що у виробничій функції Кобба—Дугласа відбувається стабільне зростання доходів, заощаджень, інвестицій тощо відповідно до темпів зростання робочої сили завдяки гнучкості цін та національній монетарній політиці. Проте у цій функції витрати праці й капіталу розглядаються лише з точки зору екстенсивного типу розвитку і не враховують якісні зміни в цих двох факторах, абстрагуючись від науково-технічного прогресу.
Одним з наступних варіантів удосконалення неокласичної концепції економічного зростання стала характеристика ролі економічного прогресу у такому зростанні. З цією метою неокласики обґрунтували поняття "ефективність технічного прогресу" — вплив на економічний прогрес для підвищення ефективності виробничих факторів у зв'язку з розвитком науки, освіти, поліпшенням кваліфікації та ін. Такий вплив, на їх думку, зумовлює прискорення темпів технічного прогресу та збільшення його частки в темпах зростання обсягів продукції. Важливою ознакою технічного прогресу є економія, яку забезпечує збільшення масштабів, поглиблення спеціалізації, кооперування виробництва тощо. Виокремлюють два основні типи такого прогресу:
1. Нейтральний тип, який зумовлює однаковий вплив на граничні продукти окремих виробничих факторів.
2. Домінуючий тип (не нейтральний), за якого враховують еластичність зміни факторів виробництва залежно від зміни цін на них, що, в свою чергу, зумовлює зміни граничних продуктів, їх співвідношення в продукті, яке вимірюється показником капіталоінтенсивності. Найбільший внесок у з'ясування таких змін зробили американські економісти Р. Солоу та Б. Денісон.
Позитивним аспектом побудови таких моделей є передусім емпірична кількісна оцінка ролі окремих факторів у сучасному економічному зростанні, але її достовірність забезпечує лише урахування синергічного ефекту взаємодії цих факторів з працею робітників, що не враховують ці автори.
Недосконалість цих моделей засвідчує те, що внесок найманої праці у створення національного доходу оцінюється лише на основі її частки доходів у чистому продукті (національному доході); неврахування якості освіти у частці освіти в економічному зростанні, різнобій в оцінках ролі освіти (Б. Денісон спочатку оцінював роль освіти в економічному зростанні на рівні 24 %, а відтак — 18,2 % і нижче).
Водночас на основі зроблених неокласиками висновків щодо впливу науково-технічного прогресу на економічне зростання істотно модифікувалась економічна політика, зокрема, зросли витрати держави на розвиток науки, освіти, підготовку та перепідготовку кадрів. Це помітно вплинуло на політику фірм та корпорацій щодо підвищення кваліфікації найманих працівників.
Література
1. Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.
2. Коропецький І. С. Українські економісти XIX століття та західна наука. — К.: Либідь, 1993. —192 с.
3. Коуз Р. Фирма, рынок и право: Пер. с англ. — М.: -Дело ЛТД* при участии иэд-ва -Саіаііаху". 1993.
4. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Т.-Финстаинформ. 1997.
5. Курс экономической теории / Под ред. М. Н. Чепуриш, Е. А. Киселевой. Киров: Изд-во "АСА", 1996.
6. Ленін В. І. Повне зібр. творів.
7. Леонтьев В. В. Экономическое эссе. — М.. 1990.
8. Лукинов И. И. Эволюция экономических систем. — М.: Экономика. 2002. — 567 с.
9. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. — Львів, 1999.
10. Маркс К., Енгельс Ф. Повне зібрання творів.
11. Маршалл А. Принципы политической экономии. — М.: "Прогресе", 1983. — Т. 1,2. Менгер К. Основание политической экономии. Австрийская школа в политической экономии. — М.. 1992.
12. Милль Дж. С. Основы политической экономии с некоторыми их приложениями к социальной философии: Пер. с англ. — М.. 1983. — Т. 1.
13. Модильяни Ф., Миллер М. Г. Сколько стоит фирма? Теорема ММ. — М.: Дело, 1999.