Інтеграційні процеси в арабському світі. Ліга Арабських Держав

План

1. Історія створення ЛАД

2. Александрійський протокол

3. Установчий договір ЛАД

4. Мета діяльності та організаційна структура ЛАД

5. Мета створення і функції ЛАД

6. Організаційна структура ЛАД

7. Рада Ліги

8. Постійні комітети

9. Генеральний секретаріат

10. Література

За останні півстоліття сформувались такі потужні фінансово-економічні центри, як Північна Америка, Західна Європа та Японія. Суттєві консолідуючі процеси зараз відбуваються ще в декількох точках планети — країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), де зростає роль нових індустріальних країн (НІК), Китаю та Австралії. Далі — Південна Америка, так звана система "ABC" (Аргентина, Бразилія, Чилі). На азіатському континенті необхідно особливо виділити ще дві точки — Індію і зону Перської затоки. Важливою умовою успішної реалізації існуючого потенціалу України є багатостороння орієнтація як на країни Західної Європи, Північної Америки і АТР, так і на країни Близькосхіднього регіону.

Яскравим прикладом міжурядової організації, що представляє цей регіон, є Ліга Арабських Держав.

Історія створення ЛАД

У кінці XX століття ЛАД відзначила своє 55-річчя, що ознаменувало важливість регіональної арабської системи та показало її унікальний характер.

Фактично, Ліга пройшла кілька етапів свого розвитку і "пережила" кілька спроб реорганізації, які довели прагнення модернізувати саму арабську регіональну систему.

Незважаючи на те, що заклик до арабської єдності був вже давно зроблений, ідея створення арабської організації, яка б об'єднала всі арабські країни, ще так не викристалізовувалась, як після

Другої світової війни. Арабський світ сам "заклав перший камінь" свого історичного розвитку:—

по-перше, атмосфера війни була сприятливою для активізації опозиційних рухів у підмандатних арабських країнах. Тоді виникла необхідність встановлення певного балансу між різними політичними силами арабських країн, активну роль серед яких відіграв Єгипет;—

"необхідність об'єднання була зумовлена небезпекою сіоністського руху, масовою еміграцією єврейського населення на палестинські землі, планами створення Держави Ізраїль" [13];—

існував значний обсяг торгівельного обміну та обміну робочою силою між арабськими країнами, що міг забезпечити матеріальну, духовну і культурну основу майбутнього об'єднання.

Можна вважати, що свій початок ЛАД бере з підписання договору "Про дружбу та союз" між Саудівською Аравією та Іраком

2 квітня 1936 року. В преамбулі договору сказано: "Обидві високі договірні сторони працюватимуть у напрямку об'єднання ісламської та арабської культур, а також військових організацій їхніх країн шляхом обміну науковими та військовими місіями". Цей договір був відкритий до підписання для інших арабських країн. 29 квітня 1937 року до нього приєдналась Народно-демократична Республіка Ємен.

Наступним кроком на шляху до зближення арабських країн було підписання 7 травня 1936 року "Договору про дружбу" між Єгиптом і Саудівською Аравією, яким вперше встановлено дипломатичні відносини між цими двома країнами.

Початок другого етапу утворення арабського союзу пов'язаний з виступом британського міністра закордонних справ їдена в Палаті громад 29 травня 1941 року. У своїй промові він висловив підтримку арабським країнам у створенні такої організації, яка б об'єднала їхні інтереси. Через рік після цього ініціативу створення арабського об'єднання взяв у свої руки єгипетський прем'єр-міністр Мустафа Нахас-паша. "Його Величність запросила сирійського прем'єр-міністра Жаміля Мірідіна і президента Ліванського національного пакту відвідати Каїр з метою проведення тристоронніх переговорів під назвою "Створення Арабської ліги 3 метою розширення співпраці арабських країн" [13].

Це було першим обговоренням ідеї створення Арабської ліги. З того часу проводилась серія двосторонніх переговорів між Єгиптом з однієї сторони і представниками Іраку, Сирії, Лівану, Саудівської Аравії, Йорданії та Ємену — з другої. Результатом переговорів стали два основні проекти арабського утворення:—

майбутнє об'єднання могло мати назву "Субрегіональне об'єднання" під опікунством "Великої Сирії";—

другий проект мав загальніший характер об'єднання, яке охопило всі незалежні арабські країни.

З 25 серпня до 7 жовтня 1944 року підготовча комісія проводила зустріч між представниками Сирії, Лівану, Йорданії, Іраку, Єгипту та Ємену. І саме тоді комісія вирішила назвати майбутнє об'єднання "Лігою Арабських Держав".

Александрійський протокол

У результаті переговорів між арабськими країнами на підготовчій конференції, яка проходила з 25 серпня до 7 жовтня 1944 року в замку Антонядес у м. Александрія (Єгипет) під головуванням Нахас-паші, єгипетська, сирійська, йорданська, іракська та ліванська делегації підписали Александрійський протокол. Його пункти такі:*

Створення ЛАД, до складу якої входили б усі незалежні арабські держави. Водночас повинна бути створена Рада Ліги, в якій були б представлені всі держави-члени на рівних умовах (ст. І).*

Рада ЛАД повинна слідкувати за дотриманням попередньо укладених договорів між країнами-членами, очолювати періодичні зібрання, сприяти зміцненню зв'язків між країнами-членами, координувати їхні політичні дії, захищати їхню незалежність і суверенітет проти будь-якої агресії і будь-якими політичними методами (ст. І).*

Резолюції, прийняті Радою Ліги, є обов'язковими для тих країн-членів, що їх прийняли. Якщо дві країни-члени звернулись до Ради за допомогою по вирішенню конфлікту між ними, тоді резолюція, схвалена Радою, буде обов'язковою лише для тих двох країн-членів (ст. І).*

Не дозволено використовувати силу як засіб вирішення конфлікту (ст. І).*

Визнання суверенітету і незалежності всіх країн-членів ЛАД, повага їхньої територіальної цілісності (ст. І).*

Для тіснішої співпраці з економічних, культурних, національних, соціальних, а також з питань комунікації та охорони здоров'я повинні бути створені постійні комітети.

До протоколу додано дві резолюції:*

Країни зобов'язуються поважати кордони, суверенітет і незалежність Лівану.*

Країни-члени стверджували права палестинського народу на самовизначення, висловили побажання, щоб Велика Британія дотримувалась своїх зобов'язань і сприяла припиненню єврейської імміграції і продажу землі євреям. Вони пропонували створити "Національний арабський фонд" для купівлі земель у Палестині.

У заключній частині протоколу підкреслено необхідність створення перехідного комітету для підготовки плану дій Ради Ліги і обговорення всіх політичних питань, які б сприяли швидкому підписанню договору між арабськими країнами про створення ЛАД.

Александрійський протокол був підписаний 7 жовтня 1944 року головами делегацій, які брали участь у роботі підготовчої комісії, за винятком Саудівської Аравії та Ємену, які згодом приєдналися до нього, відповідно 3 січня 1944 року і 5 лютого 1945 року.

Установчий договір ЛАД

Александрійський протокол був основоположним документом, оскільки на його основі створено Статут ЛАД, який був підготовлений:*

Політичним комітетом, створення якого передбачалось в Александрійському протоколі.*

Представниками країн, які підписали Александрійський протокол.*

Представником Палестини, який був присутній в якості спостерігача.

Після 16-ти зустрічей, проведених з 17 лютого до 3 березня 1945 року представниками Єгипту, Лівану, Сирії, Ємену, Іраку, Йорданії і Саудівської Аравії на чолі з міністром закордонних справ Єгипту в Каїрі в палаці Ал-Заафарам був підписаний Статут ЛАД. При його ратифікації був присутній і представник Палестини. Представники Ємену не зразу підписали статут ЛАД, вони зробили це лише 10 травня 1945 року.

У міру здобуття незалежності до ЛАД вступали й інші держави: Лівія (1953), Судан (1956), Марокко і Туніс (1958), Кувейт (1961), Алжир (1962), Південний Ємен (1967), що пізніше об'єднався з Єменом, Бахрейн, Катар, Оман і Об'єднані Арабські Емірати (1971), Мавританія (1973), Сомалі (1974), Джибутті (1977), Коморські острови (1993). У 1976 до складу ЛАД увійшла Організація визволення Палестини (ОВП).

У результаті з семи країн-засновниць кількість держав-членів ЛАД зросла до двадцяти двох. Офіційною датою відзначення річниці підписання Статуту ЛАД є день створення Ліги, а саме 22 березня.

Статут Ліги складається з преамбули, 20-ти статей і 3-х додатків. Метою створення ЛАД є "забезпечення тісніших зв'язків між арабськими державами на основі поваги суверенітету і незалежності цих країн, спрямування зусиль для досягнення спільної мети, реалізації спільної волі й виправдання сподівань народів арабських країн на благополучне майбутнє".

Преамбула, крім мети, вказує, що Єгипет, Ліван, Сирія, Ємен, Ірак, Саудівська Аравія і Йорданія прийняли і затвердили Статут ЛАД, що має консолідувати і розвивати міжарабські зв'язки в атмосфері поваги незалежності та суверенітету країн-членів.

У статуті записано механізм прийняття держав у Лігу і вихід їх з членства організації, процес голосування і прийняття рішень, розписано структуру органів ЛАД, їх функції.

Так, у статті І вказано, що "членом Ліги може стати будь-яка незалежна держава, яка готова виконувати всі зобов'язання, які записані в статуті".

У статтях П і IV йдеться про необхідність встановлення тіснішої співпраці між державами-членами Ліги в різних галузях. З цією метою потрібно створити відповідні комітети. Вказано також, що треті держави ЛАД можуть мати своїх представників у цих комітетах.

У статтях II і IV наголошується на необхідності координації політики держав-членів з метою захисту їхньої незалежності і суверенітету.

У статтях ІII, V, VI і VII йдеться про представництво в Раді Ліги (найвищому органі ЛАД), процес прийняття рішень і голосування в ній, про її функції та завдання, компетенцію і механізм вирішення конфліктів.

Штаб-квартиру організації та її місце знаходження регламентує стаття X. Тут вказано, що "штаб-квартира ЛАД розміщена в Каїрі і при необхідності це місце можна змінити".

У статті XI записано про час і кількість проведення звичайних і надзвичайних сесій Ради Ліги: "Сесії проводяться двічі на рік — у березні і в вересні. При необхідності і за проханням