Еволюція товару та новітні тенденції розвитку товарного виробництва

План

1. Еволюція товару в XX ст. 

2. Тенденції розвитку товарного виробництва. 

3. Література

Еволюція товару в XX ст.

Протягом цього століття відбувався розвиток товару, у діалектиці відносин конкретної і абстрактної, приватної і суспільної праці виникли якісно нові аспекти. У виробництві товарів (як і у двоїстому характері праці, споживчій вартості і вартості) сталися важливі кількісні та якісні зміни, зумовлені ускладненням технологічного способу виробництва, виникненням нових суспільних потреб, еволюцією типів і форм економічної власності тощо. Але їх майже не аналізують економісти, що є свідченням антиісторизму.

Ці процеси можна дослідити, спостерігаючи за виробництвом сучасного автомобіля, який став звичайним, поширеним видом товару. Нині у світі налічують понад 700 млн. легкових автомобілів, їх щорічне виробництво безперервно зростає. Деталі для автомобіля виготовляють до 100 галузей народного господарства. Автомобіль кінця XX ст. складається в середньому з 15 тис. деталей (у тому числі майже 1500 основних). У створенні його споживчої вартості беруть участь кілька тисяч видів конкретної праці. Гігантська концентрація виробництва, зростання рівня усуспільнення праці зумовлюють усе менше виявлення конкретної праці як приватної праці незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. Могутня американська монополія "Дженерал моторз", що виробляє автомобілі, на початку 90-х років XX ст. мала до 40 тис. постачальників, а частка закупівель у сумі обігу становила приблизно 48 %. За таких умов зведення конкретних видів праці до абстрактної, визначення конкретної праці як суспільної відбувається через систему замовлень, контрактів, субпідрядів. "Дженерал моторз" встановлює з постачальниками тривалі виробничі зв'язки. Перетворення окремої деталі, вузла автомобіля на товар планується заздалегідь, набирає форми договору, а не відбувається звичайним шляхом повної та вільної конкуренції на ринку. Головна фірма контролює затрати виробництва відділень-постачальників, запроваджує для них обмежений комерційний розрахунок. Це підриває товарне виробництво в сучасних умовах. Так само строго великі компанії контролюють зовнішніх постачальників. Щорічно фірми переглядають списки постачальників, договори з партнерами, які не задовольняють вимог, анулюють, і натомість укладають нові, намагаючись знизити ціни на комплектуючі.

Зведення конкретних видів праці до абстрактної праці, до вартості відбувається також шляхом купівлі-продажу. Але цей процес усе частіше здійснюють централізовано, через розвиток безпосередньо суспільної форми виробництва і відповідного послаблення товарної форми зв'язку. На розвинутому ринку потенційний виробник, перш ніж почати виготовляти товар, знаходить покупця, попередньо укладає з ним письмову або усну угоду, контракт, де обумовлено якість товару, ціни, термін поставок, платежів тощо. Отже, сфера ринкових відносин по суті перетворюється на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами.

У 70—80-ті роки XX ст. завдяки комп'ютеризації виробництва, переходу до гнучких виробничих систем автомобільна промисловість частково починає працювати за індивідуальними замовленнями. Споживач може вибрати один з кількох сотень варіантів обробки або оснащення машин. Так органічно поєднується стандартна масова продукція з індивідуальними замовленнями, вирішується проблема підтвердження ринком суспільної необхідності вироблених товарів. Це свідчить про поступове поширення безпосередньо суспільної форми виробництва.

Зростаюче втручання держави в економіку теж відчутно підриває товарне виробництво (водночас все менше конкретна праця виявляється у вигляді приватної) через укладення державних контрактів, закупівлю державою величезної частки виготовленої продукції, що означає гарантований попит на неї. Державний попит охоплює різною мірою понад 90 % усієї номенклатури товарів і послуг, які виготовляються у США.

Ціни на товари встановлюються не на ринку, а шляхом прямих переговорів. Суспільний поділ втіленої в товарі праці виявляється вже на виробничій стадії, при попередній калькуляції окремих вартісних показників виробів, обсяг яких визначають заздалегідь. Обмін підтверджує суспільно необхідний характер праці.

Новим інтернаціональним змістом наповнюються категорії "товар", "конкретна праця" та "абстрактна праця" внаслідок активізації процесів міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування й комбінування між компаніями різних країн. Наприклад, із 8 тис. компаній-суміжників і субпостачальників, з якими співпрацює італійський автомобільний концерн ФІАТ, — 2 тис. зарубіжних фірм. За цих умов конкретна праця набуває форми різних видів міжнародної праці. її зведення до абстрактної відбувається в процесі формування інтернаціональної вартості — сутнісно нової суспільної форми продукту інтернаціональної праці. Вартість як суспільне відношення виражає виробничі зв'язки й відносини між промисловими компаніями багатьох країн.

За встановлення довгострокових контрактів і укладення угод про взаємні поставки між компаніями різних країн конкретна праця на їх території все більше виявляється як суспільна. У межах багатонаціональних фірм елементи виробництва позбуваються національної належності, а виготовлені товари стають носіями інтернаціональної вартості.

Сучасний товар — продукт планомірно організованої в межах країн і у міжнародному масштабі складної праці, який виготовляється за попередніми замовленнями, контрактами, внаслідок чого заздалегідь визнається його відповідність суспільним потребам, а ринок слугує лише "арбітром" такої відповідності.

Істотно і якісно змінилася конкретна праця. З'явилися сотні тисяч нових її видів, ускладнився зміст виробничих операцій, конкретних робіт, мети, предметів і засобів праці, її результатів. Ставлення людини до природи набуває все більш суспільного характеру.

Ще глибші зміни в процесі праці відбуваються у зв'язку з формуванням сучасної всебічно розвиненої людини у передових країнах. Конкретна праця поділяється на опредмечену (створює споживчу вартість) і олюднюючу (формує людину), зумовлює процес розвитку всіх сутнісних сил людини.

Ускладнюються особливості та властивості товару. Взаємодія його суперечливих сторін на сучасному етапі НТР (інформаційної революції), коли масовим видом товарів стають інтелектуальні продукти, відбувається в процесі збирання, "виготовлення" і надання інформації, при створенні автоматизованих систем управління технологічними процесами, автоматизованого проектування та конструювання тощо.

Тенденції розвитку товарного виробництва.

У межах сучасного товарного виробництва діють дві протилежні тенденції: до подальшого розширення та до підриву.

Перша зумовлена насамперед поглибленням суспільного поділу праці, зокрема спеціалізацією виробництва (виокремленням виробничих функцій у самостійні виробництва), збільшенням кількості економічно самостійних виробництв (у США за період 1947—2000 рр. кількість підприємств зросла майже на 15 млн.), що з погляду відносин економічної власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками й споживачами.

Товарне виробництво розширюється також внаслідок перетворення науки у безпосередню продуктивну силу: матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау стають товаром. Дію першої тенденції посилює зростання економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіти, охорони здоров'я та ін.) у відтворенні робочої сили. Послуги, що надають ці галузі, теж перетворюються на товар. Товар набуває і таких потворних форм, як продаж частин тіла (наприклад, людської нирки). Розширення товарного виробництва стимулюється збільшенням населення, дією закону зростання потреб та іншими факторами.

Дію тенденції до підриву товарного виробництва живить розвиток одиничного поділу праці — подетальна та поопераційна спеціалізація всередині виробничих одиниць. їх матеріальною основою є посилення концентрації виробництва, розвиток гігантських промислових об'єднань. Ця тенденція зумовлена також поширенням організованості та планомірності у межах компаній, які частково заперечують ринкові важелі регулювання економіки.

Розвиток контрактних відносин між великими компаніями і дрібними та середніми капіталістичними підприємствами, укладання юридичних контрактів, державних контрактів на національному та міжнародному рівнях ще більше підривають товарне виробництво, а отже, механізм ринкового саморегулювання, його негативні функції. Гігантські банки, які створюють апарат для суспільного регулювання процесу виробництва й розподілу продуктів посилюють такі тенденції. За цих умов значно послаблюється потреба підтверджувати через ринок суспільно необхідний характер товарів.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює зростання третьої основної форми суспільного виробництва — безпосередньо суспільної.

Отже, особливостями сучасного товарного виробництва є:

1) поглиблення форм суспільного поділу праці і виникнення нових поділів праці в межах суспільства;

2) переважання колективних типів і форм економічної власності, поява окремих ознак суспільного типу власності, які зменшують масштаби неорганізованості, стихійності товарного виробництва, а отже, ринкової економіки;

3) державне та наддержавне регулювання товарного виробництва, конкурентного середовища, перетворення держави в підприємця, інвестора, споживача, фінансиста, організатора та ін., що формує гарантований планомірний ринок збуту і виробництва товарів і послуг;

4) економічні зв'язки між суб'єктами підприємницької діяльності через контрактну систему;

5) переважно планомірний характер розвитку товарного виробництва в національних та інтернаціональних масштабах;

6) поступове витіснення готівки із процесу купівлі-продажу товарів і посилення ролі безготівкових грошей.

Сучасне товарне виробництво — високоорганізована і планомірна організація суспільного виробництва, за якої складні продукти виготовляються здебільшого великими промисловими компаніями шляхом спеціалізації та кооперації з іншими компаніями на основі попередніх замовлень споживачів і держави, внаслідок чого задовольняються зростаючі індивідуальні, колективні та суспільні потреби.

Водночас певна частина виготовлених продуктів набуває суспільного характеру на ринку, який також поступово стає організованим і регульованим.

Література

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.

2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.

3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с

4. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск,