система національного законодавства у сфері митних відносин, формується механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом його гармонізації відповідно до норм і стандартів СОТ. Водночас не викликає сумніву й те, що інтегрування економіки України до світового економічного простору має здійснюватись з урахуванням особливостей перехідного етапу її розвитку, що вимагає врахування національних економічних інтересів, використання об'єктивно існуючих порівняльних і конкурентних переваг в окремих галузях і сферах економіки.
Україна з 1994 р. веде переговори щодо приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). У зв'язку з цим уже з 1995—1996 р. здійснюється робота щодо поступового приведення національного законодавства України до вимог Уругвайського раунду (1994 р.), основним лейтмотивом яких є лібералізація міжнародної торгівлі і зняття будь-яких обмежень у сфері міжнародних економічних відносин. Митно-тарифна політика є одним із головних напрямів даного реформування. Тому вже 6 квітня 1996 р. Указом Президента України №255/96 затверджується Концепція трансформації митного тарифу України на 1996—2005 рр. відповідно до системи СОТ.
Концепція визначає основні принципи та напрямки поступового зниження ставок ввізного мита для гарантованого доступу до товарних ринків. Основними цілями даної Концепції є:*
інтеграція економіки України до системи світового господарства;*
забезпечення доступу товарів, які експортуються з України, на зовнішні ринки (тобто створення рівних умов митного оподаткування імпортних товарів в Україні і в країнах-членах ГАТТ/СОТ);*
забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;*
приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог міжнародного законодавства;*
встановлення режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.
Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більше 14%. Середньозважена ставка ввізного мита — це співвідношення ставки на певний товар, помноженої на обсяг імпорту цього товару, до загального обсягу імпорту всіх товарів.
Разом з позитивними зрушеннями в процесі митно-тарифного регулювання, які відбуваються за умов уніфікації та зближення національних норм митного законодавства і міжнародного, необхідно зазначити деякі проблеми, які можуть постати в разі вступу України до системи ГАТТ/СОТ.
По-перше, оскільки більшість українських товарів у зв'язку із високою собівартістю неконкурентоспроможні, то вони не тільки не зможуть конкурувати з іноземними товарами на зовнішньому ринку, але й можуть втратити національний ринок, що зумовить руйнацію національного виробництва внаслідок зняття тарифного захисту.
По-друге, взявши на себе зобов'язання щодо сталого рівня тарифного захисту (зв'язаність тарифу), Україна позбавить себе можливості оперативного впливу на економічну ситуацію в країні.
По-третє, заборона державного субсидування виробництва певних товарів може негативно вплинути на стан торгівлі українськими товарами, що призведе до втрати традиційних ринків збуту.
За допомогою засобів тарифного регулювання імпорту країна може впливати на рівень цін імпортованих товарів, а збалансований митний тариф може виявитись оптимальним із загальнонаціональної точки зору. Основним аргументом на користь тарифу є захист молодих галузей та економічна безпека — сфер, у яких перевага тарифів порівняно з іншими заходами економічної політики є визнаною у теорії та практиці економіки.
Низький рівень ефективності економіки країни є додатковим чинником на користь застосування тарифного регулювання імпорту — надходження від мита при цьому перетворюються у життєво важливе джерело фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.
Проте зазначене є справедливим для ринкових економік на початковому етапі їхнього розвитку і, що найбільш важливо, для окремих сегментів. Враховуючи значний потенціал економіки України в цілому, більш справедливою є модель тарифного регулювання, за якою ЇЇ основною метою є формування оптимальних ринкових відносин на кожному окремому сегменті внутрішнього ринку з безумовним пріоритетом присутності на ньому національного товару. При цьому доцільно визначити критичний рівень (наприклад 15—25 %) присутності імпортних товарів у кожному сегменті внутрішнього ринку.
Для України, яка офіційно вступила в переговорний процес на предмет отримання повноправного членства в СОТ, особливо важливим є проведення такої митно-тарифної політики, яка б не стала на перешкоді вступу до даної міжнародної організації. Митно-тарифна політика України нині не відповідає повністю вимогам СОТ навіть з урахуванням того, що за результатами Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ країнам з перехідною економікою надається семирічний пільговий період для адаптації своїх економік до жорстких умов, які виходять із зобов'язання лібералізації зовнішньої торгівлі.
Загальносвітова тенденція — це зниження мита відносно імпортних товарів. Так, якщо в середині 50-х років середня величина мита в європейських країнах і США складала 30-40 %, то в 70-х роках вона зменшилась до 7—10 %, а за результатами Уругвайського раунду переговорів рівень митного оподаткування було знижено з 6,3 % до 3,9 %. Відповідно до умов СОТ щодо імпортних товарів має забезпечуватись аналогічний режим оподаткування внутрішніми податками і зборами, що й для національних товарів, тобто той же порядок використання податкового законодавства, правил і вимог, які стосуються внутрішньої торгівлі.
Водночас слід зазначити, що зниження рівня мита зовсім не означає, що більшість країн світу відкрили свої торговельні кордони, оскільки за певних умов і низьке мито може стати суттєвим бар'єром.
Серед багатьох сучасних концепцій міжнародної торгівлі одними з провідних стали концепції держави як "активної одиниці", теорія "стратегічної торговельної політики". їх прихильники спробували з'ясувати умови, за яких можливе державне втручання до сфери міжнародної торгівлі з метою поліпшення економічного стану країни. Вони виходять з того, що в умовах недосконалої конкуренції національне підприємство — член міжнародної олігополії привласнює частину додаткових прибутків, які отримує від продажу своїх товарів іноземним покупцям. Щоб забезпечити це привласнення, держава повинна допомагати національній компанії стати членом міжнародної олігополії, споживачі даної країни будуть експлуатуватись іноземними монополіями чи олігополіями.
Представники стратегічної торговельної політики, відкидаючи політику жорсткого контролю над імпортом і виступаючи за вільну торгівлю, водночас вважають за доцільне враховувати політичні реалії при здійсненні торговельної політики. Як справедливо зазначає американський економіст П. Кругман, приватні інтереси окремих суб'єктів господарювання можуть завдати міжнародній торгівлі більшої шкоди, ніж державний вплив. Він переконаний, що рішення, прийняті урядом країни, нададуть їй хоча б мінімальні можливості отримати економічні переваги від зовнішньої торгівлі.
Суперечить вимогам СОТ і дискримінаційна процедура попереднього оподаткування імпортних товарів порівняно з товарами національного походження, оскільки оподаткування відбувається безпосередньо на кордоні, тобто до моменту фактичної реалізації товарів. Посилилась дискримінація імпорту у зв'язку з переходом в 1994 р. до процедури оподаткування імпортних товарів податком на додану вартість за методикою, яка передбачає оподаткування даним податком інших податків (мито та акциз), які з метою оподаткування додаються до митної вартості товару, тобто податки сплачуються з податків.
Надміру високі ставки мита і податків на імпорт не захищають національних товаровиробників, а навпаки, призводять до значних порушень умов конкуренції з відповідних товарів на вітчизняному ринку. Внаслідок цього процесу іноземна конкуренція тисне на національних виробників: прогресують явища застою в національному виробництві, зростають тенденції до монопольного підвищення цін на внутрішньому ринку; мито та імпортні податки просто не сплачуються, оскільки уникнення їх стає високорентабельним. Крім того, іноземні конкуренти змушені проводити політику демпінгу, щоб їхня продукція була не стільки якісною, скільки дешевшою.
ЛІТЕРАТУРА
1. Рокоча В. В. Міжнародна економіка. — К.: Таксон, 2000. — Кн. І Міжнародна торгівля: теорія та політика. — 320 с.
2. Рут Френклін Р., Філіленко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. — К.: Основи, 1998. — 743 с.
3. Сальваторе Д. Международная економика. — М.: Ин-т внеш. экон. связей и управления, 1998. — 714 с.
4. Сандровеький К. К. Таможенное право в Украине. — К.: Венту-ри, 2000. —208 с.
5. Сберегаев И. А. Справочник по внешнеэкономической деятельности редприятий. — Калининград: Истра, 1999. — 227 с.
6. Світова економіка: Підручник / А. С, Філіпенко, О. I. Рогач, 0.1. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2000. — 582 с.
7. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. — К.: УАЗТ, 2000. —598 с.
8. Сиденко В. Р. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку, — К.: АО "ОКО", 1998. — 305 с.
9. Современные международные отношения / Под ред. А. В. Тор-кунова. — М.: Рос. полит, энциклопедия, 1999. — 584 с.
10. Таможенное дело: Словарь-справочник. — СПб: Логос, 1994. — 319с.
11. Таможенное оформление морских грузов / О. М. Ганжин, В. Г. Деркач, П. В. Пашко. — К.: О-во "Знання", КОО, 2003. — 195 с.
12. Тарифні переговори в рамках Світової організації торгівлі / За заг. ред. В. Т. Пятницького — К.: УАЗТ, 2001. — 92 с.
13. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.