Передавання інформації на зразок ноу-хау передбачають за контрактом у таких формах: технічна документація (креслення, проекти, схеми, техніко-економічне обґрунтування, технологічні карти, методики, розрахунки, формули тощо); усна інформація та показ, під час яких повідомляють технічні відомості, передають досвід, навички, прийоми роботи, виготовлені зразки технічних об'єктів, ознайомлення з якими розкриває закладені у них конструкторські та інші рішення.

Найновітнішим видом ринку, що сформувався в умовах інформаційної революції, є ринок інформації.

Ринок інформації (в економічному аспекті) — певна сукупність економічних відносин з приводу збирання, оброблення, систематизації інформації та ЇЇ продажу кінцевим споживачам, а також привласнення на цій основі максимального продукту.

Важливий елемент ринку інформації — інформація про конкурентів. Збирання, оброблення і передавання її в деяких країнах називають інформаційно-статистичною базою підвищення конкурентоспроможності. Інтерес викликає інформація, яка стосується тривалості технологічного циклу, пропускної здатності устаткування, рівня запасів, особливостей організації виробництва, конструктивних і технічних можливостей виробів, рівня структури та витрат і збирається насамперед під час візитів фахівців (інженерів, техніків, майстрів, робітників).

Предметом купівлі-продажу на ринку інформації є також теле- та радіо-продукція, книги, газети, реклама тощо.

Формування ринків в Україні.

Внаслідок капіталізації економічної системи в Україні активно формуються основні види ринків, а отже, ринкові структури.

Так, процес формування ринку робочої сили та ринку праці тільки почався. Його характерні особливості:

1) значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом (у 2002 р. рівень безробіття за офіційними даними становив 9,8 %, що втричі нижче реального);

2) значні масштаби міграції робочої сили (у пошуках роботи у країни близького і далекого зарубіжжя виїхало приблизно 7 млн наймобільнішої робочої сили);

3) невідповідність між якістю робочої сили, тобто рівнем її освіти і Кваліфікації, і рівнем заробітної плати (середня номінальна заробітна плата становила у 2003 р. в Україні 462 грн., що значно нижче від потреб на розширене відтворення людини-працівника). Все це негативно позначається на ринках предметів споживання, послуг, засобів виробництва та інших видах ринків;

4) високий рівень безробіття серед випускників ВНЗ, що означає розтрачання національного багатства, оскільки на підготовку одного працівника вищої кваліфікації за міжнародними стандартами витрачається до 800 тис. дол. Щоб вижити в умовах мізерної ціни за робочу силу, наймані працівники змушені перепрацьовувати, що призводить до виснаження робочої сили, ЇЇ прискореного зношування.

Особливостями ринку засобів виробництва в Україні є:

1) функціонування зношених засобів праці (внаслідок відсутності навіть простого відтворення нової техніки), тобто їх виробництво у звужених масштабах;

2) високий рівень цін на низьку за якістю сільськогосподарську техніку (що унеможливлює її придбання більшістю товаровиробників, передусім фермерськими господарствами);

3) затоварювання продукцією машинобудування внаслідок її високої енергомісткості, матеріаломісткості та незначних обігових коштів у споживачів.

Негативно впливають на ринок засобів виробництва надмірно високі ставки банківського кредиту, недосконала амортизаційна політика держави, низька частка капіталовкладень та інші чинники. Внаслідок надмірно заниженої ціни на робочу силу, високих цін на товари і послуги (особливо комунальні) в Україні формується звужений споживчий ринок, передусім на товари тривалого користування.

Висока плата за навчання у ВНЗ та розширення мережі платних навчальних закладів є негативним фактором впливу на споживчий ринок. Унаслідок цього можливе відтворення лише фізичних можливостей людини, а ринок послуг, орієнтований на розвиток і відтворення інтелектуальних, творчих здібностей населення, відтісняється на задній план. Водночас значна диференціація суспільства в Україні зумовлює появу платних дорогих дитячих садків, шкіл, ВНЗ, лікарень тощо, де лише привілейована частина суспільства має змогу отримувати послуги.

Поступово звужується ринок інтелектуальної власності в Україні. Так, якщо за 1991—1999 рр. в нашій державі було видано 27 000 патентів, у тому числі в 1997 р. —-9 тис., то у 1999 р. — лише 1000 патентів. Значну частину ноу-хау вивозять за кордон у процесі міграції висококваліфіковані спеціалісти.

Для зміцнення валютного ринку в Україні слід обмежити доларизацію української економіки, зміцнити національну валюту, ефективно здійснювати зовнішньоекономічну політику і передусім валютне регулювання тощо.

Причиною слабкого розвитку ринку цінних паперів є не лише незначна кількість акцій у більшості з 19 млн акціонерів, а й відсутність розвинутого фондового ринку. Збитковість великої кількості корпорацій, високий податковий прес на доходи підприємств (до 80 %) майже унеможливлюють виплату частини прибутку на дивіденди, оподаткування самих дивідендів. Найважливішою причиною цього є зростаюче відчуження найманих працівників від засобів виробництва і управління власністю.

Ринкові нерухомості в Україні властиві такі негативні тенденції, як скуповування за безцінь новою українською буржуазією землі у зубожілого населення, створення умов для продажу кращого житла найбіднішими жителями міст внаслідок непомірної квартплати та їх переселення у квартири гіршої якості та ін.

Відповідно до чинного законодавства розрізняють легальний та нелегальний ринки. Нелегальний ринок є складовою тіньової економіки і охоплює незаконну торгівлю зброєю, незаконно виготовленими товарами (спиртними напоями тощо), торгівлю наркотиками, незаконне ввезення та торгівлю імпортними товарами на вітчизняному ринку тощо. Складовою нелегального ринку є неточне відображення доходів (передусім прибутків) від господарської діяльності здебільшого у бік їх заниження та приховування з метою ухилення від сплати податків або досягнення інших спекулятивних цілей. Нелегальний ринок поширюється на всі види ринків.

Комплексний аналіз структури ринку дає змогу з'ясувати інфраструктуру ринку.

Література

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.

2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.

3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с

4. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.

5. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С

6. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с

7. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.

8. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.

9. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.

10. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с

11. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.

12. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.

13. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.

14. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: