Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Закономірністю розвитку зовнішньої торгівлі є не тільки тенденція до стійкого зростання обсягів світової торгівлі, але й до розширення загального спектра різнобічних форм здійснення зовнішньоторговельних операцій. Перехід від таких звичних форм, як експорт або імпорт товарів, до широкого використання нових форм (угоди на компенсаційній основі, франчайзинг, зустрічні закупівлі, угоди типу "світч", "офсет") є особливістю розвитку міжнародних економічних відносин на сучасному етапі функціонування світової системи господарювання.

Дана тенденція значно ускладнює процедуру митного врегулювання зовнішньоторговельних зв'язків, тому з метою забезпечення диференційованого підходу до переміщення предметів через митний кордон законодавством України передбачено відповідно до світової практики деталізовану класифікацію видів митних режимів.

Слід зазначити, що кількість класифікованих митних режимів не є закінченою. Залежно від потреби кожна країна може застосовувати й інші митні режими при регулюванні зовнішньоекономічних відносин. Так, в Росії до перелічених п'ятнадцяти окремими постановами уряду запроваджено додаткові митні режими "вивозу товарів до представництв Російської Федерації за кордоном" та "вивіз окремих товарів в держави — колишні республіки СРСР".

Під митним режимом розуміють установлену (залежно від характеру та мети переміщення предмета через митний кордон України) сукупність положень або митних процедур, що застосовуються до цих предметів. Дана сукупність положень визначає правовий статус товару та транспортних засобів, що переміщуються через митну територію держави або по ній для митного оформлення.

Під системою митних процедур розуміють здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, речей, майна та інших предметів, огляд предметів, оформлення митних документів, накладання митного забезпечення, перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, передача статистичних даних в органи Держстатистики України та інші дії, що здійснюються митними органами України з метою виконання законодавства щодо митної справи.

При цьому митні процедури, які здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер, тобто не залежать від країни реєстрації або країни — власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними актами в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

Митні режими виконують такі функції:*

встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон країни залежно від призначення товару;*

визначають умови перебування на/поза митною територією;*

встановлюють рамки, в яких може використовуватись товар;*

регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товар;*

визначають вимоги до товару, який розміщується у даний конкретний режим.

Таким чином, запровадження митних режимів обумовлено в першу чергу необхідністю надання переміщенню товарів та транспортних засобів певного статусу з метою недопущення їх хаотичного ввезення та вивезення, а також з метою забезпечення можливості здійснення митного контролю. Крім цього, застосування митних режимів дає можливість залежно від мети, терміну ввезення чи вивезення товарів або інших обставин застосовувати до них різні заходи правового регулювання, що дозволяє повніше враховувати потреби та інтереси суб'єктів ЗЕД для розвитку зовнішньоторговельного обміну.

Згідно з ст. 186 Митного кодексу України при декларуванні товарів та майна декларант самостійно обирає митний режим, у якому він здійснює ввезення товарів чи майна на митну територію України, і вказує його у вантажній митній декларації. При цьому митний режим для кожного конкретного товару визначається насамперед його призначенням. Цей режим передбачає обов'язкове виконання низки митних формальностей, у тому числі пов'язаних з митними платежами.

Кожний митний режим, в якому перебуває на митній території України товар, має свої особливості, але загальним є правило, що за суворе дотримання режиму несе відповідальність власник товару. Він повинен своєчасно повідомити митний орган, в якому він акредитований чи який визначив, документально оформив конкретний митний режим, щодо змін, які він сам бажає зробити або які відбулися з його товаром усупереч його бажанням (лихо, непереборна сила пошкодила або знищила товар).

Зміни митного режиму грунтуються на економічних відносинах — за перебуванням під митним контролем і різними митними режимами встановлено різні розміри і види митних податків та зборів. Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

На нашу думку, митні режими доцільно класифікувати на п'ять груп.

До першої варто віднести режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, що пов'язані з проданими українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарами до інших країн і закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, тимчасовий ввіз (вивіз), імпорт (випуск у (для) вільний обіг), реімпорт.

До другої групи варто включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується зі здійсненням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, магазину безмитної торгівлі.

До третьої групи доцільно віднести митні режими, в рамках яких товари перемішуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні. До даної групи варто віднести режими: переробка на митній території, переробка за межами митної території. До прийняття нового Митного кодексу України в загальній класифікації митних режимів існував режим "переробка під митним контролем", але оскільки даний режим практично не використовувався, то він не був включений в існуючу нормативно-правову базу функціонування митно-тарифних відносин.

Четверта група об'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій (у зв'язку з неможливістю або неефективністю реалізації інших митних режимів на території України). Це — відмова на користь держави та знищення або руйнування.

До п'ятої групи відносяться режими, зміст яких зводиться до того, що ввезення іноземних товарів відбувається без сплати митних податків, а також без застосування до даних товарів заходів нетарифного регулювання (квотування, ліцензування). Це митні режими: транзит, спеціальна митна зона та вільний склад.

Найбільш поширеними митними режимами є експорт та імпорт товарів, вони є не тільки складовими зовнішньоторговельного балансу, але й основними статтями доходів і видатків платіжного балансу. Оскільки дані складові докорінно впливають на стан зовнішньоторговельних відносин, то від вироблення оптимальних умов пропуску товарів через кордон при режимах "експорту" й "імпорту" товарів залежить не тільки ефективне функціонування митних органів, а й стан зовнішньоторговельного обороту України.

Оскільки експорт товарів — це продаж товарів вітчизняного виробництва іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення їх за межі території України без подальшого ввезення, то, відповідно, режим "експорт" — це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Як правило, від реалізації експортного потенціалу країни на світовому ринку залежить не тільки стан платіжного балансу, а й економічна ситуація загалом. Тому практично всі країни світу здійснюють політику стимулювання експорту своїх товарів на зарубіжні ринки. Це виявляється у наданні конкретних пільг підприємствам, які випускають експортну продукцію, видачі експортних субсидій, кредитуванні експортних операцій.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів; дотримання експортером вимог, передбачених законодавством України.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності для експорту товарів повинен надати митним органам відповідні документи (контракт, вантажну митну декларацію, рахунок-фактуру, картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, сертифікати встановленої форми), при цьому сплатити існуючі митні платежі (мито, митні збори, акциз, податок на додану вартість), а за необхідності — надати ліцензію на вивіз товару.

Лід вимогами, передбаченими законодавством слід, розуміти заходи та засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто: тарифне регулювання; нетарифне регулювання; валютний контроль; спеціальні вимоги до переміщення певних товарів або операцій з цими товарами.

В Україні ціла низка товарів при експорті має проходити крім зазначених умов експертизу експортного контролю. Такому контролю підлягають товари воєнного та спеціального призначення і товари подвійного використання. До першої групи належать озброєння, боєприпаси, вибухові речовини, воєнна техніка та її частини, технології, що використовуються у воєнній техніці або для її виробництва (що є державною таємницею). До другої — окремі види виробів, обладнання, матеріали, програмне забезпечення, які можуть бути використані для створення зброї масового знищення і ЇЇ доставки чи для створення звичайних видів зброї і воєнної техніки.

Основними завданнями експертизи є:*

забезпечення інтересів національної безпеки України та дотримання нею міжнародних угод про нерозповсюдження зброї масового знищення та обмеження передачі звичайних озброєнь;*

оцінка можливостей країни-імпортера щодо здатності використання закуплених товарів, налагодження виробництва зброї масового знищення чи інших видів озброєння:*

оцінка ступеня секретності товарів, що підлягають експортному контролю;*

встановлення доцільності експорту підприємницькою