і принципи системи ГАТТ/СОТ підлягають поступовому закріпленню у нормативних актах України. Аналіз сучасного стану законодавства України свідчить, що основними проблемами уніфікації у сфері митного законодавства є:

¦ необхідність формування ставок імпортного мита та внесення змін до ставок митного тарифу;

¦ недосконала система митних