¦ необхідність вдосконалення статистичної звітності у галузі економічної діяльності;

¦ потреба в уніфікації ставок акцизного збору на імпортні та вітчизняні товари.

Отже, основна проблема приєднання — це зниження тарифних і нетарифних обмежень, які захищають національний ринок. Виходячи з економічної ситуації, яка склалася в Україні, на нашу думку, автоматичне виконання вимог системи ГАТТ/СОТ неможливе. Тому діяти у даному напрямі потрібно досить обережно, виборюючи право на поступове відкриття національного ринку впродовж певного часу. Необхідно враховувати винятки з правил, застереження, прецеденти, які мають місце у положеннях ГАТТ і які Україна могла б використати у своїх національних інтересах.

Серйозність проблем, розв'язування яких в Україні необхідне у зв'язку з вдосконаленням зовнішньоекономічної політики, вимагає комплексного, систематизованого аналізу основних положень Угоди кодексів і домовленостей, які вироблено відповідними раундами. Разом вони утворюють систему норм, вимог і положень, на підставі яких функціонує міжнародна торгівля і побудовані національні системи регулювання зовнішньоекономічних відносин більшості країн світу.

Основний текст ГАТТ містить 38 статей, які об'єднані в чотири розділи. Перший розділ включає положення про режим найбільшого сприяння і положення про взаємні тарифні поступки (ст. І і ІІ). Другий розділ (ст. III—XXIII) містить принципи, правила і правові норми, які регулюють торговельно-політичний режим і якими країни-учасниці повинні керуватись у взаємній торгівлі. Третій розділ (ст. XXIV—XXXV) характеризує головним чином питання процедурного характеру, пов'язані з діяльністю ГАТТ. Четвертий розділ (XXXVI—XXXVIII) "Торгівля і розвиток" стосується участі в ГАТТ країн, що розвиваються.

Ключовою в Угоді є перша стаття, яка містить положення стосовно експортних, імпортних і транзитних торговельних операцій, а також міжнародних платежів з експортних та імпортних операцій. Даний режим поширюється на мито та інші збори, на всі правила і формальності, що пов'язані з ними, на внутрішні податки і збори, правила і закони, якими регулюється закупівля товарів на внутрішньому ринку.

Отже, режим найбільшого сприяння має безумовний характер, і країни, які вступили до ГАТТ, повинні застосовувати цю вимогу повним обсягом.

Важливим є положення першої статті ГАТТ, а саме: дозвіл країнам, що розвиваються, використовувати на постійній основі, як виняток з принципу режиму найбільшого сприяння, чотири категорії пільг: тарифні преференції за Генеральною схемою преференцій; тарифні преференції, які діють у відносинах між країнами, що розвиваються; вищі пільгові диференційовані умови, які сформульовані в ряді угод "Токіо-раунд"; спеціальний режим відносно слаборозвинутих країн. Україна як країна з перехідною економікою, ставши членом ГАТТ/СОТ, могла б використовувати ці винятки з точки зору своїх економічних інтересів.

При створенні ГАТТ передбачалось, що основним, а в перспективі і єдиним інструментом регулювання експорту й імпорту країн-учасниць будуть митно-тарифні засоби. Так, стаття XI ГАТТ наголошує, що жодна із країн-учасниць не повинна встановлювати на ввезення або вивезення будь-якого товару ніяких заборон у формі квот, імпортних або експортних ліцензій та ін., крім мита, податків або інших зборів.

Так, країна повинна враховувати, що в статті 2 ГАТТ задекларована умова, за якою члени даної організації не можуть стягувати податки і збори, які перевищують рівні тарифів, що перераховані у відповідних переліках ГАТТ. Тобто йдеться про досить жорстку прив'язку національного митного тарифу до. рівня податку, зазначеного в переліку так званого зв'язаного тарифу.

Але існує суттєва різниця у застосуванні імпортного тарифу в різних країнах. Так, економічно розвинуті країни мають значний рівень зв'язування тарифів та відносно низькі рівні тарифів, тоді як країни, що розвиваються, поєднали незначну кількість тарифів і застосовують досить високий рівень мита.

Така ситуація склалась у результаті існування певних домовленостей на Уругвайському раунді, які полягають у такому:*

суттєве зростання безпеки ринкового доступу при вищому рівні зв'язування митних тарифів;*

стопроцентна безпека для сільськогосподарських продуктів завдяки тарифікації та зв'язуванню:*

загальне скорочення митних тарифів на промислові продукти у розвинутих країнах з 6,3 % до 3,9 %;*

стрибок з 20 % до 43 % у вартості імпортованої промислової продукції, що набула прав не бути обкладеною податками у розвинутих країнах при зменшенні з 7 % до 5 % суб'єктів імпорту з максимальними тарифами;*

значний прогрес в отриманні "тарифного зростання", що позитивно впливає на економічну ситуацію в країнах, що розвиваються, які прагнуть експортувати первинний продукт у більш обробленому вигляді.

Слід зазначити, що за час існування ГАТТ статті, які регламентують митно-тарифні відносини, значно розширились за рахунок поправок і доповнень. Найбільш важливі зміни були зумовлені включенням нових статей XXXVI і XXXVII, в яких надається право країнам, що розвиваються, підвищувати мито для захисту своєї економіки. У цих поправках фіксується також зобов'язання розвинутих країн зменшувати мито на товари країн, що розвиваються. Цим можна користуватись Україні для захисту національного виробництва та ринку, бо статус країн з перехідною економікою прирівнюється до статусу країни, що розвиваються.

Правилами ГАТТ регламентуються митні формальності, збори, вимоги до зовнішньоторговельної документації, внутрішні податки і збори і под. При цьому відзначається, що країни-учасниці ГАТТ повинні звести до мінімуму експортні й імпортні формальності. Ще в 1952 р. було прийнято Кодекс стандартних вимог до імпортної документації. Крім того, в рамках ГАТТ широко використовується Конвенція про спрощення й уніфікацію митних процедур (Конвенція Кіото), у додатку до неї регламентуються всі аспекти митних формальностей і є моделі формулювань, які можуть використовуватись при підготовці нормативних актів. Забороняється стягувати значні штрафи за несуттєві порушення митних формальностей та заповнення митних документів; чітко визначено, що різноманітні збори не мають бути прихованим інструментом протекціонізму або додатковим джерелом доходів держави, тобто прихованим податком або замаскованим митом. Щодо внутрішніх податків, зборів усіх видів, то стаття III, п.1 вимагає застосовувати національний режим.

Відповідними статтями ГАТТ чітко регламентуються заборони ввезення і вивезення товарів (статті XI—XIV). Так, відповідно до статті XI забороняється ввезення і вивезення товарів недостатньої їх кількості на внутрішньому ринку (для запобігання виникненню дефіциту), а також у зв'язку з використанням стандартів або правил про класифікацію, сортування або реалізацію товарів у міжнародній торгівлі. Крім цього, стаття XX дозволяє використання ряду засобів, у тому числі заборону або обмеження з міркувань суспільної моралі, охорони життя і здоров'я населення, тварин, рослин і т. ін. При цьому зазначається, що застосування цих заборон і обмежень не може мати форму прихованого обмеження міжнародної торгівлі або прийматись необгрунтовано, а також дискримінаційним шляхом.

Загальний аналіз основних норм, вимог і положень системи ГАТТ/СОТ стосовно України засвідчує, що серед тих проблем, з якими стикається Україна в процесі формування і вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності одним із головних питань є захист національного виробника і ринку за умов трансформації економічної системи. В останні роки захисні застереження і засоби стали широко використовуватися в торговельно-політичних відносинах економічно-розвинутих країн. Суть таких застережень полягає в тому, що країна, яка включила їх до міжнародної угоди, отримує можливість, не порушуючи вимог ГАТТ, використовувати надану поступку або пільгу (преференцію, нижчий рівень мита і т.ін.) або ввести додаткові обмеження, у тому разі коли імпорт іноземних товарів зростає до такої межі, що це завдає шкоди національному виробництву. Торговельно-політична боротьба між економічно розвинутими країнами зробила захисні застереження в 80—90-ті роки важливим засобом конкурентної боротьби на світовому ринку.

Все це знайшло відбиток і в різних положеннях ГАТТ, які містять захисні застереження. Так, статті XI і XII містять положення, які дозволяють вводити кількісні обмеження; статті XX і XXI передбачають можливість відмови від застосування положень ГАТТ з метою національної безпеки; стаття XV дозволяє країнам-членам ГАТТ звільняти одну або кілька країн від безумовного виконання окремих положень ГАТТ; стаття XIX надає можливість відмови від поступок, якщо країна може довести, що імпорт завдає або може завдати шкоди вітчизняним виробникам; стаття XXX передбачає можливість за певних умов не застосовувати положення ГАТТ у відносинах між її учасниками і под.

Усе викладене дало змогу розвиненим країнам в останні роки все більше відходити від положень (принципів) ГАТТ шляхом підписання двосторонніх угод, які, як правило, реалізуються у добровільних експортних обмеженнях, порушуючи принципи щодо кількісних обмежень недискримінації, режиму найбільшого сприяння і т. ін. Змінити ситуацію ГАТТ було дуже складно, оскільки вона не мала достатніх повноважень. З іншого боку, нерідко викривлення основних положень ГАТТ видавались як "добровільні", що справляло враження підтримки вільної торгівлі. Розв'язання накопичених проблем покладено на СОТ, яка має сучасну, більш ефективну систему впливу на міжнародні економічні відносини, за яких усі країни матимуть рівні права і обов'язки. Не буде односторонніх переваг і винятків і з численних правил торгівлі, крім торговельних преференцій і окремих поступок, якими можуть користуватись країни, що розвиваються, з метою економічного зростання, значною частиною яких, за певних умов

можуть користуватись і молоді незалежні країни, у тому числі й Україна.

В Україні поступово формуються передумови включення її економіки до глобальних економічних процесів. Створюється цілісна