групи, сприяє поглибленню інтеграції і виробленню спільної зовнішньої політики. Вона складається з міністрів закордонних справ та їх заступників. Засідає щорічно, можливе проведення засідань позачергово. Раду очолює президент, яким стає міністр закордонних справ країни, що головує у Раді президентів АСН. Як і в Раді президентів, рішення приймаються консенсусом. На одному з засідань Ради 26 червня 1997 року у Кіто (Quito), Еквадор, було вирішено надати Перу особливий статус (після того, як Перу 10 квітня заявила про свій вихід зі Спільноти), що уможливлював би подальше прийняття Перу до АСН. Рада міністрів закордонних справ країн-членів АСН уповноважена вести переговори та підписувати угоди щодо питань зовнішньої політики з третіми країнами, групою країн чи міжнародними організаціями. Рада визначає також у межах своєї компетенції спільну позицію держав-членів АСН на міжнародних форумах, конференціях та в інших міжнародних переговорних процесах з політичних питань та приймає рішення і декларації. Декларації мають необов'язковий характер, тоді як рішення є юридичною нормою.
Одним із важливих завдань Ради міністрів закордонних справ є підготовка засідань Ради президентів. Призначення та звільнення з посади Генерального секретаря входять також до повноважень Ради.
Комісія є вищим виконавчим органом, який виробляє спільну політичну лінію, координує спільні проекти, узгоджує економічну політику і наглядає за дотриманням угоди. Складається із п'ятьох повноважних представників держав-членів. Рішення приймається більшістю в 2/3 голосів (з важливих питань — одноголосно). На вимогу однієї з країн-членів або Генерального секретаря президент Комісії може скликати розширене засідання Комісії.
Хунта — "технічний орган", що складався з трьох членів, які призначалися Комісією на 3-річ пий термін для виконання її рішень і доручень. Члени Хунти мали однакові повноваження і кожен з них протягом року виконував обов'язки координатора, який був офіційним представником Хунти. Протоколом 1996 року Хунта була реорганізована у Генеральний секретаріат з тими ж завданнями, повноваження якого розпочались 1 серпня 1997 року. Доповненням до повноважень Хунти для Генерального секретаріату стали хіба що управління інтеграційним процесом, контроль за виконанням міжнародних зобов'язань АСН, підтримання постійного діалогу між країнами-членами угруповання, а також робота з виконавчими органами інших регіональних міжнародних організацій. Його очолює обраний Радою міністрів закордонних справ Генеральний секретар з посиленою виконавчою владою. Генеральний секретаріат має в розпорядженні 10 відділів і володіє законодавчою ініціативою. Пропозиції та проекти рішень скеровують або в Раду міністрів, або в Комісію АСН. Генеральний секретаріат формує порядок денний засідань Ради міністрів закордонних справ. Штаб-квартира Генерального секретаріату знаходиться у Лімі (Перу).
Андський парламент був заснований ще у 1979 році. Перше засідання проведене у 1980 році Складається із 25 депутатів (від кожної країни — 5 народних обранців) і засідає почергово у кожній столиці держав-членів. Андському парламенту відведена дорадча функція, хоча підкреслюється його важлива роль у законодавчому процесі, в якому він розробляє законопроекти. Парламент покликаний приводити у відповідність та усувати протиріччя у законодавствах країн-членів, а також співпрацювати з парламентами країн-учасниць Договору Картахени і третіх країн. Згідно з додатковим Протоколом до Картахенської угоди, члени парламенту обираються за процедурою прямого голосування, забезпечуючи таким чином безпосереднє волевиявлення населення країн-членів та їх народне представництво. Таку форму обрання депутатів схвалили всі країни АСН, за винятком Венесуели, де зберігається стара система формування парламенту. Секретаріат парламенту АСН знаходиться у Боготі (Колумбія).
Андський суд (заснований у 1979 році у Кіто, Еквадор) розпочав роботу у 1984 році. Складається з 5 суддів з бездоганною моральною репутацією, що є висококваліфікованими юристами й обираються державами-членами терміном на 6 років. Судді повинні бути повністю незалежними у виконанні своїх обов'язків. Вони не можуть займати інших посад (оплачуваних чи неоплачуваних, окрім викладацької) та повинні утримуватись від будь-яких дій, що суперечили б їх статусу. Судді, секретар суду та посадові особи, призначені останнім на посаду міжнародних службовців, повинні володіти привілеями та імунітетами відповідно до їх статусу на території країни перебування. Так, судді повинні мати ті ж привілеї та імунітети, що й глави дипломатичних місій, у той час як привілеї інших категорій посадових осіб мають встановлюватись за взаємною домовленістю між судом та урядом країни перебування.
Суд повинен слугувати для розгляду суперечок та тлумачення законодавства. Основний арбітражний орган Андської спільноти націй зобов'язаний також представляти річні звіти Раді президентів, Раді міністрів закордонних справ та Комісії. В компетенції суду є вирішення таких суперечок, що виникають у процесі застосування чи інтерпретації договорів, укладених між органами та інституціями Андської системи інтеграції чи між останньою та третіми особами за згодою сторін. Фізичні та юридичні особи можуть погодитись представити на арбітраж суду будь-які суперечки, що можуть виникнути в результаті застосування чи інтерпретації аспектів приватних договорів, які підпорядковані єдиній юридичній системі Андської спільноти.
Рішення, котрі приймає суд, є обов'язковими до виконання та відразу ж включаються до законної системи угруповання. Ідея "судової наднаціональності", відображена в установчих актах деяких регіональних економічних співтовариств, властива насамперед Європейському Союзу (де вона була вперше впроваджена) та меншою мірою суду Картахенської угоди [4; 18], що має вже помітний досвід у вирішенні суперечок. Заслуга суду Картахенської угоди в тому, що він є реальним інструментом врегулювання суперечностей, у той час як решта арбітражних органів інтеграційних угруповань залишаються лише потенційними.
Спеціальні інституції спільноти
Андський резервний фонд (АРФ) заснований у 1976 році в Боготі, Колумбія, для надання допомоги країнам-членам у вирішенні проблем платіжного балансу. Це фінансовий інститут АСН, який керує частиною резервів держав-учасниць договору для узгодження фінансової та валютної політики, а також підтримання платіжного балансу. Цей інститут дає рекомендації щодо покращення інвестиційного клімату, уникнення кризових ситуацій в економіках країн-членів з питань банківського, фінансового та кредитного законодавства. Завдяки створенню АРФ у систему розрахунків вдалося ввести нову одиницю — андське песо, яке в основному використовується у спільній торгівлі та туризмі, а також як додатковий захист короткотермінового кредиту. Штаб-квартира АРФ знаходиться у Боготі.
Університет АСН "Сімок Болівар" — допоміжний інститут організації, основними функціями якого є здійснення наукових досліджень щодо різних аспектів регіональної інтеграції, навчання студентів, надання дипломованим спеціалістам другої вищої освіти, співпраця з ВНЗ країн-членів АСН, розробка освітніх програм, надання консультаційної допомоги органам та інститутам організації. Штаб-квартира Університету АСН "Сімон Болівар" знаходиться у Сукрі (Болівія).
Консультаційна рада підприємців АСН — інститут консультаційного характеру, що складається з 4 делегатів, обраних серед керівників вищої ланки найбільш впливових асоціацій підприємців країн-членів АСН. Основним його завданням є забезпечення участі підприємницького сектора у побудові внутрішнього ринку. Рада дає оцінку планам дій та програмам із регіональної інтеграції в аспекті розвитку підприємництва у країнах-членах. Ці документи мають консультативний характер та скеровуються у Раду міністрів закордонних справ, Комісію чи Генеральний секретаріат АСН. На вимогу цих органів Консультаційна рада може подавати свої висновки і з інших питань. Штаб-квартира Консультаційної ради підприємців АСН знаходиться у Лімі (Перу).
Консультаційна рада з робочих питань — допоміжний інститут, який також наділений дорадчими функціями і складається із представників профспілок країн-членів АСН. Його основною функцією є забезпечення участі середнього класу в реалізації інтеграційної політики та формуванні спільного ринку. Оперативна діяльність аналогічна діяльності Консультаційної ради підприємців АСН. Штаб-квартирою Ради було обрано Каракас (Венесуела), а місцезнаходженням Технічного секретаріату Консультаційної ради з робочих питань стала Ліма (Перу).
Андська корпорація розвитку (АКР) — основна кредитно-фінансова установа угруповання — заснована 1968 року у Каракасі, Венесуела. До її складу входять, окрім 5 країн-членів АСН, також Мексика, Тринідад і Тобаго (з 1994 року), Бразилія (з 1995 року).
Андська корпорація розвитку розпочала кредитні операції з 1970 року. АКР діє як багатофункціональний банк та агентство з економічного і фінансового сприяння на засадах незалежності, автономності, суверенності, невтручання, поваги партнерських прав, солідарності у випадку зовнішньої загрози, допомоги у боротьбі проти агресора і захисту спільних територіальних вод. Функції АКР:—
надання кредитів;—
надання технічної допомоги;—
надання гарантій та авалів;—
участь в акціонерному капіталі підприємств;—
операції спільного фінансування;—
відкриття кредитних ліній підприємствам та банківським установам для фінансування зовнішньоторговельних операцій та поповнення оборотних коштів;—
надання коштів через національні банки країн-членів та кредитування виробничого сектора;—
пряме фінансування підприємств приватного сектора;—
постійний контроль над створенням та станом нових фінансових інструментів відповідно до потреб та можливостей ринку капіталів;—
підтримка підприємств та банків у їх діяльності на місцевих та міжнародних ринках капіталів;—
допомога у проведенні лізингових операцій;—
залучення короткотермінових депозитів та емісія регіональних облігацій;—
надання консалтингових послуг;—
діяльність в якості фінансового агента та ін.
Капітал корпорації становить понад 3 млрд дол. США. Характерно, що АКР може надавати кредити як урядам членів спільноти, так і позазональним країнам. Кредитами можуть користуватися також компанії, що діють в андському субрегіоні. Як позазональні члени в Андській корпорації розвитку беруть участь Бразилія, Мексика, Панама, Парагвай, Тринідад і Тобаго, Чилі, Ямайка. Але діяльність АКР має таку особливість: вона