1) зворотне ввезення реімпортованих товарів в Україну здійснюється протягом року з дати їх експорту;

2) власником цих товарів або вповноваженими ним особами подається заява на повернення сум цього мита;

3) подається в митний орган примірник вантажної митної декларації в режимі експорту, по якій нараховувалось та сплачувалось вивізне (експортне) мито;

4) письмове підтвердження митного органу, якому сплачувалось це мито (або його правонаступнику), про його фактичне надходження на рахунок митного органу чи безпосередньо до бюджету.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України. Забезпечення повернення вказаних сум покладається на Державне казначейство за поданням відповідних митних органів, і повернення сум мита здійснюється у валюті України. В кожному конкретному випадку це подання є безпосереднім обов'язком відповідного митного органу, який проводив митне оформлення товарів, що перемішуються в режимі реімпорту.

ІЗ Україні практично відсутній механізм функціонування даного митного режиму, що, безперечно, звужує можливість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо використання системи митних режимів.

Режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічної діяльності, мають певні особливості. Так, відмова на користь держави не передбачає нарахування митних платежів і податків, застосування нетарифних методів регулювання, а вартість товарів визначається згідно з актом опису, оцінки та передачі товарів.

Обов'язковою умовою даного митного режиму є те, що власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. Таким чином, відмова від товару — це добровільна заява власника (декларанта) про передачу товару який перебуває під митним контролем на користь держави, без будь-яких умов на свою користь.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зрозуміло, що суб'єкту ЗЕД. який витратив кошти на ввезення товару на митну територію України, просто так відмовитись від нього на користь держави не вигідно. Але слід зауважити, що в митній практиці даний режим застосовується достатньо часто, і, як правило, під його дію попадають виставкове майно, рекламна продукція та інші товари, в тому числі тимчасово ввезені на митну територію України.

Власника (декларанта) спонукає відмовитись від свого товару насамперед: неможливість або невигідність розміщення товару в митний режим "імпорт", бо виникає ряд видатків та додаткових зусиль для вирішення питань, пов'язаних з тарифним та нетарифним регулюванням; транспортування, перевезення, завантаження, розвантаження та виконання інших робіт; зменшення матеріальних збитків до мінімуму і звільнення від митних процедур; збереження іміджу та ділової репутації на ринку.

Крім цього, Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави. Це такі:—

товари (предмети) які заборонені до ввезення в Україну;—

товари, які не знаходяться на митній території України;—

товари, які не можуть бути пред'явлені та фактично передані митним органам при декларуванні;—

товари, які не є власністю особи, яка відмовляється від товарів на користь держави та якщо немає згоди власника;—

товари, щодо яких не проведено встановлених законодавством України видів контролю;—

товари, які потребують особливих умов зберігання, у випадках коли митний орган не має можливості їх забезпечити;—

товари (предмети), які перебувають під митним контролем в режимі: знищення або руйнування; реімпорт; випущені у вільний обіг; тимчасово ввезені на митну територію України.—

відходи та залишки після знищення або руйнування;—

товари неліквідні або неякісні, щодо яких закінчився термін використання (споживання);—

радіоактивні та іонізуючі матеріали;—

збиткові товари, які можуть завдати державі витрат;—

товари, які можуть спричинити шкоду здоров'ю людей, загрожувати їх життю, а також тваринному та рослинному світу;—

інші товари, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переданими на користь держави можуть бути також товари, майно, валюта та цінності, безхозне майно, інші предмети, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання їх під митним контролем, встановленого Митним Кодексом України. Процедура передачі таких товарів визначається порядком, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань митної справи.

До товарів, які в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратили свої якісні властивості, термін використання, споживання, чи за інших обставин, і не можуть бути поміщеними в інший митний режим, застосовується митний режим знищення або руйнування. Знищивши або зруйнувавши неякісний та небезпечний товар під митним контролем, власник таким чином звільняється від витрат на транспортування його за межі митної території України, а також від сплати податків та митних зборів.

Знищенню або руйнуванню під митним контролем підлягають товари:—

які не відповідають вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів, нормативних документів стосовно відповідних видів товарів щодо їх споживчих властивостей, безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;—

на які строк придатності до споживання або використання закінчився;—

яким з метою збуту виробником (продавцем) навмисно надано зовнішнього вигляду або окремих властивостей певного вигляду, і неможливо ідентифікувати їх як товар, за який він видається;—

на які немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують їх якість та безпеку;—

в інших випадках, передбачених законодавством України. Таким чином, знищення або руйнування — це митний режим,

відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Під знищенням розуміють механічну, фізико-хімічну, біологічну або іншу обробку та розміщення (захоронення, спалювання тощо) у спеціально визначених місцях. Під руйнуванням — будь-які технологічні дії, пов'язані зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей, демонтаж, механічні пошкодження, тобто приведення у стан, який виключає використання їх у початковому вигляді, підготовка до переробки, утилізації, або подальшого використання за умови приведення їх у відповідність з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами і нормативними документами.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон.

Знищення або руйнування проводиться в присутності власника товару або особи, уповноваженої ним (брокер, декларант). Після цього складається акт про знищення або руйнування, який підписується всіма членами комісії, власником товару або особою, уповноваженою ним (брокером, декларантом), та завіряється печатками.

Слід зауважити, що знищенню або руйнуванню підлягають тільки фактично ввезені в Україну товари, які знаходяться під митним контролем та заявлені у відповідний митний режим незалежно еід мети їх переміщення через митний кордон України.

Не підлягають розміщенню у митний режим "знищення або руйнуьання" товари:—

заборонені до ввезення в Україну;—

заборонені до транзиту через митну територію України;—

на ввезення яких не надано дозволи уповноваженими органами державної влади, що виконують відповідні контрольні функції;—

розміщені в режимах імпорту, експорту, тимчасового вивезення і транзиту;—

вилучені або затримані митними органами як предмети порушення митних правил на підставі статей Митного кодексу України, якими передбачена конфіскація таких предметів;—

електроенергія;—

ядерні матеріали, спеціальні розщеплю вальні матеріали;—

радіоактивні відходи;—

особливо небезпечні хімічні речовини;—

отруйні речовини;—

небезпечні відходи;—

в результаті знищення або руйнування яких утворюються особливо небезпечні хімічні та отруйні речовини, небезпечні і радіоактивні відходи;—

неякісні або непридатні до споживання товари гуманітарної допомоги;—

неякісна та небезпечна продукція, яка класифікується у 1—24 групах згідно з УКТЗЕД;—

культурні цінності;—

представники тваринного та рослинного світу, які відповідно до законів України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, охороняються державою.

Усі витрати, пов'язані з розміщенням товару в митний режим "знищення або руйнування", оплата робіт щодо зберігання, транспортування, пакування, розвантаження, навантаження та інші роботи здійснюються за кошти власника цього товару (які підпадають під даний режим) чи іншої заінтересованої особи.

Під заінтересованою особою розуміють ініціатора заяви на розміщення товару в митний режим "знищення або руйнування", а під витратами — будь-які видатки, пов'язані з організаційними процедурами підготовки та проведення знищення або руйнування товару.

Іншою заінтересованою особою може бути любий спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, в компетенцію якого входять контрольні функції за ввезенням на митну територію України товарів та інших предметів, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. У даному випадку знищення або руйнування неякісного та небезпечного товару (продукції) (в тому числі на який немає власника