Варто зауважити, що аналіз вищенаведених показників показує, що підвищення ставок мита насправді зумовлює скорочення обсягів зовнішньої торгівлі, а їх зменшення, у свою чергу, приводить до збільшення її обсягів. Тобто існує досить вагома від'ємна кореляція між рівнем протекціонізму та обсягами зовнішньоторговельного обороту. Але митно-тарифна політика— не єдиний чинник, який впливає на зовнішню торгівлю і визначає динаміку зовнішньоторговельного обороту України. Необхідно зазначити, що цілий ряд як зовнішніх, так і внутрішніх чинників сприяли розвитку негативних тенденцій.

Основними зовнішніми факторами були:*

загострення світової фінансової кризи і, як наслідок, скорочення світової торгівлі;*

зменшення торговельних операцій з Російською Федерацією;*

погіршання кон'юнктури основних товарних ринків для традиційного українського експорту;*

зменшення ціни на російський газ, отриманий у рахунок за транзит;*

зниження тарифів за транзит російського газу через територію України.

Внутрішніми чинниками, які негативно впливали на зовнішньоторговельний оборот, стали спад виробництва, посилення платіжної кризи, важкий фінансовий стан підприємств, висока собівартість української продукції за її низької якості, нестабільність гривні.

Отже, у цей період екстенсивний розвиток зовнішньої торгівлі практично вичерпаний. Без здійснення структурних змін у експортно-орієнтованих та інших галузях виробництва неможливе нарощування обсягів зовнішньоторговельного обороту.

Четвертий етап (1999—2004 рр.). Вдосконалення системи митно-тарифного регулювання відповідно до вимог міжнародного законодавства. Це простежується в таких рішеннях.

По-перше, відбулося створення законодавчої бази для приєднання до Конвенції ГС, при цьому було оптимізовано тарифну номенклатуру за рахунок появи національної деталізації на рівні 9 та 10 знаків опису та кодування товарів.

По-друге, була досягнута певна передбачуваність у прийнятті рішень щодо зміни ставок ввізного мита. У 1999 році такі ставки за рішенням Митно-тарифної ради почали прийматися один раз у півроку, а з 2000 року зміна ставок ввізного мита здійснюється один раз на рік.

По-третє, відбулося зниження ставок ввізного мита на значну номенклатуру товарів текстильної промисловості відповідно до зобов'язань України перед ЄС. Були також знижені ставки мита на сировину, але підвищені на готові вироби, які випускаються в Україні.

Характерно, що нарощування в Україні тенденції протекціонізму відбувається паралельно з розвитком тіньового зовнішньоторговельного обороту, контрабанди товарів, що призводить до масового ухиляння від сплати мита, митних зборів, акцизу і податку на додану вартість.

Парадокс полягає в тому, що підвищення податків на імпорт у вигляді зростання митних ставок, дискримінаційних процедур спричиняє неадекватне функціонування тарифної системи України, що призводить до незначної частки митних надходжень до державного бюджету і, як наслідок, знижується захист національного товаровиробника. Так, чинна в 1995 р. митно-тарифна система при всебічному підвищені ставок мита на товари забезпечувала 2,99% доходів державного бюджету, в 1996 році — 1,53 %, в 1997 році — 9,72 %, в 1998 році — 10,5 %, 1999 році — 10,72 %, 2000 році — 10,5 %, 2001 році — 12,04 %.

Отже, результатом еволюції митно-тарифної політики в Україні за десятиліття незалежності стало створення законодавчих умов функціонування даної системи, які орієнтовані на загальноприйняті міжнародні норми, стандарти і практику. Практично відбулося формування механізму реалізації митно-тарифної політики. Основною метою наступного етапу стає підняття на якісно новий рівень економічної ефективності функціонування даної системи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Митний кодекс України // Урядовий кур'єр. — 2002. — № 148. — С.5—23. У

2. Про митний тариф України: Закон України № 2371 від 05.04.01

3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.92 // Укр. митниця: Довідник. — К.: Лібра, 1993. — 58 с.

4. Про митну справу в Україні: Закон України від 25.06.91 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №44. — 575 с.

5. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 // Укр. митниця: Довідник. — К.: Лібра, 1993. — 67 с.

6. Авдокушин Є. Ф. Международные экономические отношения. — М.: Юристь. — 1999. — 368 с.

7. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / С. Г. Осика, В. В. Коновалов, О. О. Покрещук, А. С. Осика. — К.:УАЗТ, 2001.—378с.

8. Артемов Н. М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. — М: ООО МЦУПЛ, 1999. — 479 с.

9. Бабин Э. П. Основы внешнеэкономической политики. — М.: Экономика, 1997. — 86 с.

10. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Внешнеэкономические связи: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 512с.

11. Бахрамов Ю. М, Глухое В. В. Организация внешнеэкономической деятельности. — СПб: Лань, 2000. — 448 с.

12. Беляшов В. А. Таможенный энциклопедический справочник.— М.: Летописец, 1999. — 832 с.

13. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. — 305 с.