Сутні сні характеристики економічної безпеки

Економічна безпека є визначальним показником функціонування соціально-економічної сфери держави. Для того щоб скласти чітке уявлення про економічну безпеку, слід розглянути її механізми, категорії, критерії, теоретичну сутність і практичну значущість.

Стан функціонування і розвитку економічної системи та її структурних компонентів з погляду економічної безпеки характеризують такі параметри:*

поєднання динамічності і стійкості; о ефективність;*

захищеність від внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, що є результатом функціонування відповідного економічного механізму, а також здатність і готовність створювати ефективні механізми протидії загрозам;*

додержання оптимального балансу інтересів економічних суб'єктів.

Економічна безпека є динамічна категорія, що перебуває в постійному русі й видозмінюється під дією величезної кількості соціально-економічних, політичних і соціокультурних факторів.

Найбільше уваги при цьому треба приділяти загрозам економічній безпеці, тим умовам і факторам, котрі з огляду на об'єктивні й суб'єктивні причини здатні негативно вплинути на перелічені параметри стану економічної безпеки. Отож, під загрозами економічній безпеці розуміють сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства та держави. Об'єктивним джерелом загроз економічній безпеці є обмеженість ресурсів, різна міра забезпеченості ними, а також відмінність у економічних інтересах і механізмах їхньої реалізації. Ці загрози реалізуються на різних рівнях об'єктів економічної безпеки, а саме:*

на макроекономічному рівні (економічна безпека держави);*

мезорівні (економічна безпека регіону, території, галузі, виробничого комплексу);

мікро рівні (економічна безпека підприємств — економічних агентів ринку);

V рівні економічної безпеки особистості, родини.

Усі наведені рівні об'єднані складною системою економічних взаємозв'язків як за поданою вертикаллю, так і в межах одного рівня — групою горизонтальних зв'язків. Вертикальні й горизонтальні зв'язки забезпечують тісну взаємодію всіх рівнів, засновану на прагненні реалізувати свої цілі за допомогою най адекватніших механізмів реалізації інтересів. У такій системі одночасно діють різноскеровані тенденції, котрі як зміцнюють, так і послаблюють економічну безпеку, що дає підстави казати про те, що система економічних відносин у сучасному суспільстві є споконвічно конфліктною. Практично будь-яке масштабне економічне рішення викликає конфлікт інтересів, результатом якого можуть стати як позитивні економічні зрушення, так і послаблення економічної безпеки на певному рівні.

Отже, наявність постійних джерел загроз створює потенціал для негативних впливів на компоненти економічної системи. Однак конкретна реалізація того чи іншого негативного впливу залежить від уже сформованих особливостей функціонування економічного механізму, від здатності ринкової системи до саморегулювання та існування адекватних механізмів реагування державних структур.

Негативні впливи можна класифікувати так:

¦ внутрішні (джерела впливу перебувають у межах розглядуваної системи) і зовнішні (джерело впливу належить до іншої системи);*

об'єктивні (без участі і проти волі економічних суб'єктів) і суб'єктивні (результат цілеспрямованої діяльності внаслідок зіткнення економічних інтересів).

Негативні впливи мають найважчі наслідки в тих сферах економічної діяльності, в яких бракує ефективних механізмів саморегулювання, можливостей мобілізації ресурсів для запобігання негативним наслідкам. Якщо при цьому механізм державного регулювання виявляється неадекватним завданням запобігання загрозам, то негативний вплив може не тільки реалізовуватися, а й мати мультиплікативний ефект, активно поширюватись у межах певної економічної системи і бути джерелом виникнення нових загроз економічній безпеці.

Що стосується сучасної України, то з огляду на повільний розвиток ринкових механізмів саморегулювання, системну кризу суспільного виробництва і брак ефективної державної економічної політики можна стверджувати, що сфера реалізації негативних впливів на стан економічної безпеки практично необмежена. Іншими словами, загрози економічній безпеці мають комплексний характер і реалізуються:*

в структурній деформації економіки;*

зниженні інвестиційної та інноваційної активності й у руйнуванні науково-технічного потенціалу;*

тенденціях до перетворення України на науково-технічну й сировинну периферію розвинутих країн;*

посиленні ресурсної, фінансової і технологічної залежності;*

відпливі з країни фінансових і трудових ресурсів;*

поглибленні майнового розшарування суспільства;*

збільшенні зовнішнього боргу;*

надмірній відкритості економіки;*

криміналізації економічних відносин;*

незаконній конкуренції;*

нездатності економічної системи вийти з економічної кризи;*

скороченні ресурсного потенціалу;*

погіршанні стану інфраструктури.

Наразі можна цілком під ставно казати, що практично всі з перелічених загроз тією чи іншою мірою впливають на економіку України, на рівень економічної безпеки.

Утім рівень економічної безпеки в кожний конкретний момент часу залежить від стану характеристик функціонування й розвитку економічної системи. Такий стан можна оцінити з якісного й кількісного боку. Безперечно, кількісна характеристика потребує вироблення певних критеріїв оцінювання. На думку фахівців, основою такої критеріальної оцінки може бути відстежування стану ресурсного потенціалу економіки, можливостей його розвитку й рівня ефективності використання. Конкретного виразу ця оцінка набирає в системі макро- і мікроекономічних показників, однак через багатогранність проблеми економічної безпеки треба розширити спектр параметрів, що розглядаються побудувати на підставі критеріальної оцінки комплексну систему показників-індикаторів, котрі якнайповніше характеризують тенденції у зміні стану економічної безпеки. При цьому варто враховувати, що рівень економічної безпеки, а отже, і всі його показники-індика-тори постійно змінюються. Тому основним завданням є визначення припустимого ступеня коливань значень індикаторів, виявлення таких граничних показників, недодержання яких здатне завдати серйозних втрат економічній безпеці.

Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною й небезпечною зонами в різних сферах економіки. Інакше кажучи, порогові значення індикаторів економічної безпеки надають рівню безпеки кількісну визначеність, що уможливлює формалізацію національних інтересів країни у сфері економіки.

Для одержання граничних значень індикаторів економічної безпеки треба визначити на принциповому рівні національні інтереси країни у сфері економіки, до яких належать:

¦ здатність економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення;

¦ гідний рівень життя населення, що забезпечує соціально-політичну стабільність;

¦ стійкість фінансової системи;

¦ збереження єдиного економічного простору, що виключає поширення сепаратистських тенденцій;

¦ створення економічних і правових умов, котрі унеможливлюють криміналізацію суспільства;

¦ забезпечення потрібного державного регулювання економічних процесів, здатного гарантувати нормальне функціонування ринкової економіки як у звичайних, так і в екстремальних умовах.

Формулювання національних інтересів України в такому загальному вигляді, звичайно, має принципове значення, але не може служити для держави інструментом здійснення функцій захисту економічної безпеки. Потрібні конкретні параметри, що кількісно оцінюють стан економіки з позицій національних інтересів. Ці порогові значення групуються відповідно до національних інтересів країни за сферами економіки.

Перша група порогових значень індикаторів економічної безпеки стосується виробничої сфери, її здатності ефективно функціонувати за мінімальної залежності від зовнішнього середовища. Украй важливі тут порогові значення із загального обсягу виробництва, у зв'язку з чим було взято таку величину порогових значень: обсяг валового внутрішнього продукту в цілому — у розмірі 75 % від середнього показника в країнах Великої сімки, на душу населення — 50 % від середнього в "сімці" і 100 % — від середньосвітового показника ВВП.

Треба визнати, що нині фактичні показники в Україні істотно нижчі від цих порогових значень. За розрахунками фахівців, розмір ВВП у країні загалом становить наразі близько 20 % від середнього в "сімці", на душу населення — приблизно 10 % від середнього в "сімці" і 13%— від середньосвітового. Тому тепер украй важливо переорієнтувати економічну політику на досягнення щонайвищих темпів зростання виробництва.

Багато важать у даній групі порогових значень індикатори, що характеризують структуру виробництва й частку імпорту у внутрішньому виробництві. Розроблено такі порогові значення в цій сфері: частка в промисловому виробництві обробної промисловості — 70 %, машинобудування — 20 %, частка імпорту у внутрішньому споживанні населення — 30 %, у тому числі продуктів харчування — 25 %.

Проте неабияку тривогу викликає різке зниження частки наукомісткої продукції. Наприклад, сьогодні в Україні порогове значення частки нових видів продукції у загальному обсязі випуску визначено в розмірі 6 %, а фактично ця частка, за оцінками, становить 2—2,5 %. Обсяг інвестицій знизився більше ніж на 70 % і становив приблизно 11,2 % ВВП, тоді як пороговим значенням тут визнана величина в 25 % ВВП.

Другою важливою групою є порогові значення індикаторів рівня життя населення. У цій сфері попередньо було визначено такі порогові значення: частка в населенні осіб, що мають доходи нижче прожиткового мінімуму, - 7 %, тривалість життя - 70 років, розрив між доходами 10% найбільш дохідних і 10% найменш дохідних груп населення — 8 разів.

Попередній аналіз фактичного рівня таких показників в Україні дає змогу зробити висновок про наявність загроз природно-політичній безпеці в країні. Річ у тім, що величина прожиткового мінімуму встановлена на такому низькому рівні, що, якщо казати точно, пороговим значенням за цим індикатором мала була б бути взагалі відсутність громадян, які мають доходи нижче даного рівня. Що ж стосується розриву в доходах між високо- і низько дохідними верствами населення, то порогове значення за цим індикатором попередньо визначене на рівні, звичайно взятому в розвинених країнах, де розриви у 8 разів не викликають соціальних конфліктів. Однак населення України за багато десятиліть звикло до розриву в доходах максимум у 4—5 разів, тому варто брати більш тверді параметри порогових значень за зазначеним індикатором.

Порогове значення показника безробіття в 7 %, на нашу думку, для сучасного стану економіки занижене. Адже продуктивність праці в