поділяються між усіма членами консорціуму пропорційно їх часткам у загальній сумі зобов'язань.
Для участі у консорціумі запрошуються зазвичай компанії, які запропонують найнижчі ціни комплектуючих для кооперованого виробництва, ефективну систему збуту, привабливі кредитні умови, банківські гарантії тощо.
Коопераційні зв'язки можуть оформлятись у вигляді контракту, або господарської угоди, або протоколу про здійснення виробничих та науково-технічних зв'язків. Найкращою формою закріплення коопераційних зв'язків є господарські угоди, які охоплюють усі сторони діяльності партнерів; вони містять взаємні зобов'язанння сторін, визначають предмет, номенклатуру та обсяг співпраці, форму та строки завершення робіт тощо.
Виробничо-збутова кооперація з часом може призвести до утворення СП з іноземними інвестиціями як незалежної юридичної особи.
Франчайзинг товарів та послуг
Франчайзинг - це спосіб кооперування, при якому франчайзер (продавець - відома фірма) передає франчайзі (покупцю - спеціально утвореній за участю франчайзера фірмі) право на використання своєї торгової марки, яка є важливою для бізнесу покупця, а також своє ноу-хау і який передбачає безперервне вливання необхідних активів у франчайзингові підприємства. У багатьох випадках франчайзер бере на себе і функцію постачання. У певному сенсі франчайзі та франчайзер діють майже як вертикально інтегрована фірма, оскільки сторони взаємозв'язані і кожна продукує частину товарів або послуг, які у кінцевому рахунку потрапляють до споживачів.
Найпоширеніший спосіб проникнення франчайзера на закордонний ринок полягає у виборі головної франчайзі та передачі їй (зазвичай місцевій фірмі) прав у країні чи регіоні. Потім основний покупець відкриває власну торгівлю або торгівлю через субфранчайзі. Винагороду субфранчайзі виплачують головній франчайзі, яка потім перераховує встановлену процентну частку франчайзеру. Інколи франчайзери проникають на іноземні ринки, укладаючи угоди безпосередньо з франчайзерами за кордоном. Часто цей варіант неприйнятний, оскільки франчайзер є маловідомим на даному ринку і місцеві підприємці побоюються мати з ним справу. Тому більш поширеним є варіант з відкриттям певної кількості торгових точок в іншій країні, які є принадою для місцевих потенційних покупців.
Проблеми, які виникають при веденні франчайзингових операцій, можна звести до таких
1. Важко вибрати гарне, привабливе м ісцерозташу ван ня підприємства франчайзі.
2. Пошук постачальників, який викликає додаткові витрати. Наприклад, фірмі "Мак-Дональде" довелось інвестувати кошти у будівництво заводу з виробництва булочок для гамбургерів у багатьох країнах, допомогти налагодити вирощування картоплі відповідної якості.
3. Розширення діяльності франчайзі за кордоном стримується адміністративними або законодавчими обмеженнями, які не дозволяють здійснювати необхідні операції.
4. Чим вище стандартизація продукції франчайзера, тим вона менш приваблива за кордоном, але чим сильніше франчайзер пристосовується до особливостей країни-реципієнта, тим менше він може запропонувати потенційному покупцю-франчайзі.
Взаємовідносини франчайзера та франчайзі регулюються договорами, які подібні щодо предмета, прав та обов 'язків сторін ліцензійним угодам, а відносно комерційних умов взаємодії - угодам з посередниками.
Договір франчайзингу в Україні має бути зареєстрований у Патентному відомстві, що підтверджує переуступку прав на використання товарного знака та має важливе значення у випадку виникнення суперечок сторін при обмеженні прав його використання.
Винагороду за право використання ділової репутації та комерційного досвіду франчайзі виплачує так само, яку випадку ліцензійної угоди: у вигляді паушального платежу, поточних відрахувань роялті або комбінованого платежу.
Для франчайзера організація збуту товарів та послуг під своїм іменем через мережу франчайзі має такі "плюси ": він активно рекламує свою фірму та забезпечує визнання
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ОПЕРАЦІЇ І КОНТРАКТИ товару чи послуги на даному ринку; "мінуси" для нього полягають у тому, що він ризикує у випадку недобросовісного виконання своїх зобов'язань франчайзі, порушення прав використання, недотримання технології та комерційних прийомів надання послуг. Тому франчайзер передбачає у контракті право контролювати збутовий процес на всіх його стадіях - від якості вихідних матеріалів, кваліфікації персоналу, фінансування витрат, виплати винагороди до обмеження використання товарного знака по території, строках, обсягу наданих прав та передачі їх третім особам.
Відомі фірми, фірмові Знаки яких означають високу якість товарів та послуг, високу ділову репутацію та досвід, з великою обережністю ставляться до продажу прав на використання свого товарного знака, фірмового найменування. На першому етапі при виході на закордонний ринок вони спочатку спільно організовують збут на умовах дистриб'юції, з поставкою товарів на підставі посередницької угоди без надання права посереднику використовувати своє фірмове найменування. Поставки товару здійснюються на цьому етапі проти авансових платежів та банківських гарантій. На другому етапі, якщо збутова організація своєю добросовісною роботою заслуговує довіру відомої фірми, ця фірма передає франчайзі за винагороду право працювати під своїм фірмовим найменуванням та починає фінансувати розширення обсягів продажів шляхом утворення консигнаційних складів, придбання або оренди вибраних франчайзі приміщень, поставки комплекту обладнання, витратних матеріалів, надання пільгових кредитів, навчання персоналу, передачі йому комерційного досвіду та знань, участі у проведенні рекламної кампанії у країні та за кордоном. При цьому франчайзер контролює належне використання фірмового найменування та вимагає від франчайзі суворого дотримання відлагодженої технології виробництва товарів та надання послуг.
Найбільше застосування франчайзинг має у сфері послуг індустрія туризму, сервіс побутової техніки, система швидкого харчування, пральні, автосервіс. Найбільш відомими фірмами, які використовують франчайзинг, є: Мас Donald's, Xerox, Coca-Cola, Ford, Hilton, Zinger, Kentucky Fried Chicken, Perkits Yogurt, Great American Cookie, Holliday Inn, Pronuptia.
Література
1. Алле М. Экономика как наука. — м.: Наука для общества, 1995.
2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Слід, 1993. — 328 с
3. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с франц. — м.: *Международные отношения*. 1994.
4. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. — К.: "Ніка-Центр Ельга", 2000.
5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М., 1999.
6. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. — М.: Наука, 1973.
7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М.: Дело, 1994. — 720 с.
8. Боди 3., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Изд. дом -Вильяме-. 2000.
9. Большой экономический словарь / Под ред. А. н. Азрилияна. — 3-е изд. — м.: Институт новой экономики, 1998. — 864 с.
10. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.
11. Брагинский С. В., Певзнер Я. А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. — М.: Мысль. 1991.
12. Булатов М. А. Логические категории и понятия. — К.: Наукова думка, 1982.