Водночас між виробничими відносинами і відносинами власності існують відмінності:

1) власність розкриває сутність виробничих відносин, надає їм цілісності, є їх системною характеристикою. Якщо у відносинах економічної власності подані лише внутрішні, необхідні, сталі, сутнісні зв'язки і відносини, то у виробничих відносинах, крім таких форм зв'язку, містяться, відповідно, не тільки внутрішні, а й зовнішні, не тільки необхідні, а й випадкові, не тільки сутнісні, а й такі, що утримуються на рівні зовнішніх форм, поверхневих зв'язків та відносин і т. д.;

2) категорія "економічна власність", що розглядається з погляду суспільної форми, відображає вужче коло зв'язків і відносин, є менш ємною, охоплює лише одну, хоч і найважливішу підсистему економічних відносин.

Необхідність віднесення виробничих відносин (а отже, і відносин економічної власності) до суспільної форми розвитку продуктивних сил зумовлена також особливостями перетворень різних елементів суспільного способу виробництва при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У такому процесі, якщо виходити із діалектики понять "форма" і "зміст", відбувається докорінна трансформація форми і перебудова змісту. Згідно з цими вимогами така перебудова необхідна саме виробничим відносинам (що підтвердила практика трансформаційних перетворень в Україні та інших постсоціалістичних країнах), а техніко-економічні відносини не вимагають такої глибини перетворень.

Окремі аспекти економічної власності притаманні й організаційно-економічним відносинам, наприклад, у відносинах управління (менеджменту) — рівень оплати різних ланок управлінського апарату, у маркетингових дослідженнях — ціна на послуги маркетологів та деякі інші. Ці елементи при переході до іншої соціально-економічної формації також необхідно трансформувати, але не так глибоко, як того потребує суспільна форма.

Надто абстрактними є намагання вважати предметом економічної теорії економічні системи. До того ж розбіжності в поглядах на її структуру унеможливлюють обґрунтування загальноприйнятої точки зору і здійснення відповідної економічної політики. Так, у підручнику за редакцією І. Ніколаєвої стверджується, що "сукупність виробничих відносин становить певну економічну систему і в ній основними є відносини власності"1. Російський вчений М. Сажина визначає економічну систему як "єдність і взаємодію техніко-економічних і соціально-економічних відносин", закріплену організаційно-економічними відносинами, тобто системою організації й управління всією економікою та її окремими частинами. У "Сучасному економічному словнику", підготовленому російськими економістами, економічна система характеризується як така, що "історично виникла або встановлена чинна в країні сукупність принципів, правил, законодавче закріплених норм, що визначають форму і зміст основних економічних відносин, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту"3.

Деякі автори в економічну систему обґрунтовано включають не лише окремі елементи економічних відносин, а й продуктивні сили. Так, у підручнику за редакцією Г. Климка економічна система витлумачена як "сфера функціонування продуктивних сил і економічних виробничих відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності"1. Водночас тут нелогічно вжито словосполучення "економічні виробничі відносини". У "Великому економічному словнику" російські вчені економічну систему трактують як "систему суспільного виробництва, тобто сукупність продуктивних сил і виробничих відносин".

Вразливою для критики є точка зору авторів, які предметом фундаментальної економічної науки називають багатство. Ще С. Сісмонді зазначав, що таке визначення А. Сміта "ніби не помічає людини, якій належить багатство і яка має ним користуватися". При вивченні багатства слід досліджувати передусім суспільну форму його виробництва, обміну, розподілу і споживання. Проте навіть визначення предмета економічної теорії як суспільної форми національного багатства у різних сферах суспільного відтворення має значно меншу евристичну цінність порівняно з обґрунтованим нижче визначенням предмета цієї науки. Значно менша вона і в тому разі, коли виокремлюються три відносно самостійні складові (форми) багатства — вартісна, кориснісна і соціальна.

Загалом наведені тлумачення предмета економічної теорії мають такі недоліки: науково некоректно зводять економічну систему до виробничих відносин; окремі автори включають до економічної системи правові форми і законодавчо закріплені норми, тобто надбудовні відносини; ототожнюють економічну систему із суспільним способом виробництва — єдністю продуктивних сил і виробничих відносин; ігнорують такий важливий елемент економічної системи, як продуктивні сили.

Література

1. Алле М. Экономика как наука. — м.: Наука для общества, 1995.

2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Слід, 1993. — 328 с

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с франц. — м.: *Международные отношения*. 1994.

4. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. — К.: "Ніка-Центр Ельга", 2000.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М., 1999.

6. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: Дело, 1994. — 720 с.

8. Боди 3., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Изд. дом -Вильяме-. 2000.

9. Большой экономический словарь / Под ред. А. н. Азрилияна. — 3-е изд. — м.: Институт новой экономики, 1998. — 864 с.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.

11. Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. — М.: Мысль. 1991.

12. Булатов М. А. Логические категории и понятия. — К.: Наукова думка, 1982.

13. Бьюкенен Дж. Избранные труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

14. Вводный курс по экономической теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М. 1997.