Фінансова криза — значний розлад фінансової системи країни, тобто фінансів держави, підприємств і домогосподарств.

Системи державних фінансів розладнуються під час війн, коли держави покривають надмірні військові витрати, випускаючи в обіг паперові гроші. Так, у США під час Громадянської війни 1861—1865 рр. індекс оптових цін збільшився до 220 % (1864), а роздрібні ціни зросли настільки, що за ввезення провіанту треба було заплатити ввіз знецінених паперових грошей. У Німеччині після Першої світової війни інфляція досягла сотень тисяч відсотків, у Росії за 1918—1921 рр. ціни зросли у 8 тис. разів.

Панування золотого стандарту на нижчій стадії розвитку капіталізму зумовлювало короткотривалість фінансових криз. На вищій стадії капіталізму фінансові кризи мають затяжний характер внаслідок значної мілітаризації економіки, краху золотого стандарту, диктату МВФ та інших чинників.

Світова фінансова криза 1997—1998 pp. зумовлена насамперед цілеспрямованою політикою США, втілення якої здійснювалось МВФ. Завуальовано це визнав відомий американський економіст Дж Сакс, який писав, що МВФ наділений занадто великою владою. Втрати України у цій кризі становили до 2 млрд дол., Росії — 110 млрд дол. Причинами світової фінансової кризи є також нерівномірне вивезення капіталу і передусім портфельних інвестицій; гігантські обсяги операцій на світових валютних ринках та суперечності світової валютної системи. Але найважливішою причиною такої кризи на всьому етапі існування України як самостійної держави є те, що загальна фінансова криза в ній зумовлена значним зниженням частки одержавленого національного доходу під диктатом МВФ: з 50 % у 1990 р. до 27,8 % у 2003 p., внаслідок чого криза поширилась на науку, освіту, охорону здоров'я та ін. Крім того, вона зумовлена нераціональним впровадженням ОВДП та ін.

В Україні фінансова криза у першій половині 90-х років XX ст. виявилась насамперед у бурхливих темпах інфляції, різкому падінні валютного курсу купоно-карбованця, кризі неплатежів та ін. Так, у 1992 р. інфляція становила приблизно 3000 %, 1993 р. — понад 10 000 %, у 1994 р. ціни були суттєво знижені (річний рівень інфляції становив 501 %), але значною мірою шляхом скорочення темпів приросту національного доходу; у 1995 р. зростання цін дорівнювало 281 %, у 1996 р. — майже 40 %. Проте таке зниження темпів інфляції було штучним внаслідок величезної заборгованості із заробітної плати та інших причин.

Причинами біржових криз є економічні кризи, в тому числі кризи неплатежів, надзвичайні політичні події (наприклад, прихід до влади нових політичних сил), великі біржові спекуляції та ін.

Біржова криза — різке падіння курсів цінних паперів, що котируються на фондовій біржі.

Перша біржова криза відбулася у XVI ст. на Антверпенській фондовій біржі (Нідерланди) внаслідок відмови іспанського і французького королів виплатити борги за позиками. У XIX—XX ст. біржові кризи були зумовлені переважно економічними кризами. Найглибшою була біржова криза 1929— 1933 pp., внаслідок якої курс акцій знизився майже на 90 %. Різна глибина економічної та біржової криз значною мірою зумовлена спекулятивними операціями на фондовій біржі, панічними настроями власників акцій та іншими чинниками. За економічної кризи акціонери починають масово продавати свої акції на біржі, щоб отримати готівку, якої не вистачає під час погіршення економічної кон'юнктури, що призводить до перевищення пропозиції над попитом і зниження ціни акцій, масово продають цінні папери банки та інші фінансові інститути. Масштабна біржова криза відбулась у 1973— 1974 pp., коли майже 7 млн акціонерів США (насамперед дрібних) продали свої акції за заниженими цінами. Після кризи 1980—1982 pp. у більшості розвинутих країн спостерігався біржовий бум, внаслідок чого показник курсу акцій за індексом Доу Джонса на Нью-Йоркській фондовій біржі зріс з 1000 до 2722 пунктів. Після цього почалося падіння курсу акцій. Тільки за один день (19 жовтня 1987 р.) їх курс знизився на 22,6 %, тому цей день назвали "чорним понеділком". Знецінення акцій на фондових біржах світу становило до 2 трлн дол. Під час біржових криз збанкрутували багато брокерських фірм.

Крім біржових криз, на фондовій біржі можливі незначні спади, які тривають від кількох днів до кількох тижнів і можуть відбуватися в період загального зростання курсів акцій.

За зростаючої інтернаціоналізації господарського життя, з посиленням тенденції до синхронізації економічного циклу спостерігається синхронізація біржової кризи, внаслідок чого криза на одній з великих бірж певної країни зумовлює біржову кризу на сотнях інших фондових бірж.

Література

1. Алле М. Экономика как наука. — м.: Наука для общества, 1995.

2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Слід, 1993. — 328 с

3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с франц. — м.: *Международные отношения*. 1994.

4. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. — К.: "Ніка-Центр Ельга", 2000.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М., 1999.

6. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: Дело, 1994. — 720 с.

8. Боди 3., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Изд. дом -Вильяме-. 2000.

9. Большой экономический словарь / Под ред. А. н. Азрилияна. — 3-е изд. — м.: Институт новой экономики, 1998. — 864 с.

10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.

11. Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. — М.: Мысль. 1991.

12. Булатов М. А. Логические категории и понятия. — К.: Наукова думка, 1982.

13. Бьюкенен Дж. Избранные труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

14. Вводный курс по экономической теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М. 1997.