може надавати кредити тим організаціям та підприємствам, які хоч і розташовані в третіх країнах, але у їх діяльності зацікавлена хоча б одна держава андського співтовариства.
Вищим керівним органом АКР є загальне зібрання акціонерів. Правомірність такого зібрання та квоти голосування на ньому визначаються статутом. Акції діляться на три категорії: "А", підписання яких здійснюється урядами андських країн; "В", призначені для державних та приватних національних компаній і фізичних осіб; "С" — для позазональних членів, за якими зарезервовано 20 % статутного капіталу.
Загальне зібрання акціонерів вибирає директорат у складі 12 членів. Із членів директорату обирається виконавчий президент терміном на б років. Поряд із директоратом діє Виконавчий комітет, що призначається директоратом у складі б членів, яких висувають акціонери; цей комітет очолює президент. Завданням цього органу є схвалення фінансових операцій на обмежену суму, яку встановлює директорат.
З 1996 року в АКР діє Аудиторський комітет у складі 4 осіб: виконавчого президента, президента Виконавчого комітету та двох членів директорату, що обираються на дворічний термін. Функціями Аудиторського комітету є вибір зовнішніх аудиторів, укладення з ними договору та перевірка річних звітів про фінансовий стан банку, які готують аудитори.
В АКР зараз діють чотири головні управління, що відображають основні напрямки діяльності цієї організації. Головне управління Банку розвитку здійснює операції з центральними та місцевими урядами, автономними урядовими інститутами та компаніями державного сектора. Головне управління Корпоративного банку регулює фінансування підприємств приватного сектора. Головне управління фінансових інститутів займається розподілом кредитних ресурсів корпорації через фінансових посередників, що діють у країнах-членах банку. Функція Головного управління фінансів — залучення грошових засобів на міжнародних ринках та управління ними.
Список використаної літератури
1. Бобровников А. В. Истоки и перспективы интеграции // Латинская Америка. — № 4. — 1999. — С. 38—52.
2. Бородаев В. А. и др. Латинская Америка. Новые реалии 90-х годов (Аналитический обзор) / Рос. АН, Ин-т Латинской Америки. — 1992. — 82 с.
3. Бузько I. Р., Бабаева В. Л. Наднаціональні економічні інтереси: загальна характеристика та особливості // Економіка: проблеми теорії та практики. — Вип. 117. — 2001. — С. 71—76.
4. Войтович С. Система та право міжнародних економічних організацій // Український часопис міжнародного права. — № 1. — 2002. — С. 12—21.
5. Гаврилова Е.Х. Визит делегации Андского сообщества наций // Латинская Америка. — № 12. — 2000. — С. 94—97.
6. Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности: Учеб. пособие. — М.: Консалтбанкир, 2001. — 624 с.