застосування категорії "вартість послуг праці", вони посилаються на те, що на підтримку відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати до 1/8 національного доходу. Це свідчить про пріоритетність застосування категорії "вартість робочої сили", та що вартість цього товару не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність. Вирішальну роль тут відіграє підхід з точки зору вартості суспільно необхідних затрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Суспільство в особі держави неспроможне зробити це у межах корпоративної власності, тому витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.
У колишньому СРСР не було багатьох факторів об'єктивного формування вартості робочої сили. Зокрема, за формальної юридичної свободи існувала паспортна система (збереглась модифікованою і донині), яка перешкоджала вільному формуванню ринку робочої сили. Був відсутній ринок житла, панувала "зрівнялівка", формалізована система колективних договорів тощо. Усе це зумовлювало встановлення вартості робочої сили на нижчому рівні, ніж у багатьох розвинутих країнах.
Після проголошення незалежності України деградувала і споживча вартість робочої сили більшої частини працездатного населення. Це спричинено значними масштабами явного і прихованого безробіття протягом тривалого часу, скороченням мережі професійно-технічних училищ, міграцією робочої сили та ін. Водночас під впливом всебічного зростання цін на споживчі товари майже до рівня світових, поширення системи платного отримання освіти та інших подібних явищ вартість робочої сили дещо зростала. Але не виважені дії більшості урядів блокували економічну реалізацію об'єктивного процесу зростання вартості цього специфічного товару через штучне заморожування реальної заробітної плати на значно нижчому рівні від вартості робочої сили. Це суттєво погіршило умови її відтворення, змусило велику кількість працездатного населення емігрувати, знизило рівень життя в Україні.
Найповніше структура вартості сучасної робочої сили розкрита в Міжнародній класифікації вартості праці, яку доцільно вважати класифікацією вартості робочої сили.
Література
1. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. — М.: "Прогресс", 1968. Сен А. Об этике и экономике. — М.: Наука, 1996.
2. Сисмонди С. Новые начала политической экономии, или О богатстве в его отношении к народонаселению. — М.. 1936. — Т. I.
3. Словарь современной экономической теории Макмиллана: Пер. с англ. / Под общ. ред. Д. У. Пирса. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 607 с.
4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов.: Пер. с англ. — М., 1962. Современная экономика: Многоуровневое учебное пособие / Под ред. О. Ю. Мамедова. — Ростов-на-Дону, 1998.
5. Современный экономический словарь. — М.: ИНФРА-М, 1997.
6. Соколовська А. Податкова система України: теорія та практика, становления. — К., 2001. Сорос Д. Алхимия финансов. Рынок, как читать его мысли. — М.: ИНФРА-М, 1966. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар: Пер. з англ. — К.: Вид. дім "КМ Академія", 2003. Стоун Р. Метод затраты — выпуск и национальные счета. — М.: Статистика, 1964. Суслов И. П. Методология экономического исследования. — М.: Мысль, 1974. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов / Под ред. Г. П. Журавлевой, Н. Н. Мильчаковой. — М.: ЮНИТИ. 1997. — 485 с.
7. Тойиби А. Д. Постижение истории. — М.: "Прогресс", 1991. *
8. Трансформація моделі економіки України / За ред. В. М. Гейця. — К.. 1999.
9. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии. — СПб.. 1911.
10. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наукова думка. 1994.