Зміна влади в Кишиневі, формування комуністичного уряду безумовно позначаться на активності Молдови в ГУУАМ. Президент Молдови В. Вороній під час виборчої кампанії висловлював сумніви щодо участі Кишинова в цьому об'єднанні. Однак перші кроки нового керівництва засвідчили підкреслену обережність: під час квітневого візиту до Москви — першого у ранзі президента — В. Вороній публічно відмовився розглядати питання про вихід Молдови з Союзу.

Іншим важливим напрямом співпраці в межах ГУУАМ вважаються проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Реалізація масштабних проектів вимагає формування субрегіональних структур безпеки, які б стали спільною платформою для співробітництва у цій сфері з максимальним урахуванням інтересів усіх держав регіону.

Кожна з країн ГУУАМ зустрічається з конфліктними ситуаціями спільного походження (Абхазія, Крим, Карабах, Придністров'я,

Таджикистан). Подібність проблем у галузі безпеки зумовлює і взаємне тяжіння держав. ГУУАМ передбачає нові можливості для вирішення конфліктів об'єднаними зусиллями в умовах, коли втручання міжнародних структур може бути блоковане.

Наявність неврегульованих конфліктів у Грузії, Азербайджані та Молдові також є тим чинником, що стримує розвиток військової складової, тим більше, що Грузія та Азербайджан неодноразово ставили це питання на розгляд. Практично всі прийняті за підсумками зустрічей документи містять положення, які фіксують спільність підходів до проблем регіональної або міжнародної безпеки. Адже кожна зі сторін об'єднання має низку "законсервованих" проблем у сфері національної безпеки, які багато в чому визначають результати вибору в галузі зовнішньої політики і, зрештою, перспективи розвитку національних економік.

Головними напрямами стосунків України з Молдовою, Грузією та Азербайджаном у військово-політичній сфері мають стати:—

посилення миротворчої діяльності України та надання допомоги у врегулюванні придністровського, абхазького, карабаського конфліктів;—

надання військово-технічної та гуманітарної допомоги, розвиток військового співробітництва та військово-промислової кооперації;—

створення системи політичних консультацій і координації зусиль у вирішенні спільних проблем безпеки.

Необхідно відзначити, що Україна має досить можливостей для того, щоб виконувати певні миротворчі функції в регіоні. Україна має навчальні центри і структури, відповідні сили та засоби, необхідні для підготовки і проведення миротворчих операцій. Власні інтереси України як позаблокової держави найбільше збігаються з інтересами підтримки миру і стабільності у Чорноморському регіоні.

Україна готова надати свої контингенти для участі у миротворчих операціях за умови, якщо вони проводитимуться під егідою ООН чи ОБСЄ. Миротворчі сили мають бути багатонаціональними і підпорядковуватися міжнародному штабу.

Слабка обороноздатність Молдови, Грузії та Азербайджану не сприяє зміцненню їхніх систем безпеки. Тому одним із стратегічно важливих завдань зміцнення стабільності й безпеки як у конкретних країнах, так і у регіоні в цілому, є надання технічної та гуманітарної допомоги з боку України, а також поглиблення військового та військово-промислового співробітництва.

Важливим напрямом співробітництва у межах ГУУАМ є взаємодія країн на міжнародній арені, співробітництво у міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ тощо, залучаючи Програму ПЗМ. Зокрема, країни ГУУАМ солідаризувалися навколо Косовського конфлікту.

Загалом визначилися такі основні напрями співробітництва у межах ГУУАМ:—

створення євразійського транспортного коридору, співробітництво у сфері видобутку й транспортування нафти до регіону Центрально-Східної Європи;—

розвиток багатостороннього співробітництва у галузі безпеки, врегулювання конфліктів і боротьби з сепаратизмом;—

військове та військово-технічне співробітництво, створення багатостороннього миротворчого батальйону;—

політична взаємодія у міжнародних організаціях.

Зрозуміло, що утворення ГУУАМ хвилює московських політиків, які вбачають у цьому загрозу власним інтересам. Вихід низки країн-членів ГУУАМ з Ташкентського пакту свідчить про певні тенденції геополітичної поляризації пострадянського простору. Формування ГУУАМ за відносного лідерства України і підтримки інших країн, які розуміють усі переваги створення регіональних угруповань, заснованих на принципах рівності та взаємної підтримки, є ознакою нових надзвичайно важливих інтеграційних процесів на теренах колишнього СРСР.

Останній час важливим партнером ГУУАМ виступають США. 24 травня 2003 року в Тбілісі відбулася зустріч між представниками США та країнами-учасницями ГУУАМ, на якій сторони обговорили спільні проекти, призначені підвищити рівень регіональної безпеки та стимулювати економічний розвиток. До таких проектів входить створення "віртуального центру" для боротьби з тероризмом, незаконною торгівлею наркотиками та іншими злочинами, а також проекти в сфері охорони кордонів та митного контролю. "Обидві сторони готові до виходу на новий рівень співпраці в рамках спільних проектів", — йдеться у прийнятій на засіданні заяві.

Україна має власну сферу зацікавленості у регіоні, пов'язану з транспортуванням енергоносіїв і розбудовою транскавказького транспортного коридору. Розгортання широкомасштабних військових дій на Північному Кавказі посилює потік біженців у прилеглі регіони, зокрема і в Україну. Неконтрольована міграція викликає загострення криміногенної ситуації, тому Україна зацікавлена в якнайшвидшому влагодженні конфліктів у регіоні. Подальша дестабілізація ситуації зумовлює активізацію зусиль України щодо створення ефективної системи безпеки. Таку функцію потенційно можуть виконувати відповідні структури ГУУАМ, за умов органічного входження їх до загальноєвропейської системи безпеки.

Таким чином, ГУУАМ — це угруповання рівноправних країн пострадянського простору, що поєднує держави з подібними політичними та економічними зовнішніми орієнтаціями. Цим новоутворений блок відрізняється, скажімо, від системи ЧЕС, що поєднує країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку, а з іншого — від СНД як пострадянської структури, з домінуванням Росії. Утворення ГУУАМ свідчить про формування в пострадянських країнах нових об'єднань, нових економічних та політичних інтересів.

СНД фактично вже має біполярну структуру — держави з переважною орієнтацією на РФ і ті, що проводять незалежну зовнішню політику, прагнуть включитися в процеси міжнародного співробітництва безпосередньо, а не через Москву. В умовах перманентної кризи СНД формації типу ГУУАМ є більш життєздатними.

Геополітичне становище країн ГУУАМ, їх історичні зв'язки, співробітництво в рамках інших міжнародних структур вимагають зміцнення економічних і політичних відносин, особливого партнерства і ширшого співробітництва на регіональному рівні та у вирішенні міжнародних проблем. Позиції країн ГУУАМ в основних питаннях зовнішньої політики збігаються.

Відомо, що Україна, виходячи з політичних та економічних міркувань, прагне до створення стабільної системи міжнародного співробітництва, до реалізації власних національних інтересів, розширюючи та поглиблюючи міжнародні контакти. Ці контакти повинні не лише стимулювати інтеграцію України у світову спільноту, але й сприяти зростанню впливу країни в різних регіонах, розвитку торгівлі та виробництва, пошуку перспективних ринків.

Україна має значні транспортно-енергетичні інтереси у Кавказькому регіоні та Центральній Азії, відіграє важливу роль у зміцненні міжнародного співробітництва, у пожвавленні інтеграційних процесів. Багато в чому її інтереси співпадають з інтересами ключових держав регіону. Отже, в основі утворення ГУУАМ - спільність національних інтересів групи країн.

На ефективності діяльності ГУУАМ позначається невизначеність статусу об'єднання, його інституційна неоформленість.

Перспектива подальшого розвитку ГУУАМ окреслюється в наступному:—

перетворення в перспективі ГУУАМ у повноправну міжнародну організацію з відповідними органами;—

швидка імплементація механізмів створення зони вільної торгівлі в рамках ГУУАМ, узгодження правого забезпечення з національним законодавством, а також створення спільного інформаційного простору;—

створення зацікавленими країнами спільних механізмів забезпечення стабільності в регіоні і безпечного функціонування транспортно-енергетичних комунікацій у співпраці з ОБСЄ, ООН та іншими міжнародними структурами безпеки;—

практична взаємодія у сфері зовнішньої політики, встановлення міцних зв'язків ГУУАМ з іншими міжнародними організаціями та структурами безпеки;—

забезпечення умов можливого розширення ГУУАМ, включаючи інші зацікавлені країни;—

посилення процесів взаємодії суспільних структур країн-учасниць, налагодження та розвиток співпраці та обміну на рівні неурядових організацій, взаємодія у сфері гуманітарних обмінів, туризму.

Перспективи ГУУАМ безпосередньо залежать від рівня усвідомлення уроків першого етапу його існування всіма країнами-учасницями, від однозначного підтвердження їхньої зацікавленості в подальшій енергійній і динамічній співпраці.

Список використаної літератури

1. Временное положение об информационном офисе ГУУАМ в Киеве, 2002 г.

2. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика 1980—2000. — К.: Либідь, 2001. — 621 с.

3. Герчикова И.Н. Международные економические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности.—М.: Консалтбанкир, 2000. — 624 с.

4. Декларация о совместных усилиях по обеспечению стабильности и безопасности в регионе, 2002 г.

5. Заключительное коммюнике саммита ГУУАМ, 2002 г.

6. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. — Л.: Світ, 1995. — 144 с.

7. Конвенция государств-участников ГУУАМ о взаимном предоставлении помощи по консульским вопросам, 2002 г.

8. Повестка дня комитета национальных координаторов государств-участниц ГУУАМ Тбилиси, 2002 г.

9. Положение о Совете министров иностранных дел государств ГУУАМ, 2002 р.