І. Фішер слушно намагається уникнути терміна "продуктивність капіталу", оскільки він, на думку вченого, породжує двозначність, формує ілюзію, що капітал створює цінність доходу. Тлумачення суб'єктивістської школи ще менш обґрунтоване, оскільки джерело виникнення відсотка тут переноситься до суб'єктивно-психологічної сфери. Тому не дивно, що В.-С. Джевонс (та деякі інші західні вчені) відкинули концепцію, згідно з якою стриманість є елементом відсотка.
Монетарні теорії позичковий відсоток трактують як ціну лише грошового капіталу. Дж. Кейнс розглядав відсоток як ціну грошей, плату за "розлучення з ліквідністю". Основою відсотка, на його думку, є перевага в ліквідності, тобто прагнення людей мати багатство у грошовій формі, оскільки гроші завжди можна реалізувати. Власник грошей не розлучається з ними навіть тимчасово, а лише за умов певної компенсації. Величина відсотка, на думку Дж. Кейнса, перебуває у прямо пропорційній залежності від "переваги ліквідності" і в обернено пропорційній залежності від кількості грошей в обігу. Рух норми відсотка і норми прибутку Кейнс вважає не пов'язаним один з одним.
Його концепції відсотка властиві внутрішні суперечності. Так, з одного боку, намагання утримати при собі гроші є неоднаковим у різних індивідуумів, що зумовлено насамперед неоднаковим рівнем їх доходів. З іншого — рівень доходів власників грошей залежить в основному від норми відсотка. Отже, одна величина ("перевага в ліквідності" визначається іншою (нормою відсотка), і навпаки, що свідчить про погану аргументованість концепції в цілому.
Неокейнсіанський варіант цієї концепції дістав назву "фондів, придатних до позички". Відсоток розглядають як результат співвідношення попиту і пропозиції на гроші (як найліквіднішого засобу). Попит перебуває у прямо пропорційній залежності від рівня доходів і в обернено пропорційній від норми відсотка. Усі інші активи (облігації, векселі та ін.) мають меншу ліквідність, а чим менша ліквідність (порівняно з грошима), тим більший відсоток вони повинні приносити. Дж. Хікс вважав цю концепцію тотожною кейнсіан-ській, але вони, за правильною оцінкою Р. Барра, лише подібні. На думку американського економіста Дж. Тобіна, за гроші взагалі не слід сплачувати відсоток. Високий відсоток доцільно платити лише за низьколіквідні цінні папери. Проте ця точка зору не поглиблює рівень теоретичного і методологічного осмислення сутності відсотка та джерел його виникнення.
За марксистською теорією, відсоток — це частина доходу, яку позичальник віддає кредиторові за тимчасове користування грошима. Якщо позичальником є функціональний капіталіст, то він віддає позичковому капіталісту (чи кредитору) частину свого прибутку, оплачуючи не вартість позичкового капіталу, а його споживчу вартість. Єдиним джерелом відсотка марксизм вважав створену найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва частину додаткової вартості. Однак це джерело є основним, але не єдиним, тому що банки, точніше їх працівники, теж певною мірою є творцями капіталу безвідносно до акумульованих банками капіталів і доходів, якщо процес капіталотворення обмежується потребами відтворення суспільного капіталу, його руху вимогами законів грошового обігу. При цьому капіталом стають не всі суми грошей, наданих банками у кредит, а лише ті, які забезпечують рух реального капіталу.
Література
1. Шегда А. В. Менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Знания, 2002. — 583 С
2. Шницер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997.
3. Штайльман К. Новая философия бизнеса: В 3 т. — Москва — Берлин. 1998.
4. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія: Пер. з англ. — К.: Основи. 1995.
5. Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель: Пер. со швед. — М.: Экономика. 1991.
6. Экономика: Учебник по курсу "Экономическая теория" / Под ред. А. С. Булатова. — М.: БЭК. 1997.
7. Экономическая безопасность. Производство, финансы, банки / Под ред. В. К. Сенчагова. — М.. 1998.
8. Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под ред. акад. В. И. Видяпина. акад. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 557 с.
9. Экономическая теория: Учебник / Под ред. В. Д. Камаева. — М.: ВЛДОС. 1988. — 640 с.
10. Экономическая теория: Учебник / Под ред. И. Л. Николаевой. — М.. 1998.
11. Экономическая теория: Учебник для вузов / Под ред. А. И. Добрынина. Л. С. Тарасевича. — СПб.: *Питер Ком". 1999.
12. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика. 1999. Экономическая энциклопедия "Политическая экономия" — М., 1979. — Т. 3. —- 623 с. Энциклопедический социологический словарь / Под ред.