обмежень, встановлених законодавством України;*

обмежень географічного регіону, в якому товари можуть бути перепродані;*

обмежень, що істотно не впливають на ціну то вару;

Як приклади умов такого роду можна навести такі ситуації:

ціна на ввезені товари залежить від надання покупцем продавцю визначених послуг (іноземний продавець продає українському покупцю товари на суму 100 тис. доларів США за умови, що покупець зобов'язується надати йому певні інформаційні послуги).*

продавець встановлює ціну на ввезені товари за умови, що покупець купить також і інші товари у певних кількостях (японський продавець продає телевізори за ціною 150 доларів США за одиницю за умови, що український покупець придбає 1000000 презервативів за ціною 0,05 долара за одиницю).

б) продаж і ціна угоди залежать від дотримання умов, вплив яких не може бути обчислено. До подібного роду умов належать:*

умови постачання відповідно до "Інкотермс" у редакції 2000 p.;*

умови підписання угод і здійснення постачань типу "покупка за умови підключення експерта (наявність експертного висновку)" і т.п.;*

покупка за умови постачання товару до конкретної дати;*

умови знижок на кількість товару, на "вірність" даному продавцю і т.п.;*

надання продавцю технічних розробок або креслень, виготовлених у країні покупця;*

здійснення покупцем за свій рахунок (можливо навіть за згодою з продавцем) яких-небудь дій, що відносяться до збуту покупцем імпортованих товарів, наприклад, рекламна діяльність, оплачувана покупцем;

¦ вимога на проведення тестування або випробування товарів;*

вимога із забезпечення конфіденційності інформації і таємності визначених даних щодо ввезених товарів.

в) дані, використані декларантом при заявленій митної вартості, не підтверджені документально або не є кількісно визначеними і достовірними. Вимоги достовірності в даному випадку означають, що, по-перше, митні органи повинні мати можливість перевірки поданих декларантом документів; по-друге, дані, що містяться в поданих

декларантом документах, не повинні суперечити одне одному, інакше метод 1 застосовувати не можна.

г) учасники угоди є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їхня взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинно бути доведене декларантом. При цьому під взаємозалежними особами розуміються особи, що задовольняють хоча б одну з таких ознак:

1) один з учасників угоди (фізична особа) або посадова особа одного з учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого учасника угоди;

2) учасники угоди є співвласниками підприємства;

3) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

4) один з учасників угоди є власником внеску (паю) або акцій з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, що становлять не менше 5 % статутного капіталу;

5) обидва учасники угоди перебувають під безпосереднім чи непрямим контролем третьої особи;

6) один з учасників угоди перебуває під безпосереднім або непрямим контролем іншого учасника угоди;

7) учасники угоди або їхні посадові особи є родичами.

Визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2 і 3)

У митній практиці можуть зустрічатися випадки, коли неможливо визначити вартість угоди. Наприклад, це ситуації, коли:

а) ввезені товари не є предметом продажу;

б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями,' що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;

в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення П коригувань;

г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:*

залежність сторін вплинула на розмір ціни, і цей факт не може бути спростований;*

ціна товарів значно відрізняється від перевірочної (орієнтованої) вартості або відсутня перевірочна вартість для цілей порівняння.

В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.

Суть методу2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.

Під ідентичними розуміються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:

а) фізичні характеристики;

б) якість;

в) репутація на ринку;

г) країна походження;

д) виробник.

Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть служити підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають даним вимогам. Наприклад, розмір етикетки, колір тощо.

Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути виготовлені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.

Товари, виготовлені різними особами в одній і тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця і митних органів немає інформації про ідентичні товари, виготовлені особою, що виготовила оцінювані товари.

Наприклад, холодильник Мінськ (Білорусь) моделі МХМ-1704 не є ідентичним холодильнику моделі МХМ-1717, оскільки одним з основних споживчих параметрів холодильників є об'єм (від якого, головним чином, залежить ціна). У першої моделі об'єм - 370 дм3, а у другої - 350 дм3. Не є ідентичним холодильнику МХМ-1717 холодильник Sneige (хоча об'єм у них однаковий), тому що фірми - виробники мають неоднакову репутацію на ринку.

У випадку, якщо при використанні методу 1 виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то в якості основи для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.

Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то слід переходити до іншої альтернативної бази оцінки - ціни угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3- оцінку за ціною угоди з подібними товарами.

Під подібними розуміються товари, які, хоча і не е однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні однорідності товару обов'язково мають бути враховані такі ознаки:*

якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;*

країна походження;*

виробник.

Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.

Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:

а) фізичні характеристики: (розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; метод виготовлення);

б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали, тканина або папір тощо);

в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує даний товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);

г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).

При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку І наявність товарного знаку.

Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:

1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;

2) якщо ці товари Ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;

3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;

4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, застосовується найнижча з них.

При використанні цього методу використовуються такі види цін:*

світова ціна;*

довідкова ціна - ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;*

біржові котирування - це ціни, що відображають фактичні угоди;*

середні експортні та імпортні ціни - розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.

Приклад. Сорочки однакових характеристик ввозяться від двох різних виробників, розташованих в одній країні. При цьому кожен виробник сорочок має свій товарний знак. Проте сорочки, виготовлені цими фірмами, мають однаковий стандарт і однакову якість. Вони користуються однаковою репутацією на ринку країни-імпортера. Чи можуть дані товари розглядатися як ідентичні або однорідні?

Хоча виробники використовують різні товарні знаки, сорочки мають однакові стандарти, якість І репутацію на ринку. Тому:

1) оскільки сорочки мають різні товарні знаки, вони не можуть розглядатися як ідентичні товари;

2) з Іншого боку, хоча сорочки і не є однаковими в усіх відношеннях, вони усе ж мають однакові характеристики, що дає їм можливість виконувати однакові функції. У зв'язку з тим, що товари виконані з урахуванням однакових стандартів, з однакових вихідних матеріалів, однакові у відношенні якості і репутації на ринку і мають визначений товарний знак, їх слід розглядати як однорідні, навіть незважаючи на різні товарні знаки.

Однорідними товарами є також пиво "Чернігівське" і "Славутич". Методи 2 ІЗ використовуються рідко, тому що:

1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги щодо їхнього застосування;

2) для правильного вибору порівнюваного товару