Напередодні чергової Ялтинської зустрічі глав держав Грузії, Азербайджанської Республіки, України та Республіки Молдова, а також представника Республіки Узбекистан, 16 липня 2002 року в Київському інституті міжнародних відносин офіційно створено Інформаційний офіс (ІО) ГУУАМ.

Учасниками церемонії відкриття ІО були міністри закордонних справ України А. Зленко, Державний секретар Міністерства закордонних справ Ю. Сергеєв, Національні координатори держав ГУУАМ, акредитовані в Україні посли держав ГУУАМ, представники міжнародних організацій.

Робота Інформаційного офісу, відповідно до прийнятого Тимчасового положення, зорієнтована на координацію співробітництва, забезпечення реалізації спільних проектів згідно з цілями та завданнями, визначеними Ялтинською Хартією.

Основними функціями ІО є:—

інформаційна підтримка реалізації узгоджених сторонами проектів у рамках вже існуючих програм співпраці;—

допомога підготовки зустрічей у рамках ГУУАМ на різних рівнях;—

розповсюдження інформації про діяльність ГУУАМ;—

забезпечення доступу до бази даних ГУУАМ.

Діяльність ГУУАМ

Пріоритетними завданнями співпраці в межах ГУУАМ можна визначити такі:—

формування зони вільної торгівлі;—

розбудову транспортно-енергетичних комунікацій у регіоні;—

створення спільних механізмів забезпечення стабільності в регіоні та безпечного функціонування транспортно-енергетичних комунікацій;—

узгодження позицій у сфері зовнішньої політики та встановлення зв'язків Союзу з іншими міжнародними організаціями й структурами безпеки;—

формування спільного інформаційного простору.

Головна стратегічна мета проголошення ГУУАМ окреслювалася прагненням держав, що ввійшли до нього, забезпечити свій реальний суверенітет і унеможливити відновлення домінування Росії, з якою передбачалося співпрацювати на взаємовигідній основі. Країни зони ГУУАМ зближують політико-економічні інтереси і мають схожі позиції з більшості принципових питань стратегічного характеру. Розвитку співпраці сприяють також культурно-історична спільність і однотипність застосування технологій. З урахуванням сучасного стану національних економік і вкрай обмежених фінансових ресурсів йдеться про пошук нових форм відновлення зруйнованих зв'язків. Важливу роль у цьому відіграє створення єдиного митного і економічного простору, утворення фінансово-промислових груп держав-учасниць.

Економічна взаємодія країн ГУУАМ ґрунтується на необхідності продовження міждержавної інтеграції з метою оптимального збереження на перехідному етапі економічного, технічного та інфраструктурного потенціалів держав зони ГУУАМ. Нові кордони переважно негативно впливають на національну економіку, особливо, коли транспортно-комунікаційні мережі, інші елементи інфраструктури практично не розвиваються. Це створює значні проблеми для повноцінного функціонування ГУУАМ як регіонального об'єднання.

Спільні економічні інтереси держав ГУУАМ найбільше сконцентровані навколо двох питань — транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Україна має важливе значення, оскільки через її територію проходить стратегічний транзитний маршрут енергоносіїв для європейських країн. А з огляду на її переробні потужності, Україна має шанс стати суттєво важливою ланкою економічної безпеки Європи. Використання території України дає можливість більше як удвічі скоротити шлях транспортування нафти з регіону Близького Сходу до Європи. Українсько-грузинський транспортний коридор постачання нафти до Європи також є значно коротшим. Отримуючи прибуток від транзиту енергоносіїв з Прикаспійського регіону до Європи, Україна компенсує витрати на їх імпорт та вирішить свою енергетичну проблему.

Україна інтенсивно працює над практичним створенням у межах ГУУАМ зони вільної торгівлі — ідея, що "пробуксовує" у межах СНД. Про це йшлося на зустрічі координаторів країн-учасниць об'єднання у Тбілісі та під час візиту українського екс-прем'єра В. Ющенка до Грузії. Країни ГУУАМ загалом підтримують цю ідею. Але без залучення до цього процесу Вірменії й Туркменістану регіональна зона вільної торгівлі буде неповною, оскільки вона має сенс з огляду на реалізацію ідеї розвитку євроазіатської мережі транспортних комунікацій та проектів транспортування каспійських енергоносіїв. Нещодавно оприлюднена інформація щодо українського проекту будівництва газотранспортної магістралі з Туркменістану через Каспій або через Іран до України значно актуалізує потребу розвитку стосунків останньої з країнами регіону.

Ефективним напрямом економічного співробітництва є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУУАМ. Передбачається також створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, співробітництва у галузі машинобудування, енергетики і транспорту. В перспективі в межах ГУУАМ може утворитися самодостатня у багатьох аспектах регіональна зона економічного співробітництва.

28 листопада 2002 року Верховна Рада України ратифікувала угоду про створення зони вільної торгівлі між державами-учасницями ГУУАМ. Положення цієї угоди базуються на основі норм та принципів СОТ.

Угодою передбачається відміна сплати мита, а також податків та зборів, які мають еквівалентну дію, і кількісних обмежень у торгівлі між країнами-учасницями; усунення всіх інших перешкод для вільного руху товарів та послуг; створення й розвиток ефективної системи взаємних розрахунків та платежів торгівельних та інших операцій; співробітництво між договірними сторонами в проведенні торгово-економічної політики для досягнення цілей цього договору в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансів, інвестицій, соціальної сфери, а також гармонізації законодавств договірних сторін.

В угоді також визначаються винятки, порядок вирішення суперечок між договірними сторонами, порядок внесення змін та доповнень. Ця Угода є відкритою для приєднання, при згоді країн-учасниць ГУУАМ, іншої держави, яка визнає принципи ГУУАМ, а також положення Угоди. Будь-яка договірна сторона може припинити свою участь в Угоді офіційним письмовим повідомленням депозитарію про свій намір вийти з Угоди не пізніше, ніж через шість місяців до виходу. Депозитарій цієї Угоди — виконавча влада Грузії.

Для спільного прагнення країн ГУУАМ до широкої економічної інтеграції характерні й певні розбіжності через політичні проблеми, пов'язані з визначенням завдань і напрямків подальшого розвитку співпраці в об'єднанні. Незважаючи на фактичну без-проблемність двосторонніх відносин, у сфері багатосторонньої співпраці існують питання, які здебільшого пов'язуються із відмінністю акцентів позицій сторін щодо функціональної складової Союзу. Це пояснюється різним ступенем впливу Росії, зумовленим можливостями реалізації її інтересів, і регіональними умовами.

Можливість політичних змін у відносинах країн ГУУАМ з Росією поступово стає ключовим чинником подальшого розвитку міждержавних відносин у рамках об'єднання. Росія значно активізувала політику тиску з метою змінити характер двосторонніх відносин, посиливши залежність цих країн від Москви. Недостатність спільної чіткої політичної та економічної діяльності країн ГУУАМ фактично визначає спрямованість політики Росії.

Прагнення Росії до пом'якшення російсько-азербайджанських відносин підтверджують підсумки останнього візиту В. Путіна до Баку (Бакинська декларація та двосторонні домовленості щодо поділу Каспію). Сьогодні Москва фактично готова до діалогу між Росією та Азербайджаном з широкого кола економічних питань, з поступовим виходом на проблематику у сфері регіональної безпеки.

В азербайджанському парламенті В. Путін сказав про підтримку територіальної цілісності Азербайджану і пріоритетність для Росії розвитку відносин у рамках "Кавказької четвірки", що має важливе значення для вірмено-азербайджанських стосунків та Росії. У двосторонніх відносинах із Азербайджаном Росія фактично зняла питання щодо гуманітарної сфери, зокрема проблему стосовно політики Баку про статус російської мови, як і питання візового режиму.

Вибудовуючи таким чином відносини з Азербайджаном, Росія прагне сформувати збалансовану структуру тристоронніх відносин, що давала б політичну залежність Вірменії та Азербайджану від Москви, зокрема у питанні врегулювання ситуації в Нагірному Карабасі. Досягнутий компроміс між Росією й Азербайджаном безумовно має вплинути на позицію Баку щодо співпраці, насамперед з політичних питань, у рамках ГУУАМ.

З другого боку, незважаючи на важливе значення Вірменії для ГУУАМ, досить стримана позиція Баку щодо можливості розширення співпраці країн Союзу з Єреваном (про що заявив Р. Кочарян під час виступу в парламенті Грузії наприкінці березня 2000 року) значно обмежує потенційні можливості об'єднання, передусім у співпраці в рамках зони вільної торгівлі. Можливе коригування позиції Баку залежить і від принципової незацікавленості США та країн ЄС як у регіональній ізоляції Вірменії, так і в посиленні напруженості в стосунках Москва — Єреван — Баку.

Зі спробами Росії обмежити діалог з проблем регіональної безпеки на Кавказі пов'язане також штучне нагнітання напруженості у відносинах з Грузією, зокрема через введення Росією візового режиму з Грузією та відмову постачати російський газ у Грузію. Водночас із вимогами виведення з Грузії російських військ і озброєнь Тбілісі активно розвиває військову співпрацю з НАТО і його державами-партнерами.

Для Росії питання про зовнішньополітичні пріоритети Узбекистану пов'язане з прагненням обмежити можливості подальшого розвитку відносин у ГУУАМ. Загроза ескалації напруженості у Центральній Азії є чинником, характер якого визначає розвиток міждержавних відносин у регіоні і, насамперед, у військово-політичній та військово-технічній сферах, що становить реальну загрозу нарощування озброєнь країнами регіону. Крім того, між центральноазіатськими країнами існують неврегульовані територіальні проблеми, посилені суперечностями міжетнічного характеру.

Виходячи із розвитку міждержавних відносин країн ГУУАМ, варто зазначити: коливання зовнішньополітичного курсу пов'язані з тим, що наявні в Союзі процеси поки що не передбачають можливостей сприяти вирішенню економічних проблем та проблем національної безпеки Узбекистану (що сьогодні активно пропонує Москва).

Відносини ніж Молдовою та РФ, зокрема вплив останньої на керівництво Придністров'я, значно гальмують розвиток українсько-молдовських відносин, в тому числі й у контексті участі Молдови в ГУУАМ. Гальмування Росією процесу мирного врегулювання, збереження російського військового контингенту і спроби Москви створити умови надання йому формального статусу з розширеними функціями миротворчої місії зараз є принциповим питанням для Молдови.

З другого боку, залежно від успіху реалізації економічних реформ у Румунії, а також просування її до ЄС зростатиме