у створенні вартості. Прикладом проникнення в таку сутність є висновок шведського економіста К. Еклунда про те, "що у дійсності різні фактори виробництва — це люди із плоті і крові"3.
Отже, оцінюючи окремі позитивні та найважливіші негативні, а також електичні аспекти теорії Сея цілком правомірно зробити висновок про переважання поверхових (вульгарних) висновків. Водночас неправомірна думка К. Маркса про неможливість появи елементів наукового підходу в наступний після вульгарної політекономії період. Такий висновок зумовлений тезою Маркса про неможливість адаптації капіталізму на тривалішому проміжку часу.
Ще менше підстав вважати класичною реакційну концепцію народонаселення Т. Мальтуса. Його сентенції, що людина повинна сама себе прогодувати, що народ сам винен у своїх стражданнях тощо повністю заперечують експлуататорську природу тогочасного капіталізму. Захищаючи інтереси пануючого класу, Т. Мальтус стверджував, що бідна людина не повинна зазіхати на власність багатих, оскільки приватна власність необхідна для зростання виробництва споживчих товарів, а отже, для поліпшення становища бідних.
Антигуманними є також висновки Т. Мальтуса, що рівень заробітної плати визначається мінімальною вартістю засобів існування робітника (класики політекономії цей рівень називали нижньою межею), про недоцільність закону про допомогу бідним; хибним є його положення про виникнення прибутку в обігу, а не у виробництві; про відсутність абсолютної ренти та ін. Дещо конструктивнішою е запозичена у Сміта думка, що величина вартості товару визначається витратами його виробництва, а отже, витратами живої і уречевленої праці. Отже, звинувачення К. Маркса у несправедливості віднесення Ж.-Б. Сея і Т. Мальтуса до вульгарних буржуазних економістів теж поспішне і необ'єктивне. Тому викликає подив висловлювання В. Ковальчука і М. Сарая про наявні у концепції Мальтуса "...окремі недоліки і недостатню коректність" , але її справедливість і актуальність в принципі1.
Література
1. Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.
2. Коропецький І. С. Українські економісти XIX століття та західна наука. — К.: Либідь, 1993. —192 с.
3. Коуз Р. Фирма, рынок и право: Пер. с англ. — М.: -Дело ЛТД* при участии иэд-ва -Саіаііаху". 1993.
4. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Т.-Финстаинформ. 1997.
5. Курс экономической теории / Под ред. М. Н. Чепуриш, Е. А. Киселевой. Киров: Изд-во "АСА", 1996.
6. Ленін В. І. Повне зібр. творів.
7. Леонтьев В. В. Экономическое эссе. — М.. 1990.
8. Лукинов И. И. Эволюция экономических систем. — М.: Экономика. 2002. — 567 с.
9. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. — Львів, 1999.
10. Маркс К., Енгельс Ф. Повне зібрання творів.
11. Маршалл А. Принципы политической экономии. — М.: "Прогресе", 1983. — Т. 1,2. Менгер К. Основание политической экономии. Австрийская школа в политической экономии. — М.. 1992.
12. Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми их приложениями к социальной философии: Пер. с англ. — М.. 1983. — Т. 1.
13. Модильяни Ф., Миллер М. Г. Сколько стоит фирма? Теорема ММ. — М.: Дело, 1999.